404

Сторінку не знайдено

Chas.News not found
Ціна престижу. Що швидше вб’є Олімпійські ігри — пандемія чи невиправдані витрати
Getty Images

У п’ятницю, 23 липня, в японському Токіо починаються Літні Олімпійські ігри. Отже, на старт.

Хоча не все так весело. Заплановані на 2020-й Ігри, перенесли через пандемію. Та й взагалі вони могли не відбутися. Організаційних проблем і додаткових мільярдних витрат у японців виникло набагато більше, ніж престижу, який вони сподіваються отримати від проведення найбільшого спортивного форуму.

Під час підготовки тексту у автора постійно виникали в голові штампи та сталі порівняння. Бенкет під час чуми. Гроші на вітер. Валіза без ручки. І що поробиш, якщо все підходить.

Сhas News розбирався, на скільки японці додатково «влетіли» через коронавірус. І зрозумів, що смертоносна пошесть піде, а проблема невиправданих витрат на Олімпіадах залишиться. І саме вона загрожують вбити Ігри у тому вигляді, до якого ми звикли.

Рік з «короною» коштував ще майже $3 млрд

Право провести Олімпіаду-2020 Токіо отримав у 2013 році. Тоді планувалось витратити на підготовку та проведення  $7,5 млрд. З тих пір кошторис коригували чотири рази. Востаннє бюджет збільшили ще на $2,85 млрд, і тепер він складає $15,8 млрд.

Додаткові кошти знадобились на підтримку і обслуговування спортивних арен у зайвий рік очікування, на закупівлю термометрів, антисептиків, тестів, а також організацію карантинних боксів та закритих «бульбашок» для команд.

Карантинні заходи на вході до Олімпійського селища у Токіо / Getty

Із $15,8 млрд оргкомітет Ігор покриє близько $6,97 млрд, влада Токіо — $6,787 млрд, решту — уряд Японії.

Японцям не довелось багато витрачати на нові спортивні об’єкти. Більшість вже існувала, їх лише оновили до Ігор-2020. Головним стало будівництво нового Національного стадіону на місці старого. На це пішло $1,4 млрд. Тобто Японія на відміну від організаторів попередніх олімпіад або футбольних чемпіонатів світу та Європи не ризикує набудувати велику кількість нових арен, які потім стають поглиначами коштів на їхнє утримання.

Японці зосередилися на тому, щоб їхні Ігри вразили технологічністю і екологічністю. Вони готували для гостей  роботів та безпілотні авто. Метал для медалей витягли з утилізованих гаджетів, ліжка зробили з вторинної сировини, а подіуми для нагородження — з виловленого в океані пластика.

Ігри у Токіо пройдуть за порожніх трибун / Getty Images

Але через черговий спалах коронавірусу Ігри вирішили проводити без глядачів. Це означає, що до Японії не приїдуть туристи і не побачать все це.

Ось вам ще доречний вислів: овчинка вичинки не варта.

Крім недоотриманого вау-ефекта та престижу японці недорахуються прибутків від продажі квитків, символіки та інших витрат туристів в Токіо.

Ну хоча б на талісманах немає масок / Getty Images

Порожні трибуни означають приблизно мінус $1,2 млрд запланованих прибутків від продажу квитків та співпраці зі спонсорами національних команд. В місцевих готелях, ресторанах та крамницях туристи, за оцінками експертів інституту Daiwa, мали залишити ще $633 млн.

Водночас Міжнародний олімпійський комітет  розраховував на рекордні прибутки за цей чотирирічний цикл. До цього найбільше МОК отримав за цикл 2013-2016 років перед Іграми в Ріо-де-Жанейро — $5,7 млрд.

І тут ми підходимо до того, чому МОК так категорично пручався скасуванню Ігор попри поради лікарів і був налаштований проводити їх будь-якою ціною. Адже існують великі спонсорські контракти. А ще — продаж ТБ-прав. Папери підписані давно, а трансляції у нас не відніме жодний вірус.

Одна тільки угода з американським каналом NBC приносить МОК мільярди. За цикл 2014-2020 років компанія заплатила $4,38 млрд, угоду уклали ще у 2011-му. Нову підписали у 2014-му — до 2032 року на суму $7,75 млрд.

А що з того бідолагам-японцям? Не так вже й багато. Це раніше міста-організатори отримували більшу частину прибутку від продажу ТБ-прав. Ще у 1990-ті роки МОК забирав собі лише 4% від цього. А вже на Олімпіаді-2016 МОК отримав 70%. Японцям лишається сподіватися, що МОК, як декларує, «поверне ці гроші в спорт». А в нашому випадку — компенсує токійцям частину витрат на цю дивну ковідну Олімпіаду. Яка, все більше виглядає великою авантюрою з порожніми трибунами і зачиненими на карантині спортсменами.

