Президент Володимир Зеленський під час пресконференції 27 серпня 2024 року заявив, що Україна успішно випробувала першу балістичну ракету власного виробництва. Однак жодних подробиць не розповів.
«Я думав, що рано про це говорити, але вже було випробування — позитивне — першої балістичної української ракети. Я з цим вітаю наш оборонно-промисловий комплекс», — сказав Зеленський.
Така заява верховного головнокомандувача, з одного боку, може свідчити про те, що український оборонно-промисловий комплекс успішно просувається в роботі над зброєю, що стане відповіддю на російські ракети «Іскандер» і вплине на подальший хід війни.
З іншого боку, в соцмережах швидко з'явилась реакція про те, що це, мовляв, далеко не перші випробування балістичних ракет в Україні.
Chas News розповідає, які радянські балістичні ракети є на озброєнні в України та що відомо про сучасні напрацювання у цій галузі.
Що таке балістична зброя
Нагадаємо, що таке балістична зброя і чому краще мати її на своєму озброєні, аніж протистояти їй.
Балістичні ракети летять по балістичній траєкторії, тобто після запуску підіймаються високо в небо та атакують ціль вертикально згори. Тоді як крилаті ракети прямують у напрямку цілі, наприклад, як літак чи безпілотник.
Балістична ракета — одна найскладніших цілей для систем протиповітряної оборони.
Балістичні ракети можна запускати на великі відстані з різних пускових установок:
- стаціонарних — шахтних або відкритих,
- мобільних — на базі колісного або гусеничного шасі, літаків, кораблів і підводних човнів.
За відстанню застосування є стратегічні й тактичні балістичні ракети:
- балістична ракета малої дальності (250-1000 км);
- балістична ракета середньої дальності (1000-2500-4500 км);
- міжконтинентальна балістична ракета (4500-6000 км).
Міжконтинентальні та ракети середньої дальності часто використовуються як стратегічні та оснащуються ядерними боєголовками.
Радянська «Точка-У» на озброєнні у України
На початок повномасштабного вторгнення росіян Україна мала на озброєнні тільки один тип оперативно-тактичного комплексу — старий радянський ОТРК «Точка-У». Україна прийняла ці комплекси на озброєння у 1975 році, а у 1989 роції їх модернізували.
Дальність «Точки-У» становить 120 км. Боєприпаси в ній двох типів — осколково-фугасні та касетні.
Головна проблема «Точки-У» полягає в тому, що її виробництво та обслуговування за радянських часів велося за межами України. Тож після розпаду СРСР у 1991 році Україна залишилася без бази для ремонту та обслуговування цих комплексів.
До 2014 року обслуговуванням і ремонтом ОТРК займалися російські фахівці. Після 2014 року такої можливості вже не було, проте у 2019 році КБ «Південний» підтвердило, що тепер може обслуговувати та виробляти маршові двигуни для ракет 9М79/9М79М.
До повномасштабної війни лише один український підрозділ був озброєний ОТРК «Точка-У» — 19-та окрема ракетна бригада, у якої станом на 2021 рік було на озброєнні 90 комплексів.
До появи американських М142 HIMARS та ATACMS «Точка-У» була найгрізнішою зброєю ЗСУ, якою наші воїни успішно били по ворожим цілям.
БФРК «Сапсан»: складна історія українського «Іскандера»
Після розпаду СРСР, у 1994 році, у Дніпрі почали розробляти оперативно-тактичну ракету для армії України з дальністю до 500 км.
Розробка, яку назвали «Борисфен», мала замінити застарілі радянські ракети «Точка-У».
Стверджувалося, що новий комплекс — це високоточна зброя нового покоління, здатна забезпечити створення надійного щита неядерного стримування. Проте в умовах постійного скорочення армії і соціальних проблем того часу лобістів у цієї ідеї було занадто мало.
До їдеї створення нового багатофункціонального оперативно-тактичного ракетного комплексу (БФРК) Україна повернулась у 2006 році за президентства Віктора Ющенка.
Оскільки Україна не могла дозволити собі робити вузькоспеціалізовані комплекси, ставку зробили на багатофункціональність. Тож оперативно-тактична ракетна зброя «Сапсан» мала отримати можливість застосовуватися в якості оперативно-тактичного, зенітного або протикорабельного комплексу. Планувалося виготовлення до 200 таких комплексів.
