404

Сторінку не знайдено

Chas.News not found
Трагедія «Діамантбанку»: чому вкладники вкорочують собі віку?

Доцільність «банкопаду» 2015—2017 років досі викликає жваві дискусії. Тогочасна голова НБУ Валерія Гонтарєва стверджувала, що ліквідація схемних банків була болісним, але необхідним заходом. Її опоненти, зокрема лідери ОПЗЖ та наближені до Ігоря Коломойського політики збирають під будівлею НБУ «хороводи», вимагаючи карного переслідування колишньої очільниці Нацбанку та повернення ліквідованих банків на ринок. Вже не кажучи про виплати власникам збанкрутілих фінустанов чималих компенсацій від держави.

Облишимо ці суперечки за дужками. Натомість наведемо одну трагічну історію, яка навіть далеким від фінансового ринку спостерігачам дозволить зрозуміти, як працювали ліквідовані банки, наскільки глибокі та всеосяжні в Україні кланові зв’язки і як вони впливають на життя країни. Зрештою, чи варто довіряти українським фінустановам гроші в обсягах більше 200 тис. грн, які не підлягають поверненню за рахунок Фонду гарантування внесків фізосіб (ФГВФО).

«Пов’язані одним ланцюгом»

Наприкінці січня цього року ЗМІ повідомили про самогубство Юрія Резуніка, ексчлена наглядової ради «Діамантбанку» та ексчиновника «Енергоатому». Його ім’я навряд чи знайоме пересічному українцеві, на відміну від людей, яких Резунік згадав у своїй передсмертній записці як певним чином причетних до трагедії.

Серед них Микола Мартиненко, ексдепутат від «Народного фронту», Олег Ходачук — голова правління «Діамантбанку» та ще декілька менеджерів фінустанови. Начебто саме ці особи «в складі організованої злочинної групи» викрали кошти, що належали Резуніку та його родині.

Також у передсмертній записці Резунік згадав якось Давида, котрого просить подбати про свою родину. Можливо, йдеться про Давида Жванію, скандального політика та бізнес-партнера Миколи Мартиненка. Останнім часом Жванія відійшов як від політики, так і від банківського бізнесу, чому передував жорсткий конфлікт із тіньовим бенефіціаром «Діамантбанку» Мартиненком.

У передсмертній записці Резунік згадав якось Давида, котрого просить подбати про свою родину

Юрій Резунік був співзасновником ВАТ «Торгівля та інвестиції» разом із майбутнім «народофронтовцем» Миколою Мартиненком. За даними YouControl, із 1995 року у цій же фірмі на посаді директора з економіки та фінансів працював Давид Жванія.

У 2003 році Резунік заснував ще одну компанію — ТОВ «Фінансові інвестиції», якою керував до 2005 року. Співзасновниця «Фінансових інвестицій» Наталія Мусевич до червня 2020 року працювала виконавчим директором з правових питань та закупівель «Енергоатому». Інша співзасновниця, Наталія Вашетіна, досі працює головним бухгалтером «Енергоатому».

Микола Мартиненко / Wikipedia

Проте в «Енергоатом» Резуніка привів, радше, не Мартиненко, а багаторічний президент НАЕК Юрій Недашківський — людина з оточення Віктора Ющенка, в якого він працював помічником за IV скликання. За інформацією видання «Деловая столица», Резунік та Недашківський були однокласниками.

У 2005 році Недашківський призначив Резуніка виконавчим директором з економіки та фінансів «Енергоатому», де він за три роки виріс до віцепрезидента. Залишили НАЕК майже одночасно в квітні 2012, а вже у листопаді Резунік став членом спостережної ради підконтрольного Мартиненку і Жванії «Діамантбанку».

За прем’єрства Арсена Яценюка Недашківський повернувся у крісло президента «Енергоатому», однак Резунік залишився на комфортнішій для себе посаді в «Діамантбанку», де протримався аж до 20 квітня 2017 року, коли Миколу Мартиненка затримали детективи НАБУ за підозрою у корупції, зокрема через оборудки на закупівлі обладнання для українських АЕС. Лише тоді Резуніка звільнили за рішенням акціонерів банку.

Тож Резунік був людиною, щільно інтегрованою у групу впливу Мартиненка — менеджером, який забезпечував прокачку «діамантових» грошей через активи «Енергоатому». Очевидно, і сам врешті-решт став жертвою схемних оборудок.