Поки що Олімпіада в Токіо вражає, в першу чергу, тим, що може стати однією з найдорожчих в історії. Тому що бюджет у $15,8 млрд — це лише офіційні цифри.

Змагання з марнославства і марнотратства

Ще до початку пандемії Національна рахункова палата Японії передбачала, що реальні витрати на організацію Олімпіади складуть близько $27 млрд. Такі ж цифри (до $30 млрд) наводив і американський економіст Віктор Матесон. Він вказував, що офіційний бюджет не враховує витрати держави на покращення транспортної інфраструктури.

Сума витрат з великої стає вражаючою. Для порівняння — увесь бюджет України на 2021 рік складає $48 млрд.

А японський професор Кацусіро Міямото підрахував, що у випадку повного скасування Олімпіади в Токіо, держава втратила б $41 млрд.

Фотоісторія. 23 червня 1894 року створили МОК. Першим президентом став грек з одеськими коріннями

Постає проблема, яка не обмежується пандемією. Олімпіади давно стали змаганням марнославства. Кожного разу МОК сипле компліментами організаторам, мовляв, вони провели найкращу Олімпіаду в історії! І тим самим натякає господарям наступних Ігор: не підведіть, готуйте грошенята.

Японія витрачає шалені кошти навіть при тому, що нація не прагне «дурними» грошима привернути до себе увагу світу і не втрачає зайвого через корупцію чи розкрадання.

Ось на Зимові Ігри 2014 року в Сочі витратили, за деякими оцінками, близько $50 млрд. І що там казав Дмитро Медведєв російським пенсионерам про «денег нет»?

Комуністичний Китай витратив на Ігри-2008 в Пекіні $40 млрд.

Китай на Ігри-2008 витратив $40 млрд / Getty Images

Професор Бент Флівберг, що вивчає фінансову історію Олімпійських Ігор, зазначає, що починаючи з 1960 року, кожна Олімпіада незмінно перевищувала запланований бюджет.

«Існує негласне змагання, хто більше витратить грошей і влаштує найрозкішніше видовище в історії», — каже Флівберг.

Хоча нічого не скажеш — у Пекіні було яскраво / Getty Images

Втім, з роками дедалі більшає країн, які рахують гроші.

Про те, як МОК фактично відібрав у міст-організаторів прибуток від ТБ-прав ми згадали. А от витрати господарів невпинно зростають, навіть без бажання пустити золотий пил у вічі.

Кілька років тому видання Business Insider написало про Олімпійські Ігри так: «Вшанована традиція з кожним роком стає все більш хворою».

Кінець гри чи переформатування?

В статті вказували на велику проблему використання споруд, побудованих під Ігри. Обслуговування стадіонів може коштувати до 30 млн на рік. Проте після Олімпіад дуже часто вони залишаються незатребуваними і використовуються лічені рази. Вони занепадають і втрачають у ринковій ціні. Така недалекоглядність притаманна як «карнавальній» Бразилії, так і, наприклад, високоорганізованій Кореї.

І арени — лише верхівка айсберга. Про це говорить Ендрю Зимбаліст, професор економіки коледжу Сміт, який детально вивчає проблематику сучасних Олімпіад.

«Для проведення Олімпійських Ігор потрібні 35 різних спортивних майданчиків. Потрібне олімпійське селище, яке може коштувати від одного до трьох мільярдів доларів. Для роботи представників ЗМІ потрібне медіа-селище, на це легко може піти ще пів або півтора мільярди. А ще — приміщення для урочистих подій, зелені насадження, транспорт, що з’єднає усі локації», — перераховує Зимбаліст.

Крім того, проведення Олімпійських Ігор і велике будівництво напередодні часто супроводжуються руйнуванням навколишнього середовища. Так, у корейському Пхьончані, де у 2018 році пройшли останні зимові Ігри, знищили цілий схил гори разом із деревами. Тварини, що там жили, померли. Якщо чиновники заради слави цим можуть знехтувати, то місцеві активісти б’ють на сполох.

І аргументи економістів і екологів проти проведення Ігор все частіше переважають.

Американський Бостон зняв свою заявку на проведення Ігор 2024 року після того, як компанія No Boston Olympics переконала містян, що Олімпіада їхньому місту не потрібна. У приклад ставили Чикаго, який лише на одну компанію по просуванню заявки до Олімпіади-2016 витратив $100 млн. А Ігри не отримав.

