На минулому тижні народні депутати у другому читанні підтримали президентський законопроєкт № 5153 про податкову амністію. Тепер, з 1 липня 2021 року у громадян України з'явиться можливість «показати» державі свої кошти, з яких не надійшли податки до казни. Прямої відповідальності за «гріхи минулого» не буде, але на користь держави доведеться одноразово заплатити від 2,5% (у разі покупки на кошти, з яких не сплачено податки, ОВДП) до 9% (у випадку закордонних банківських активів).
Мета закону — мінімізувати розмір тіньової економіки і наповнити скарбницю податками. Навесні Данило Гетманцев, глава фінкомітету Ради, говорив про $20 млрд, які нібито могли вийти з тіні завдяки законодавчій ініціативі президента. Наскільки такі оптимістичні плани корелюють з українською реальністю, сказати важко, як, утім, і спрогнозувати масштаби залученості населення в декларування доходів.
Наприклад, Олександр Данилюк, міністр фінансів в уряді Олексія Гончарука, вважає, що для «нормальних людей» закон не спрацює і на практиці все зведеться до «відмивання величезних сум грошей». А Олена Макеєва, ексзаступник міністра фінансів, вказує на дестабілізуючий момент для соціуму. «Щось не так із цінностями в державі. Ми заохочуємо тих, хто ніколи не поважав закони, благаємо їх сплатити мізерні податки і тим самим показуємо, що податки платять тільки бідні», — вважає Макєєва.
Так чи інакше, закон уже подали на підпис президенту, і якщо він вступить у силу, для України може початися нова податкова реальність. Чи настільки хороша ця реальність, як її описали народні депутати, Chas News з'ясовував разом із експертами.
«Уряд намагається будь-якими способами заповнити бюджетні діри»
Єгор Киян, аналітик із фінансових питань Міжнародного центру перспективних досліджень:
— Закон насправді не дозволить досягти заявлених цілей, адже він лікує симптоми, а не причини тіньової економіки. Хоча причини «тіні» давно відомі: погане функціонування інститутів влади, відсутність адекватної судової системи, недосконале податкове законодавство. Навряд чи весь цей набір можна виправити на краще за допомогою одного закону.
Власне, до податкової амністії у мене два питання. Перше: громадянам та бізнесу необхідно бачити, що кожна гривня з податку йде на будівництво та ремонт доріг, на соціальні потреби. А цього поки що не видно. Можна довго філософствувати і згадувати приклади скандинавських країн, у яких податковий тягар може досягати 60-65%, але факт залишається фактом - в Україні немає довіри до податкової системи.
Другий нюанс — податкова мінімізація. Якщо у великого бізнесу є можливість відсидітися на офшорах, заощадити копійку, тоді виникає запитання — навіщо повертати гроші в Україну?
Ще один момент — соціальна несправедливість. У нас зараз спотворена система оподаткування: з малого і середнього бізнесу беруть набагато більше грошей, ніж із великого бізнесу, який і без того може провести податкову оптимізацію. В таких умовах цілком можна зрозуміти, чому розміри української економічної «тіні» настільки великі. Думаю, якби податковий тягар хоч якось корелював із соціальною справедливістю, тіньова економіка сама собою мінімізувалася б.
З іншого боку, не секрет, що тіньова економіка притаманна всім країнам. Має значення масштаб, який залежить від того, як розподіляються соціальні блага. Звичайно, «тінь» — негативне явище, але в кризових ситуаціях вона може виступати своєрідною подушкою безпеки, адже уряд не завжди встигає оперативно реагувати на зміни економічної ситуації. Наприклад, вчасно знижувати податки під час криз, виплачувати допомогу під час тієї ж коронакризи. Таким чином, «тінь» трохи амортизує падіння економіки. Але якщо вона збільшується при зростанні економіки, тоді це, звичайно, нездорове явище.
По суті, закон можна розглядати як спробу змусити гроші обертатися в економіці. Уряд намагається будь-якими способами заповнити бюджетні діри. Згадайте історію з ігровим бізнесом або приватизацією, коли зі стелі малювалися величезні числа. Зараз так само і з податковою амністією. Це спосіб продемонструвати хоч який-небудь «потенційний ефект», але чи буде він відчутний — у цьому сумніваюся.
