404

Сторінку не знайдено

Chas.News not found
Колонка
Юрист, колишній член Громадської ради доброчесності
Юрист, колишній член Громадської ради доброчесності

Малоймовірно, що чинний міністр внутрішніх справ Денис Монастирський зацікавлений у фабрикації справи Шеремета. Принаймні наскільки мені відомі його скептичні висловлювання щодо доказової бази.

 

5 років тому у центрі Києва, внаслідок жахливого терористичного акту, загинув журналіст Павло Шеремет. Моя позиція...

Posted by Денис Монастырский on Tuesday, July 20, 2021

Проте напередодні, з нагоди роковин загибелі Павла Шеремета, новий урядовець публічно оголосив три тези, які видають або його кричущу некомпетентність, або небажання вийти з порочного кола і справді шукати вбивць журналіста.

Теза перша: «Істину в справі встановить суд»

Жодної істини — як у філософському, так і у процесуальному сенсі — суд не встановлює. Суд лише оцінює докази, надані сторонами процесу. Наприклад, якщо у суду виникають сумніви щодо вини обвинуваченого, це трактується на його користь і суд виносить виправдувальний вирок.

Водночас, розглянувши гарно сфальшовані докази, суд може ухвалити обвинувальний вирок — хибний з точки зору правосудності й істини. Але і в цьому разі суд спирається на надані слідством «докази».

Жодної істини суд не встановлює. Суд лише оцінює докази, надані сторонами процесу

Відповідно, встановлення істини залежить не так від суду, як від правоохоронної системи. Суд тут відіграє важливу, хоча й не визначальну, роль. Ви ж ніколи не чули, що «судова колегія розкрила злочин» або «присяжні знайшли зловмисника»? Отож!

Саме збір, аналіз і впорядкування доказів і фактів визначають процедуру встановлення істини, яку, попри безапеляційні заяви Арсена Авакова та Руслана Рябошапки, досі чекають у справі про вбивство Шеремета.

Теза друга: «Від рішення суду залежить доля обвинувачених»

Це так, якщо вважати захист, потерпілих і прокурора сторонніми у судовому процесі. Втім, вони є частиною процесу, від позиції яких значною мірою залежить доля обвинувачених. Згадаємо сумнозвісну справу Стуса, коли один відомий «адвокат» так ревно захищав підсудного поета, що навіть прокурорам роботи не стало…

У нормальному суді, а не у тому, де судили Стуса, у разі хибного обґрунтування прокурор може відмовитись від обвинувачення, а сторона потерпілих після відмови прокурора — від свого права продовжувати підтримувати обвинувачення. Висловлю припущення, що у справі Шеремета саме цим, зрештою, все і закінчиться.

Теза третя: «Про фабрикацію та злочини слідчих можна заявляти лише після виправдувального вироку суду»

Це головна і найбільш оманлива теза міністра. І дуже сподіваюся, належить вона не йому… Адже оцінка факту фабрикування справи та злочинної діяльності слідчих ніяк не пов’язана з вироком суду щодо «обвинувачених».

Це було б доречно лише за одночасної наявності трьох умов:

  • Якби було дотримано Закон в частині безперервності судового розгляду. Адже КПК вимагає щоденно розглядати справу, а не двічі на місяць, що відбувається зараз. Із такими темпами у найближчі три роки справу так і не буде завершено. І це, мабуть, на сьогодні і є головною метою суду.

  • Якби відбувалося розслідування фабрикації експертиз за заявами захисту, а не перешкоджання проведенню експертиз, призначених захистом.

  • Якби суд був незалежним і справедливим, на що вже годі сподіватися…

Жодна з цих умов не виконана. А, отже, мантри про «суд все вирішить» є, по-перше, свідомим намаганням пропетляти ще декілька років, аж доки не сплине 5-річний строк давності за кримінальними статтями щодо фабрикації та притягнення завідомо не винних до відповідальності; по-друге, надати винуватцям фабрикування доказів шанс втекти на пенсію чи за кордон — приміром, в Італію; по-третє, це інструмент «забалакати» справу — дати суспільству забути про те, що справжніх вбивць ніхто не шукав і шукати не буде.

Мантри про «суд все вирішить» є свідомим намаганням пропетляти ще декілька років, аж доки не сплине 5-річний строк давності за кримінальними статтями щодо притягнення завідомо не винних до відповідальності

Це саме те, що «пташиною мовою» хотів сказати міністр Монастирський своїм «дочекаємося рішення суду». Якщо кожного разу чекати на рішення суду, то на посадах так і залишаться нікчемні дармоїди, колаборанти і шахраї в погонах. І поки вони заправляють розслідуванням, ніхто справжніх убивць шукати не стане.

Питання риторичне: чи потрібна Україні поліція, яка не здатна захистити своїх громадян, тим більше добровольців і волонтерів? І чи потрібен такий міністр, який вважає нормальним чекати розуміння цього роками?

Ну і останнє: музикант і військовослужбовець ССО Андрій Антоненко, лікар-хірург і волонтер Юлія Кузьменко та військовий фельдшер Яна Дугарь вже майже рік як перебувають у статусі підозрюваних. З 19 серпня 2020 року, коли їх справу передали до суду, вони мають статус обвинувачених. Але про це, очевидно, не знає новопризначений глава МВС. Принаймні якщо судити з його посту у Facebook.

«Справа Антоненка є суто політичною — без кінця і дна» — Леонід Маслов
«Щоб у черговий раз не дзюрити у вічі». Адвокат «Ріфмастера» відреагував на заяву Авакова
Зі справи «Ріфмастера» зникли оригінальні відеодокази — адвокат (документи)