Активісти No Boston Olympics оперують цифрами: вони витратили на свою «антиолімпійську» кампанію менше $10 тис., в той час, як прихильники заявки — $15 млн.

Кампанія проти Ігор у Бостоні зрештою перемогла

Черги бажаючих прийняти в себе Олімпіаду в майбутньому, такої як колись, вже майже немає.

Якщо до Ігор-2004 у МОК надійшло 12 заявок, то до Ігор-2020 їх було вже п’ять, а до зимової Олімпіади-2022 — лише дві.

Після Токіо Літні Ігри пройдуть у Парижі (2024) і Лос-Анджелесі (2028). Це великі мегаполіси із розвиненою інфраструктурою та готовими спортивними об’єктами. А от що далі?

Окремі голоси навіть пророкують кінець Олімпіадам, які виглядають занадто громіздким колосом на глиняних ногах в умовах пандемій та економічних криз.

Але є компромісний варіант. Він передбачає скасування нервових та затратних перегонів заявок і закріплення одного міста для проведення Олімпіади, принаймні, на певний час.

Особливо доречно це виглядає щодо зимових Ігор, адже з глобальним потеплінням на Землі залишилось не так багато місць із гарантованим природним снігом.

Літні Ігри пропонують віддати Афінам. Це, мовляв, не лише поверне олімпійський рух до витоків, але й забезпечить передбачене фінансування для приймаючої сторони та логістику для гостей.

«Японці не могли втратити своє обличчя»

Чи реально втілити такі революційні ідеї? Про це Chas News запитав Юрія Шаповалова, баскетболіста та тренера у минулому, який зараз є спортивним маркетологом і співпрацює з багатьма українськими олімпійцями.

«Нові підходи точно треба шукати. І ідея віддати проведення Олімпіад одному місту має право на існування. Але треба розуміти, що чотири роки між Іграми арени та олімпійське селище також повинні використовуватись. Візьмемо Формулу-1: дуже дорого просто побудувати трек, обслуговувати і лише раз на рік проводити на ньому перегони. Щоб треки окупалися, у проміжку між змаганнями на них проводять тестування машин, локальні перегони, влаштовують розважальні заходи із заїздами на різних класах машин для відвідувачів», — розповідає Шаповалов.

На думку спортивного маркетолога, в будь-якому разі буде посилюватися тенденція відмови від будівництва під Олімпіаду великої кількості нових спортивних об’єктів. Міста, які захочуть провести Олімпійські Ігри, виходитимуть з наявної інфраструктури. Інший тренд — використання вторинної сировини, що зараз демонструє Японія.

Експерт вважає, що охочі прийняти у себе престижний спортивний форум знайдуться завжди. Як приклад він наводить Катар і чемпіонат світу з футболу, який ця близькосхідна країна прийме у наступному 2022 році. «Таким чином вони просувають імідж своєї держави у світі», — каже Шаповалов.

Getty Images

Щодо Олімпіади-2020 у Токіо Юрій вважає, що питання скасування Ігор не було на часі через спільне бажання МОК і японців їх провести за будь-яку ціну.

«Усі розуміли, що збитки неминучі, але вони будуть значно більшими у разі повного скасування Олімпіади. Спочатку із труднощами, але вмовили глобальних спонсорів надати додаткові кошти. Довше не зголошувались на це національні партнери, яких близько сорока. Але у японців є таке поняття — втратити власного обличчя. Вони дуже чутливі до цього. Тому коли перші національні партнери зголосилися на виділення додаткових грошей, за ними потягнулася і решта», — розповідає експерт.

Став відомий склад олімпійської збірної України на Іграх в Токіо. Повний список

Крім того, спонсори прописали у контрактах великі штрафи по відношенню до маркетингового агентства, яке займалось підготовкою Олімпіади. І це стало ще одним чинником того, чому Ігри не скасували.

Маркетолог розповідає, що невдоволення і заклики до скасування лунали в Японії передусім через внутрішні проблеми.

«Мій колега в Японії розповідав, що суперечливих питань у них вистачало. Коли Ігри перенесли, багатьом людям, яких залучали до підготовки, не заплатили за кілька місяців. А Олімпійський комітет запросив у МОЗ велику кількість ліжок у шпиталях і багато медпрацівників під олімпійські нужди тоді, коли їх не вистачало для хворих місцевих жителів», — розповідає Шаповалов.

Проте, за його словами, японці змогли порозумітися і, навпаки, показати, що попри всі труднощі вони здатні згуртуватися і провести Ігри.

«Швидше, вище, сильніше!» і похмілля. Як 125 років тому українець не взяв участі у першій Олімпіаді