У 2017 році Дональд Трамп в інтерв'ю Financial Times сказав: «Без твітів мене б тут (у Білому домі — Прим. ред.) не було». Лише у ранзі глави держави Трамп опублікував у Twitter близько 20 тис. мікроповідомлень, які прочитали 88 млн його підписників.

Втім, після штурму Капітолію керівництво Twitter назавжди заблокувало акаунт Трампа. Більш того, заявивши, що не дозволить більше йому «цвірінькати» і з пов'язаних акаунтів, наприклад, зі сторінки Білого дому.

Навіть цього єдиного «пострілу Аврори» вистачило б, щоб інформаційно поховати «Дональда-Дака». Джек Дорсі, глава Twitter, міг би, звертаючись до Трампа, повторити знамениті слова гоголівського Тараса Бульби: «Я тебе породив, я тебе і вб'ю!».

Втім, все виявилося куди масштабніше. «Імпічмент» Трампу оголосили всі Big Tech-компанії США. Facebook заявив про заморожування облікового запису президента на невизначений термін. Amazon тимчасово відмовив у послузі вебхостингу платформі Parler, на яку перекочували з Twitter багато прихильників Трампа. Саме там вони обговорювали план походу на Капітолій. Раніше Apple і Google видалили Parler зі своїх магазинів додатків. Обмеження для Трампа також ввели YouTube, TikTok, Pinterest та Snapchat.

Проти Трампа пішли не тільки інтернет-гіганти. Банки JPMorgan, Goldman Sachs, Citigroup і Morgan Stanley призупинили прийом пожертвувань для Республіканської партії. У мережі готелів Marriott заявили, що не стануть гостити сенаторів, які намагалися блокувати підрахунок результатів виборів у Конгресі. Відзначилася навіть асоціація гольфу США: там відмовилися проводити турніри на полях, що належать Трампу.

Гнів гольфістів і готельєрів 45-й президент США, ймовірно, пережив без особливого неспокою. Бунт банкірів — більш неприємний, але і його наслідки аж ніяк не катастрофічні. А ось демарш Twitter і «банди чотирьох» — це вже гра в монополію без правил. Виграти у них Трампу не по силах. Навіть і нічиєю тут не пахне.

Як таке стало можливо?

У 1996 році адміністрація Білла Клінтона затвердила «Закон про телекомунікації», головною «родзинкою» якого стала стаття 230. В ній сказано: «Жоден постачальник або користувач інтерактивної комп'ютерної послуги не повинен розглядатися як видавець або спікер будь-якої інформації, наданої іншим постачальником інформаційного контенту». Можна сказати, що саме ці рядки закону сформували інтернет в тому вигляді, в якому ми його знаємо.

Простіше кажучи, стаття 230 «Закону про телекомунікації» звільняє сервіси і соцмережі від відповідальності за те, що на їхніх сторінках публікують користувачі. Але водночас вона дозволяє інтернет-компаніям обмежувати доступ користувачів до контенту, який, на їхню думку, є непристойним, образливим або просто небажаним. При цьому користувачі позбавлені права подати на постачальника послуг до суду. Правила використання інтернет-сервісу в односторонньому порядку встановлює компанія, що його створила.

Жоден постачальник або користувач інтерактивної комп'ютерної послуги не повинен розглядатися як видавець або спікер будь-якої інформації, наданої іншим постачальником інформаційного контенту

Тут доречно згадати стару історію про те, як Стів Джобс намагався боротися з порнографією. Запропонувавши блокувати перехід на порносайти з пристроїв Apple, він сказав: «Люди, яким потрібне порно, нехай купують Android». На питання, як же бути з ідеалами свободи, Джобс відповів, що в його розумінні свобода включає в себе і «свободу від порно». Дійшло до того, що гумористичний сайт eSarcasm.com розгорнув кампанію під девізом «Так, Стів, я хочу порно!», проводячи думку, що «нам просто подобається ідея відкритого суспільства без цензури, де немає технодиктатора, який вирішує, що нам дивитися, а що ні». Врешті-решт Apple відмовився від ідеї блокування порнотрафіку, хоча подейкують, що Джобс до кінця життя залишався при своїй думці.

