Валерію Залужному — 50 років: найкращі цитати генерала

8 липня 2023 року Головнокомандувачу ЗСУ Валерію Залужному виповнилось 50 років.

Сhas News згадує біографію ювіляра і найяскравіші цитати «залізного генерала».

Біографія Валерія Залужного: від командира взводу до Головнокомандувача ЗСУ

Валерій Залужний народився у місті військових — Новоград-Волинському (нині — Звягель) на Житомирщині. Його батько теж був офіцеромі майбутній Головнокомандувач змалку мріяв про кар'єру військового.

Після закінчення місцевого технікуму він розпочав шлях до своєї мрії — вступив на загальновійськовий факультет Одеського інституту Сухопутних військ, який у 1997 році закінчив з відзнакою.

Далі Залужний подолав усі щаблі військової служби, від командира взводу до командира бригади. Від 2014 року він воював на Донбасі, згодом очолював штаб Операції об’єднаних сил (у 2018—2019 роках).

Паралельно генерал пройшов службу в керівництві всіх чотирьох Оперативних командувань  (ОК) Сухопутних військ ЗСУ: заступник командувача військ з бойової підготовки ОК «Схід» (2015—2016), заступник командувача військ ОК «Південь» (2016—2017), начальник штабу — перший заступник командувача військ ОК «Захід» (2017—2018) та врешті командувач військ ОК «Північ» (2019—2021).

З останньої посади 27 липня 2021 року Валерія Залужного призначили Головнокомандувачем ЗСУ. Вже під час повномасштабного вторгнення, 4 березня 2022 року, президент присвоїв йому найвище військове звання — генерал. За два місяці він став першим в історії сучасної України кавалером Хреста бойових заслуг.

Найвизначніші цитати Валерія Залужного

Про початок російсько-української війни у 2014 році

«Для нас, військових, війна почалася ще у 2014 році. Особисто для мене — у липні 2014. І в 2014 я не мав жодного уявлення про війну. Я прочитав багато книг, закінчив усі академії з золотою медаллю, добре знав теорію, але не знав, що таке війна в реальності. Але за вісім років війни, до 2022-го, і я, й подібні до мене люди чудово її зрозуміли». (Інтерв'ю  The Economist, 15 грудня 2022 року).

Про 24 лютого 2022 року

«Цей день мені запам’ятався буквально такими двома цікавими моментами: перший момент — те, що буквально, коли це все розпочалось, я обдзвонив кожного командувача, який відповідав за ту чи іншу ділянку. Або я йому казав, що почалося, а він мені — «я зрозумів». Або командувач мені доповідав про те, що вже якісь дії розпочалися, що він виконує. А я казав – тримайся, ти знаєш що робити. І другий момент, який мені запам’ятався, коли я буквально о 5 годині ранку отримав телефонний дзвінок від людини, яка мені була не дуже приємна. Дзвінок був з-за кордону і ця людина попросила у мене вибачення. І це я запам’ятав. Далі почалась звичайна командирська робота, звичайні командирські будні з безсонними ночами». (Інтерв'ю Дмитру Комарову для проєкту «Рік», 24 лютого 2023 року).

Про план українських військ на початку повномасштабної війни

«Коли почалося повномасштабне вторгнення, все, що ми зробили, це застосували не тільки наші знання з 2014 року, але й вміння та досвід, які здобули з того часу. І найважливіший досвід, який ми сповідували, майже як релігію, — росіяни та інші вороги мають бути знищені, просто знищені, і найголовніше — ми не повинні боятися це робити. І це саме те, чим ми зараз займаємося.

Все, що відбулося 24 лютого — це збільшення масштабу. До цього ми мали 403 км фронту і 232 опорні пункти. А з 24 лютого фронт збільшився до 2500 км. І в нас були відносно невеликі сили, але ми вступили в бій. Звісно, ми розуміли, що ми недостатньо потужні. Наше завдання полягало в тому, щоб розподілити наші менші сили так, щоб за допомогою нетрадиційної тактики зупинити наступ». (Інтерв'ю The Economist, 15 грудня 2022 року).