Як «Діамант» перетворили на бульбашку

«Діамантбанк» станом на 1 жовтня 2016 року посідав 23-ю сходинку серед сотні діючих на той момент в Україні банків. Його статутний капітал становив 210 млн грн — такий собі міцний середнячок. Проте 24 квітня 2017 року регулятор відніс банк до категорії неплатоспроможних через граничне зниження нормативного рівню капіталу та невиконання погодженого з НБУ плану докапіталізації. Ще за два місяці НБУ вирішив ліквідувати фінустанову.

Ця процедура передбачає компенсацію вкладникам депозитів до 200 тис. грн з рахунків ФГВФО. Проте вкладники, чиї депозити перевищували 200 тис. грн, мали отримати повну або часткову компенсацію за рахунок аукціонного продажу ліквідних активів та майна «Діамантбанку».

Chas News поспілкувався з декількома вкладниками «Діамантбанку», чиї накопичувальні рахунки становили від 500 тис. до понад 15 млн грн. Усі вони розповіли схожі історії про те, яким чином такі великі суми опинилися на депозитах в одному банку:

Про повернення депозиту не було й мови, а кредит ми виплачуємо досі

«Нам знадобився терміновий кредит на закриття міжнародного контракту. Ходачук (голова правління «Діамантбанку» — Прим. ред.), запевнив, що можна оминути тривалу процедуру комплаєнсу (перевірки на законне походження коштів — Прим. ред.), якщо частковим покриттям кредиту стане депозит. Але після введення тимчасової адміністрації про повернення депозиту не було й мови, а кредит ми виплачуємо досі», — розповів один із колишніх клієнтів.

«Нас переконували вкласти гроші під особисті гарантії Олега Ходачука, мовляв, за ним — «Енергоатом» та політичний ресурс «Народного фронту», — розповів інший вкладник. Аналогічні історії наводили й інші інсайдери.

Давид Жванія / відкриті джерела

Складається враження, що завдяки прив’язці до «Енергоатому», який лише в останньому році зафіксував операційний збиток, а ще більше — до «Народного фронту», «Діамантбанк» зберігав флер «непотоплюваності», аж доки у двері офісу Мартиненка не постукали детективи НАБУ.

До того часу в банку справді не було проблем з одержанням державного рефінансу. Останній в сумі 251 млн грн «Діамант» отримав 7 грудня 2016 року. Цілком прийнятні гроші, щоб відновити ліквідність після кризового 2014 року. Проте кредитний портфель банку мав традиційний для українського банківського ринку ґандж — на понад 80% він складався з так званих інсайдерських позик, що на порядок перевищувало норматив Нацбанку.

Приблизно у той самий час, за оцінками найнятого Нацбанком детективного агентства Kroll, кредитний портфель Приватбанку, який до 2018 року входив до підконтрольної Ігорю Коломойському групи «Приват», становив понад 95% інсайдерських позик.

Детективи з Wall Street. Як агентство Kroll змінило банківську систему України

Тобто банк позичав обіговий капітал у вкладників та роздавав його акціонерам та афілійованим з ними особам у вигляді кредитів без достатніх гарантій платоспроможності. Фактично працював як фінансова піраміда. Саме тому НБУ вимагав усунути від оперативного управління банком його топменеджмент та запровадити тимчасову адміністрацію, що й зробили в квітні 2017 року.

Де зарито «мільйон»?

З 2013 року і аж до моменту ліквідації «Діамантбанку» головою правління фінустанови та його співвласником був Олег Ходачук. У період 2003—2013 років він працював заступником голови правління так само виведеного з ринку в 2016 році банку «Хрещатик».

Топову посаду в «Діаманті» Ходачук обійняв, виконуючи функції помічника нардепа Давида Жванії (2012—2014). На той час це був спільний актив Жванії та Мартиненка, аж доки між ними не спалахнула корпоративна війна, яка вичавила Жванію з участі у всіх спільних бізнес-проєктах, зокрема з «Діамантбанку».

Вже в лютому 2017 року в пресу потрапили результати діагностики «Діамантбанку», який вимагав термінової докапіталізації на 2,5 млрд грн. За підсумками 2016 року було зафіксовано негативний основний капітал на рівні 1,6 млрд грн.

Навесні 2017 року справи «Діаманту» з відновлення «плавучості» були напрочуд кепськими. Акціонери буцімто намагалися провести докапіталізацію на 750 млн грн, проте Нацбанк не знайшов легітимного підтвердження походження цих коштів.

За словами Олега Ходачука, дофінансувати банк не дозволило затримання Миколи Мартиненка. Ходачук намагався врятувати ліквідність банку кровними 83 млн грн, але процес ліквідації було запущено буцімто з суто політичних причин.

