404

Сторінку не знайдено

Chas.News not found
Вони стали на шляху прогресу. Чому держава вирішила повернути контроль над «Мотор Січчю»
Getty images

23 березня Володимир Зеленський ввів в дію рішення РНБО «Про невідкладні заходи щодо захисту національних інтересів держави у сфері авіадвигунобудування». Кількома днями раніше Шевченківський районний суд Києва арештував 100% акцій «Мотор Січі». Майно компанії передали в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) з обов’язковим визначенням управлінської компанії, що має державну форму власності. Скоріш за все, це буде «Укроборонпром».

Крім того, СБУ веде досудові розслідування відносно «Мотор Січі» — щодо диверсійної та підривної діяльності на користь РФ, а також щодо порушення законодавства під час первинної приватизації і подальшої незаконної концентрації акцій.

Арешту майна передували санкції РНБО проти підприємства. Причина — концентрація контрольного пакету акцій в руках іноземних інвесторів, бодай і в законний спосіб.

Ми й надалі будемо лише допомагати державі збільшувати обороноздатність і жодних рішень оскаржувати не збираємося

Одночасно Нацкомісія з цінних паперів та фондового ринку розпочала розслідування щодо інвесткомпанії Dragon Capital, яка надавала «Мотор Січі» депозитарні послуги з обслуговування цінних паперів компанії, на тій підставі, що Dragon скликав загальні збори акціонерів у незаконний спосіб. Наприкінці січня 2021 року китайські акціонери підприємства — холдинг Skyrizon та DCH Олександра Ярославського спробували провести позачергові збори, але отримали «чорну мітку» від СБУ. Невдовзі Генпрокуратура наклала додатковий арешт на пакет акцій компанії. Як результат, Україна отримала позов у міжнародний арбітраж на суму $3,6 млрд від Skyrizon. Що варто читати як «від уряду Китаю».

По суті, це означає націоналізацію компанії — формально вона ще належить приватним акціонерам, але де-факто — державі. Втім, В’ячеслав Богуслаєв, беззмінний керівник і колишній власник «Мотор Січі», який свого часу і створив навколо підприємства цю вибухонебезпечну суміш поєднання російських оборонних замовлень, бажання китайців викупити авіаційні технології та невдоволення цим США, напрочуд спокійний і оцінює ситуацію як цілком нормальну. «Ми й надалі будемо лише допомагати державі збільшувати обороноздатність і жодних рішень оскаржувати не збираємося», — прокоментував він ситуацію Chas News.

Не гаражне виробництво

«Мотор Січ» — це не «гаражне виробництво», як свого часу висловився В’ячеслав Богуслаєв. Це виробник та розробник авіаційних двигунів і промислових газотурбінних агрегатів світового рівня. Підприємство на 85% забезпечує комплектацію та сервісне обслуговування світового вертолітного парку, будь-коли спроєктованого конструкторським бюро імені Міля.

Найпоширенішою версією цієї лінійки є багатофункціональний гвинтокрил «Мі-8». Близько 6 тис. бортів досі перебуває в експлуатації у пів сотні країн світу завдяки унікальним льотним характеристикам цієї машини — зокрема здатності виконувати польоти в умовах високогір’я.

У 2010 році Мі-8МСБ з двигунами новітньої модифікації від «Мотор Січ» встановив світовий рекорд, за 13 хвилин піднявшись на висоту понад 8 км. Запорізький двигун витримав роботу в турборежимі впродовж пів години.

«Мотор Січ» на 85% забезпечує комплектацію та сервісне обслуговування всього світового вертолітного парку, будь-коли спроєктованого КБ ім. Міля

«Мотор Січ» — по-своєму унікальне підприємство українського «тяжмашу». Заводу вдалося уникнути розпилу у 90-ті та водночас зберегти конкурентоспроможність у нульові. На що, до речі, не спромігся дніпровський «Південмаш» — попри протекцію президента Леоніда Кучми. Співрозмовники Chas News пояснюють це вчасною приватизацією «Мотор Січі» та бізнес-моделлю компанії, орієнтованою як на військове, так і на цивільне виробництво, чого не налагодили на «Південмаші». Ба більше — у 1999 році завод отримав статус спецекспортера, що дозволяло укладати міжнародні договори на експорт продукції подвійного призначення практично незалежно.