Дональду Трампу 230-я стаття вкрай не подобалася. Коли у травні минулого року він учергове посварився з Twitter, то підписав указ «про запобігання онлайн-цензурі». Між іншим президент доручив уряду перевірити більше 16 тис. скарг на інтернет-компанії, що надійшли в Білий дім з 2019 року, а також розробити закони, спрямовані проти «шахрайських або недобросовісних» дій з боку онлайн-платформ.

Трамп давно сварився с соцмережами. Атака на Капітолій перевела їхню війну у активну фазу / Getty images

Twitter, Facebook і Google бюрократичні потуги Трампа засудили. А експерти висловили сумнів, що указ президента матиме будь-які правові наслідки. Ерік Голдман, професор права з Університету Санта-Клари в Каліфорнії, назвав ситуацію «політичним театром» для прихильників Трампа перед президентськими виборами. Хоча, можливо, для глави Білого дому це була остання примарна надія на перемогу в боротьбі з інтернет-гігантами, які давно перебували не на його боці. Але, як показав нинішній січень, надіям Трампа збутися не судилося.

Втім, є ще одна, більш глибока, причина перетворення корпорацій на політичних гравців, — а саме, повільність і бюрократизація влади, відсутність адекватної реакції на події, які вимагають швидкої відповіді. Як написав Дерек Томпсон, редактор The Atlantic, «в останні кілька років електорат США став більш поляризованим, оскільки Вашингтон став більш склеротичним. Цей дисбаланс створює надлишок гнівної політичної енергії... І вона знаходить благодатне підгрунтя в корпоративній Америці». Томпсон як приклад наводить кривавий інцидент в Паркленді, штат Флорида, який стався у лютому 2018 року. Тоді 19-річний Ніколас Круз, послухавшись наказу «демонічного голосу», убив у своїй школі 17 осіб. Конгрес після цієї трагедії так і не посилив контроль над вогнепальною зброєю. Але багато компаній з власної ініціативи припинили співпрацю з могутнім збройовим лобі — Національною стрілецькою асоціацією, а супермаркети Dick's Sporting Goods, Walmart і Kroger обмежили продаж вогнепальної зброї.

У конфлікті Трампа і Big Tech-компаній можна можна знайти схоже коріння. Якщо на президента, який своїми дописами у інтернет-мережах сіє серед американців ненависть, не можна знайти управи у державних інституціях, доводиться втручатися самим.

Чому саме зараз?

Це резонне питання виникло у багатьох. Особливо у противників бану Трампа в соцмережах. Хоча не тільки у них. Наприклад, Ананд Гірідхарадас, оглядач The New York Times, який роками закликав забанити Трампа, вважає, що Twitter і Facebook, що зважилися на це лише після п'яти років інтернет-витівок президента, — пояснення того, як функціонує американський капіталізм. Соцмережі «доїли» Трампа настільки довго, наскільки могли. Його твіти «використовували для руху ринків, і вони були настільки впливовими, що Bloomberg навіть відстежував їх у режимі реального часу. Однак в останні роки залученість знижалася. У вересні 2020 року активність обраного президента Джо Байдена у Twitter стала випереджати активність Трампа».

Соцмережі «доїли» Трампа настільки довго, наскільки могли. Його твіти «використовували для руху ринків

Одним словом, момент обрали відповідний. З прицілом на подальше майбутнє, яке інтернет-гігантам наступні як мінімум чотири роки доведеться будувати з демократами. Джо Байден, до речі, колись теж закликав до скасування статті 230. До того ж, саме його адміністрації «у спадок» перейшли антимонопольні справи проти Google і Facebook.

Чи вдасться приборкати «силіконових хлопчиків»?

40 американських штатів звинувачують Facebook у порушенні антимонопольного законодавства. Ще в 2016 році канадський дослідник Нік Срнічек у книзі «Капіталізм платформ» писав, що «в США Facebook і Google забирають по 85% від кожного рекламного долара». Два роки по тому Кеннет Рогофф в Project Syndicate опублікував статтю «Big Tech — це велика проблема», де писав про те, як технологічні гіганти перекуповували успішні стартапи, щоби не допустити появи конкурентів, публікували фейки і перетворювалися на «великого брата», котрий збирає big data і зробив висновок, що Конгрес мусить якось інтернет-монстрів приборкати.