«Наш варіант полягав у тому, що ми мали у найкоротший термін нанести противнику максимальних втрат, випустити з нього кров для того, щоб він відмовився від подальших дій на більшій території України. І це спрацювало. Ми вимушені були, навіть за рахунок залишення певної частини території витягувати противника, відтягувати його тили, відтягувати його резерви і просто його палити в тих місцях, де техніка зупинялася і чекала, коли через дві доби приїде до них заправлятися». (Інтерв'ю Дмитру Комарову для проєкту «Рік», 24 лютого 2023 року). 

Про українців

«Станом на сьогодні те, що відбувається, і те, що ми тримаємося — це українські люди, український солдат, український сержант, український офіцер, які щодня гинуть, калічаться, але тримають свої позиції. І сьогодні вони роблять цю перемогу. Це єдиний феномен, який дозволяє нам битися до сих пір. Це наш український народ, який був поставлений у такі умови, коли він чітко розумів, що люди з території рф чи білорусі прийшли вбивати його жінку, його дітей, прийшли знищити його будівлю. І от ці люди переповнені ідеєю захисту своїх рідних, своїх близьких, своєї сім’ї... саме вони зробили це. Ну, і, звісно, командири, яким вони вірили. Командири, які вірили своїм командувачам. Командувачі, які вірили мені, що ми приймаємо правильне рішення». (Інтерв'ю Дмитру Комарову для проєкту «Рік», 24 лютого 2023 року). 

«Основа нашої стійкості — люди. Звичайні люди. Звичайні Герої. Серед нас. З нами в строю». (Пост у Facebook, 24 лютого 2023 року).

Про літній контрнаступ 2023 року

«Це не шоу, яке дивиться увесь світ і робить ставки чи щось подібне. Кожен день кожен метр дається кров’ю. Без повного забезпечення ці плани взагалі нездійсненні. Проте вони виконуються. Так, може не так швидко, якби хотілося учасникам шоу, спостерігачам, але це їхні проблеми». (Інтерв'ю The Washington Post, 30 червня 2023 року).

Про мету росіян

«Стратегічна ціль Росії, на мою думку, полягала у тому, щоб знищити українську державність як таку. Мабуть вони розраховували на те, що зайдуть організованими колонами, люди зустрінуть їх з хлібом-сіллю і на цьому українська державність закінчиться».

«Станом на сьогодні вони свідомо з рф їдуть сюди, щоб свідомо вбивати саме українців, саме вбивати. І сутність цієї війни полягає у тому, що якщо зараз ми не вб’ємо цього ворога, то будемо знищені ми. Бо вони прийшли свідомо, хоч і несуть зараз шалені втрати, в тому числі на Донецькому оперативному напрямку, в районі Бахмута, але все одно йдуть вбивати українців». (Інтерв'ю Дмитру Комарову для проєкту «Рік», 24 лютого 2023 року)». 

Про голову Генштабу рф Валерія Герасимова та російську армію

«В росії є одна людина, воєначальник, якого я постійно читаю. Зараз його не публікують, але мені цікава його думка, як військового. Це генерал Герасимов. Він сильний, підступний, непередбачуваний. Одним словом, це сильний ворог, якого нам, військовим, треба поважати задля перемоги». (Інтерв'ю Дмитру Комарову для проєкту «Рік», 24 лютого 2023 року)». 

«Після великої кількості операцій ми зрозуміли, що головне — не боятися ворога. З ним можна боротися, з ним треба боротися сьогодні, тут і зараз. І в жодному разі не відкладати це на завтра, бо будуть проблеми». (Інтерв'ю The Economist, 15 грудня 2022 року). 

«Цей випадок вкотре доводить, що орків треба знищити! Ми вб’ємо їх усіх! Наші діти їх знатимуть, на жаль, не з казок як абсолютне зло, з яким треба боротися». (Реакція Залужного на злам російськими хакерами його особистої сторінки в Instagram, 4 листопада 2022 року).

Про перемогу

«Наша перемога однозначно — звільнення усієї окупованої території України. Вся територія має бути звільна. Але цього замало. Україна як держава має зробити усе, щоб все що відбулась і розпочалось 24 лютого ніколи не повторилось. Це має бути відбудована така військова інституція, яка ніколи не дасть можливість росіянам повторити все». (Інтерв'ю Дмитру Комарову для проєкту «Рік», 24 лютого 2023 року)». 

«Знаючи те, що я знаю про росіян із перших вуст, наша перемога не буде остаточною. Наша перемога дасть можливість перевести подих і підготуватися до наступної війни». (Інтерв'ю журналу Time, 26 вересня 2022 року).