Водохреще, Йордан або ж Хрещення є третім і останнім великим святом у різдвяно-новорічному циклі, присвяченому Ісусу Христу. Віряни вважають, що коли божий син досяг 30-річного віку, то прийняв хрещення від Івана Хрестителя в річці Йордані. Саме цю подію християни відзначають 19 січня.
Історія свята Водохреща
Першим, хто почав проводити обмивання в річці, був Іоанн Предтеча. Цей процес і став називатися Водохрещем. Християни вірять, що у 30 років Ісус прийшов до Іоанна та охрестився. Кілька століть тому свято Хрещення припадало на Різдво. У ІХ столітті його перенесли на іншу дату.
В Україну Водохреще прийшло разом із християнством. Вперше назва свята згадується у Літописі Руському в 1148 році: «У той же час Ростислав [Мстиславич] смоленський попросив дочку у Святослава в Ольговича за Романа, сина свого, до Смоленська. І виведено її з Новгорода-Сіверського в неділю по Водохрещах, місяця січня в дев’ятий день».
Дата Водохреща у 2023 році
Святкування Йордана припадає на різні дні, залежно від гілки церкви. Православні християни відзначають свято 19 січня. Апостольська церква Вірменії святкує 6 січня, разом із Різдвом. А католики відзначають Хрещення наступної неділі після Різдва.
У 2023 році православні відзначатимуть Йордана у четвер, 19 січня.
Українські традиції на Водохреще
Завдяки українським фольклористам та етнографам нині нам багато відомо про звичаї наших предків під час святкування Йордану.
Водосвяття — це основна і найважливіша традиція свята. Вона полягає в освячуванні води, чим займаються священники. Для цього на річці із льоду потрібно вирубати хрест і полити його буряковим чи калиновим соком. Біля хреста також з льоду слід побудувати престол, оздобивши все аркою з ялинкових або соснових гілок, які нагадували «царські врата». Після короткої служби священник освячує воду опусканням в неї срібного хреста.
Християни вірять, що така вода має багато корисних, лікувальних властивостей. Наші предки зберігали її впродовж року і вживали при різних потребах, наприклад, при лихоманці або головному болю, змазували хворі місця, лікували дитячий переляк, окроплювали домівки, зрошували поля під час посіву.
Найбільш яскравою традицією Водохреща залишається, звісно ж, купання в ополонці. Багато людей переконані, що на Йордана вода набуває особливих властивостей, відбувається очищення душі і тіла, людина стає ближчою до Бога. Священники попереджають, що в освяченій воді не можна «змити гріхи», але люди дотримуються вже вкоріненої традиції.
Свідчення про купання в ополонці можна знайти у багатьох етнографічних працях про українців минулих століть. Дослідниця фольклору Олена Чебанюк пише, що люди занурювались у крижану воду для підтримки здоров’я, зцілення хвороб, очищення від гріхів. На Закарпатті в йорданській воді купалися дівчата, які довго не могли вийти заміж. Деякі приносили воду додому, вмивалися там, кладучи до мисок намисто або кетяги калини, щоб обличчя було красивим і рум'яним.
Митрополит Іван Огієнко писав, що на Водохреще навіть у Києві «завжди кілька хлопців кидалися в Дніпро, щоб викупатися в освяченій воді».
Також однією з українських традицій була стрілянина. Так, на Запорізькій Січі козаки під час освячення води робили постріли з рушниць, щоб прогнати нечисту силу. Такий звичай фіксували і на Київщині, де селяни після освячення води стріляли кілька разів у повітря. А в Києві після урочистої церковної служби на берегу Дніпра взагалі відбувався артилерійський салют.
Що не можна робити на Водохреще
Наші предки вірили у багато забобонів, пов’язаних зі святом Йордана. Наприклад, жінкам не дозволяли прати білизну протягом цілого тижня після Водохреща. Вважалось, що коли священик занурює хрест у воду, всі чорти вистрибують з річки і мерзнуть на землі до того часу, аж поки якась із жінок не прийде на річку прати білизну. Коли брудний одяг опускається у воду, нечиста сила знову повертається у водойму.
У деяких регіонах України прийнято кропити освяченою водою все господарство, окрім хліва зі свиньми, яких вважають нечистими тваринами.
Також на Водохреще не прийнято виконувати складну роботу, ворожити, дарувати дорогі подарунки тощо.
