За даними ООН, від початку війни з України виїхали 6 мільйонів людей. Нинішня міграційна криза є найбільшою за часів Другої світової. Втім, щодня в Україну повертається дедалі більше людей. З кінця квітня кордон у східному напрямку перетинає більше громадян, ніж виїжджає в Європу.
Багато аналітиків припускають, що міграційна хвиля взагалі виявиться не такою сильною, як це прогнозували перед початком війни. Після закінчення інтенсивних бойових дій більшість вимушених мігрантів повернеться додому.
Але навіть кількамісячне перебування в Європі, досвід якого виходить за межі стандартної туристичної поїздки, невідворотно змінить ментальність мігрантів, так само, як і європейців.
Що з Європи привезуть додому вимушені переселенці і що вони залишать на пам’ять про себе. Про це кореспондент Chas News поговорив з Андрієм Длігачем, футурологом та економістом, професором КНУ ім. Т. Г. Шевченка.
— Як ви вважаєте, після повернення українців з вимушеної еміграції наша країна стане більш європейською?
— Практика повернення українських заробітчан протягом останніх років демонструвала, що вони привозять кращі моделі роботи, кращу продуктивність. Тому повернення українців з заробітків в останні роки, коли довоєнні зарплати почали наздоганяти польські, стало дуже позитивним явищем.
У перспективі, за рік-два-три, більшість українців повернеться через те, що адаптуватися і знайти роботу в Європі насправді не так просто, а сидіти на дотаціях — не в нашому характері. Українці прагнуть до дії.
Інша річ, що серед тих, хто зараз виїхав працювати за кордон, далеко не всі шукають роботу на новому місці. Багато хто продовжує працювати віддалено на український бізнес.
Якщо ж говорити про тих, хто залишиться в Європі назавжди, я припускаю, що ми втратимо 3-4 мільйони осіб. Це жінки, які зараз знайдуть нову роботу, і до яких після перемоги приїдуть чоловіки.
До війни для реалізації економічної стратегії (Національна економічна стратегія на період до 2030 року) Україна потребувала 2 млн додаткових трудових ресурсів.
Тобто втрата трудових ресурсів буде для української економіки болісною, хоча і не смертельною.
— Росіяни знищили велику частину української промисловості та інфраструктури. Вам не здається занадто оптимістичним користуватися довоєнними розрахунками?
— Знищення решток радянської промисловості змушує Україну докорінно перебудовувати економіку. Нові заводи й інфраструктура, які ми побудуємо замість знищених, будуть великою мірою автоматизовані, тому не потребуватимуть стільки робочої сили.
Крім того, думаю, після війни суттєво скоротяться функції держави. Якщо повернутися до вашого попереднього запитання, українці привезуть з Європи нову бізнес-культуру, нову культуру відносин. Під час міграції, хочеш чи ні, доводиться займатися саморозвитком, шукати нові можливості. Мігранти привезуть з собою в Україну розуміння, що ти сам повинен брати на себе відповідальність за своє життя, а держава лише має допомагати тобі самореалізовуватися.
Тому державним агенціям та інспекціям не буде потрібна така кількість людей, як зараз. Ці люди звільняться, вийдуть на ринок праці і стануть працівниками тих самих компаній, яким держава віддасть на аутсорс власні функції.
Але будуть розвиватися й нові галузі, яким знадобляться працівники. Зараз українські школярі отримують доступ до справді найякісніших уроків фізики, хімії і математики. Це рано чи пізно призведе до розвитку високотехнологічних галузей економіки.
— Ви дуже впевнено говорите про скорочення ролі держави в економіці. Ви переконані, що чиновники добровільно погодяться піти зі своїх посад і «відпустити» економічні процеси?
— Чинна держава робитиме все, щоб цьому запобігти. Але «прогресори» є і в Верховній Раді і в Кабміні. Сподіваюся, що вони все ж таки зможуть подолати спротив.
— А що, на вашу думку, українці лишать «на пам’ять» про себе Європі, коли повернуться додому?
— Це буде точно не борщ. Українці лишать Європі розуміння, що треба бути сміливішими, не миритися з усталеним порядком. Європа, яка боялася путіна; яка думала, що за рахунок мультикультуралізму можна позбутися викликів, — зараз прокидається.
Європа вважала, що Україна є «ровом з крокодилами», сірою зоною, завдяки якому можна дистанціюватися від росії настільки, щоб почувати себе у безпеці, але прагматично торгувати з росією.
Тепер Європа побачила, що це шлях в нікуди. Незрозуміло, коли прокинеться Франція, але Німеччина вже прокинулася. Наразі росія вже втратила більшість своїх союзників у Європі.
— Як, на вашу думку, зміняться стосунки з росією після війни?
— Я не зовсім розумію, які можуть бути стосунки із країною-агресором. Поки росія не демілітаризована і не деполіцієзована, жодних стосунків — ні економічних, ні культурних, ні соціальних, ні політичних.
Чи можливо відновлювати зв’язки, в тому числі економічні, після української перемоги? Так. Але лише за умови виплати репарацій з боку росії, визнання її переможеною і визнання росією того факту, що навіть російський правопис має встановлюватися в Україні і російська мова не є монополією росії. Те ж саме треба говорити і про церкву, і про культуру, і про історію. Лише після тотальної зміни російських підручників ми можемо переходити до подальших обговорень.
Тим більше, зараз економіка України відв’язалася від росії за всіма параметрами, тому ми можемо у перспективі будувати економіку таким чином, щоб вона не залежала від росії.
Нашими новими економічними партнерами можуть стати не лише європейські країни, а й азійські, які стрімко розвиваються, і африканські. Якщо подивитися на Танзанію чи Малайзію, ми побачимо, що вони можуть стати територією, надзвичайно цікавою для українського бізнесу.