Восени минулого року конгресмени нарешті занепокоїлися тим, як поводять себе Google, Amazon, Apple і Facebook, звинувативши ці компанії в тому, що вони перетворилися на «монополії, яких ми не знали з часів нафтових баронів і залізничних магнатів». Америка почала розбиратися з хайтек-гігантами, тобто робити те, що давно, хоча і без особливого успіху, намагається робити Європа. Не випадково в ЄС блокування акаунтів Трампа порівняли з терактами 2001 року, у результаті яких впали вежі Всесвітнього торгового центру. Тьєррі Бретон, єврокомісар з питань внутрішнього ринку, сказав, що «подібно до того, як 11 вересня знаменувало зміну парадигм для Сполучених Штатів, якщо не для всього світу, то, коли мова зайде про роль цифрових платформ у нашій демократії, такою датою буде 8 січня 2021 року».

Подібно до того, як 11 вересня знаменувало зміну парадигм для Сполучених Штатів, якщо не для всього світу, то, коли мова зайде про роль цифрових платформ у нашій демократії, такою датою буде 8 січня 2021 року

Але навіть якщо припустити, що влада США (тепер уже нова) все ж оголосить війну Big Tech-компаніям, бліцкригу не вийде. Та й загалом не дуже зрозуміло, чим для влади може закінчитися війна з найбільшими корпораціями світу, чий річний оборот в сукупності досягає $800 млрд — в 6 разів більше, ніж український ВВП. Для організацій з такими грошима і прямим доступом до всіх громадян США можливі будь-які лобістські компанії. Простий приклад: як підрахувала ВВС у жовтні минулого року, за 20 років задекларовані витрати чотирьох інтернет-гігантів на лобізм виросли з $2 до $75 млн на рік. І для них такі суми далеко не межа.

Є й ще один неприємний нюанс. «Наїзд» влади США на інтернет-монополістів викличе бурхливу радість у Пекіні. Китайська модель відносин держави з інтернет-гігантами типу Alibaba вкрай далека від поглядів кібероптимістів з пубертатної епохи інтернету, які вважали, що лібералізація — пряма похідна розширення «всесвітньої павутини». Досвід Китаю переконує нас в тому, що технології прекрасно можна використовувати і для побудови жорсткої диктатури.

Наїзд влади США на інтернет-гігантів викличе радість у Пекіні / Getty images

Інакше кажучи, після нерівної сутички Трампа з хайтек-гігантами влада США опинилася у дивній ситуації. Їй належить приборкати монстрів, яких вона сама породила і роками дбайливо вирощувала. Ідеї Китаю у Америці навряд чи погодяться перейняти, а як по-іншому боротися з «воротарями інтернету» (термін, що пролунав в осінніх висновках комітету Палати представників), — незрозуміло.

«Силіконові хлопчики» вже виросли з коротких штанців. Можливо, випадок з Twitter-акаунтом Трампа — початок нової п'єси, яка починає розігруватися за Атлантикою. Якщо протистояння з офіційним Вашингтоном зайде надто далеко, наступним кроком може стати вирощування в технологічній пробірці нового кандидата в президенти. Бажаного Big Tech. До наступних виборів зусиллями цих хлопців його впізнаваність стане більше, ніж у Ісуса Христа і Кім Кардашьян разом узятих.

Втім, Big Tech звик приймати рішення, керуючись стратегією win-win — простіше кажучи, знаходити компроміси. Першим, хто продемонстрував готовність до них, виявився Марк Цукерберг. Facebook і Instagram вже розблокували сторінки Дональда Трампа. Можливо, це сигнал «великої четвірки» новій владі про те, що з ними завжди можна домовитися. І Байдену зовсім не обов'язково приймати від попередника сокиру війни.

Лідери демократів обох палат Конгресу схвалили план Байдена з підтримки економіки США
Вперше в історії США при Білому домі працюватиме радник з наукових питань