 

Шановні друзі, колеги! Вимушений Вас поінформувати, що з сьогоднішнього дня в Діамантбанку введена тимчасова...

Posted by Oleg Khodachuk on Monday, April 24, 2017

Чи справді саме справа Мартиненка стала спусковим гачком у процесі банкрутства? Навряд. «Діамантбанк» перебував у фокусі правоохоронних структур з 2013 року. У 2015-му ним зацікавилися європейські правоохоронні органи. Спершу прокуратура Швейцарії, яка розслідувала незаконний лобізм та корумпування високопосадовців швейцарської поліції з боку Мартиненка, згодом — майже те саме прокуратура Австрії. Зрештою, у 2017 році коштами акціонерів та афілійованих осіб зацікавилося НАБУ, бо саме в «Діаманті» зникли майже $300 млн канадського кредиту «Укркосмосу». Ця справа досі є не розслідуваною.

Як і куди спливали гроші?

Структура власності «Діамантбанку» та бізнесів його топменеджменту була напрочуд строкатою. З одного боку, це елемент «ризик-менеджменту» — спосіб приховати активи від потенційних рейдерів. З іншого, вона дозволяла створити недосяжні для ДФС податкові «воронки» й вигідно прокачувати через них кошти вкладників. А зрештою — приховати афілійовані з акціонерами активи від Фонду гарантування вкладів.

Цікаво, що низка активів банку перебувала у «зацикленому» стані двосторонніх кредитних відносин. Позичальники й кредитори таких активів у певний момент мінялися ролями та зобов'язаннями, створюючи воронку для практично непомітного «витікання» кредитних коштів.

Олег Ходачук / відкриті джерела

Наприклад, наприкінці 2013 року «Діамантбанк» надав будівельній компанії «Інекон-Сервіс» кредит у формі овердрафту на суму 36,3 млн грн. З липня 2015 року кредит став забезпеченим квартирами у будинку в Бортничах, який будував «Інекон-Сервіс», хоча до цього часу забезпечення не було.

Іпотекодавцем первинно була афілійована з Ходачуком ТОВ «Форте Фінанс». Проте в 2017 році власником квартир якимось дивом став сам же забудовник — «Інекон-Сервіс», а боржником на суму 30 млн грн — колишній іпотекодавець «Форте-Фінанс». Як сказав би в такий ситуації професор Преображенський, «Потрудитесь объяснить, кто на ком стоял». Подібних прикладів у портфелі «Діамантбанку» хоч греблю гати.

«Діамантова» нерухомість

Активи в нерухомості — найцінніший ресурс у портфелі «Діамантбанку». Зокрема, елітні садиби на Контрактовій площі в Києві. Після плетива заставних оборудок цей актив так і не став ресурсом для компенсації збитків великим владникам, а знову опинився в руках власників «Діамантбанку».

Спершу, в червні 2017 року, цю нерухомість ФГВФО передав «ТАСкомбанку» в обмін на зобов’язання виплатити вкладникам «Діаманту» 1,2 млрд грн. Так само в банку Тігіпка опинився значний кредитний корпоративний портфель, що складався з боргів Мартиненка і Жванії, обсягом понад 2,65 млрд грн.

Проте вже восени того ж року ця нерухомість через низку переуступок потрапила у портфель ТОВ «Бізнес Сіті Солюшнз» та ТОВ «Юніверсал Консалтінг Плюс», істотну участь у котрих має ексголова «Діамантбанку» Олег Ходачук. Причому одна з цих «товок» у додачу отримала в «ТАСкомбанку» кредит в розмірі $6 млн під заставу цієї ж нерухомості. Це все одно що дати в борг людині її ж гроші, тільки під відсоток…

Активи в нерухомості — найцінніший ресурс у портфелі «Діамантбанку»

Сергій Тігіпко теж мав з цього свій «навар», позаяк переданий йому ФГВФО портфель фактично складався з близько 800 млн грн депозитів, що зависли на рахунках «Діамантбанку», 2,2 млрд грн залишків на рахунках юросіб та коррахунків інших банків із залишками в 2,3 млрд грн. Притому сам «діамантовий» портфель, за умовами угоди, вартував йому не більше 735 млн грн.

Іншими словами, поки Микола Мартиненко чимдуж відбивався від швейцарського правосуддя, а Давид Жванія опановував влогосферу, Олег Ходачук та пов’язані з ним менеджери «Діамантбанку» потрохи повертали собі майно збанкрутілої фінустанови — фактично за рахунок великих вкладників. Чи здатне змінити цю ситуацію самогубство одного з них? Навряд чи. Але пожива для роздумів є у всіх.