«Сапсан» мали побудувати на базі твердопаливної балістичної ракети вагою близько 500 кг. Радіус дії ракети — 280 км, але була озвучена можливість створення версії з радіусом до 500 км.
Для порівняння: відстань від українського кордону до Москви складає приблизно 460 км. А за наявності власної зброї Україна не мала б просити у партнерів дозволу вражати об'єкти на території країни-агресора.
Політ ракети може відбуватися не тільки за прогнозованою балістичною траєкторією, а й за аеробалістичною. При такій траєкторії вона робить непередбачувані «стрибки», ухиляючись від протиракет противника. Це має допомагати в подоланні системи протиповітряної оборони ворога будь-якої складності. Подібні властивості мають російські «Іскандери».
Ймовірні технічні характеристики «Сапсан»:
- типи ракет: балістична неядерна, зенітна;
- БЧ: моноблок, ОФ, касетна;
- дальність стрільби, як тактичний РК: від 30 до 280 км в експортній комплектації, від 30 до 480 км в армійській комплектації для ЗСУ;
- дальність стрільби, як зенітний РК: від 10 до 150 км у висоту;
- дальність стрільби, як протикорабельний РК: від 5 до 90 км;
- база: колісна.
Роботу над проєктом вели до 2013 року (з перервою з 2009 по 2011 роки) — до моменту, коли Міноборони, очолюване Павлом Лебедєвим, припинило фінансування проєкту, як нібито неперспективне.
При цьому, за оцінкою видання Defence Express, за сім років розробки було освоєно всього $25-40 млн. Загальне недофінансування проєкту в ці роки склало 90-95% від запланованих обсягів, а загальна вартість проєкту зросла з $450 млн майже вдвічі — до $825 млн.
У 2018 році ракетний комплекс «Сапсан» навіть показали на параді у Києві на честь Дня Незалежності. Втім це був лише ходовий макет, а не готовий до прийняття на озброєння комплекс.
«Грім»/ «Грім-2»: відродження «Сапсана»
Після початку війни на Донбасі, у 2014 році, уряд України виявив інтерес до вітчизняних розробок оперативно-тактичної ракетної зброї (ОТРК). На тлі цього КБ «Південний» запропонувало відновити проєкт «Сапсан». А для прискорення роботи — використати напрацювання по проєктах «Грім» та «Грім-2».
Проєкт «Грім-2» є багатофункціональним ОТРК. Це означає, що він може оперувати як звичайними тактичними, так і зенітними та протикорабельними ракетами. Його ТТХ максимально схожі на ТТХ «Сапсана» — комплекс може вражати цілі в радіусі 50-280 км (експортна версія) або 50-500 км (версія для ЗСУ). Номенклатура боєприпасів ідентична «Сапсану».
При цьому ракети «Грому-2» можуть літати по аеробалістичній траєкторії, ухиляючись від протиракетної оборони. Це робить їх зброєю, аналогічною російським «Кинджалам» і «Іскандерам».
У 2016 році з'явилися дані про те, що роботи тривають по всіх трьох ОТРК, а комплекс «Грім-2» навіть зацікавив Саудівську Аравію.
5 серпня 2016-го польське видання Defence-24, з посиланням на власні джерела, повідомило про заплановані на осінь того року перші випробування українського ракетного комплексу «Грім-2» . Повідомлялось, що дальність дії експортної версії балістичної ракети мала становити 280 км, а призначеної для Збройних сил України — 450 км.
1 грудня 2016 року з'явилось повідомлення про успішні запуски тактичних ракет «Грім» на полігоні на півдні України.
Далі ракети й пускові установки пройшли допрацювання і до квітня 2019 року були остаточно завершені дві установки для співвиробника Саудівської Аравії та для України.
Крім того, два українських оборонних підприємства зібрали для «Грім-2» 12 ракетних двигунів.
У лютому 2021 року міністр оборони України Андрій Таран заявив, що «Сапсан» готовий на 80% і «необхідно зробити останній крок» та доробити перший зразок цієї новітньої зброї.
У квітні 2021 року його заступник Андрій Миронюк уточнив, що рівень виготовлення першої батареї ОТРК складає 70%.
Після початку повномасштабної війни офіційної інформації про українську ракетну програму взагалі стало обмаль.