«Без перезавантаження податкової навіть згадувати про податкову амністію нелогічно»
Володимир Дубровський, старший економіст CASE Ukraine:
— Застосовувати до України практики розвинених країн потрібно з великою обережністю, бо наші інститути далекі від інститутів розвинених країн. Закон про податкову амністію — якраз цей випадок. До того ж, далеко не всі європейські практики вдалі. В Італії, наприклад, проводили багато податкових амністій, і вони давали неоднозначний результат.
По суті, закон спрямований проти тих, хто «без контролю держави» — як сказав Гетманцев — заробив більш-менш пристойні гроші. Їх і намагаються якимось чином видавити з «тіні». Але навряд чи людина, у якої є гроші або майно, з яких не сплачені податки, відразу побіжить все декларувати. І для цього є щонайменше три причини.
Перша. Така людина буде сподіватися, що з податковою можна буде домовитися і менше, ніж за 5%. Для України таке мислення природне.
По-друге, саме по собі декларування небезпечне. Дані декларантів подаються податківцям, а від них вони часто потрапляють до рекету. В погонах або без. А рекет у нас — поширена практика.
Третій момент — ризики, пов'язані з банківською системою. Звичайно, хтось несе гроші в банки, але згадайте, що навіть коли ставки депозитів були набагато вищі, вкладників було не так і багато. Тим більше ніхто не буде прагнути мати справу з банкірами зараз.
Як мені здається, з «тіні» вдасться вивести у кращому випадку кілька мільярдів гривень, але ніяк не десятки мільярдів. І тим більше не доларів, як обіцяв Гетманцев. З іншого боку, якщо дійсно введуть контроль над доходами фізосіб, певну частину грошей із «тіні» може і вдасться витягти. Хоча тут важливі методи, які податківці будуть застосовувати при оцінці активів. Може, створять «зручний» орган, який і буде цим займатися, і знову зіткнемося з корупцією, від якої тікали. Тобто, без перезавантаження податкової навіть згадувати про податкову амністію нелогічно.
Викликає запитання і те, як на практиці довести походження своїх активів? Як дістати старі документи на право володіння тим чи іншим об'єктом? Вкотре все повинен буде вирішувати податковий інспектор, який звик до живих грошей, звик виконувати розпорядження згори. Залишається великий простір для зловживань, саме тому податкова вже понад двадцять років відстоює непрямі методи контролю. І саме зараз вони цю справу просувають.
«Масової легалізації доходів навряд чи варто очікувати. Прості громадяни не будуть їх декларувати»
Гліб Вишлінський, виконавчий директор Центру економічних стратегій:
— Закон про податкову амністію — спроба одним пострілом убити двох зайців. Причому маленьких. Першим «зайцем» умовно можна назвати українських підприємців, які довго вибудовували свою роботу через офшори. Для них амністія — можливість легалізувати доходи для інвестицій у розвинені країни, де є контроль за походженням капіталу. Для держави, з іншого боку, закон — чудова можливість зібрати на підприємцях невеликі гроші.
Проте масової легалізації доходів навряд чи варто очікувати. Прості громадяни навіть не будуть їх декларувати. Ось і вся історія. І ризики у них при цьому мінімальні. Податкова до них особливо не ходила, а законодавці не впроваджували проєкти, що дозволяють контролювати витрати. Тобто, як було, так буде і далі: як були ризики, пов'язані з великими покупками на гроші з незрозумілих джерел, так вони і залишаться.
До слова, про історію з 2,5% для покупки ОВДП. Уряд намагається закрити діру в фінансуванні дефіциту бюджету. Влада не хоче виконувати умови, які сама ж підписала в програмі з МВФ (саме щоб фінансувати дефіцит держбюджету), а натомість пропонує купувати державні облігації. Ось і маємо зміну джерела фінансування бюджету, аби вистачило на «велике будівництво». Втім, не думаю, що на практиці мова йтиме про досить великі суми.