У 2011 році «Мотор Січ» розширила свої активи, придбавши Оршанський авіаремонтний завод у Білорусі. Тоді ж компанія уклала довгостроковий контракт із корпорацією «Вертольоти Росії» на відвантаження 270 двигунів щорічно до 2016 року включно. Зокрема, двигунів для надсучасних ударних вертольотів Мі-28Н «Нічний мисливець».

У 2010 році Мі-8МСБ з двигунами новітньої модифікації від «Мотор Січі» встановив світовий рекорд, за 13 хвилин піднявшись на висоту понад 8 км.

Але предмет гордості українського авіапрому став і ахіллесовою п’ятою української геополітики через відсутність стратегічних імперативів Банкової. Позаяк основним замовником продукції «Мотор Січі» були російські авіапарки, передусім оборонного відомства, які до 2014 року забезпечували понад 70% виручки заводу, про диверсифікацію ринків збуту аж до останнього часу ніхто не замислювався.

В’ячеслав Богуслаєв, незмінний керівник «Мотор Січі», провівши блискавичну ваучерну приватизацію заводу в 1994 році, ніколи не приховував своєї лояльності до російських замовників. У 2016 році він разом із Володимиром Путіним відзначився на Валаамі на відкритті пам’ятника засновникам тамошнього монастиря, за його власними словами — «Чтобы подтвердить нашу общую цель — укрепление православной веры».

«Укреплять» Богуслаєву доводилося, очевидно, не лише «скрєпи русского мира», а й комерційні стосунки, які завод підтримував навіть після початку збройного конфлікту на Донбасі, хоча й у значно менших обсягах. Якщо до 2014-го завод практично щороку заробляв на російських контрактах понад $1 млрд, то в наступні декілька років виробництво скоротилося на 40%. У 2018 році виручка становила лише $450 млн. Зрештою, 2019 рік завод завершив зі збитками. Так, за даними фінансової звітності підприємства, збиток за I—III кв. 2019-го склав 525 млн грн у порівнянні з прибутком у 543 млн грн за аналогічний період 2018-го.

Слід зазначити, що «Мотор Січ» була далеко не єдиним постачальником оборонної продукції до РФ у період активних бойових дій на Донбасі. За даними Стокгольмського інституту досліджень проблем миру (SIPRI), у 2016—2020 роках РФ посідала друге місце з найбільших імпортерів українського оборонпрому — переважно через треті країни та Китай, який забезпечує 36% українського військового експорту.

Залежність заводу від російського оборонного замовлення була обопільною. Мало не кожна друга російська крилата ракета, поставлена на бойове чергування з кінця 90-х років, злітає у повітря завдяки двигунам із биркою «Мотор Січ», зазначає Валерій Рябих, головред профільного видання Defense Express. «Без запорізьких поставок та обслуговування двигунів російська воєнна машина втратить авіаційний ресурс за 6—7 років, ракетний за 12—15 років», — уточнює він.

Богуслаєв став одним з найбагатших людей країни завдяки гвинтокрилам серії «МІ» / Getty images

Але із 2014 року «Мотор Січ» потребувала негайної диверсифікації своєї ринкової присутності, позаяк сама Україна виявилася нездатною забезпечити оборонне замовлення у рентабельних обсягах. Індійський напрямок було втрачено ще в нульові — там міцно засіли російські агенти впливу, які вичавили звідти навіть «Антонова» — хоча і не без допомоги самих українських чиновників.

На Близькому Сході достатньої кількості контрагентів, які могли б замінити російське оборонне замовлення, не виявилося. Світло в кінці тунелю принесла група DCH Олександра Ярославського, яка в серпні 2020 року повідомила про початок партнерства з китайськими інвесторами зі Skyrizon Aircraft Holdings Limited — найбільшого гравця на вертолітному ринку Піднебесної.

Китайцям про «Мотор Січ» багато розповідати не довелося — ще у 1989 році, коли почався розпад СРСР, КНР налагодила з Богуслаєвим ділові контакти. А в останні роки саме Китай генерував понад третину експортної виручки запорізького заводу. На поточний момент в Китаї активно експлуатується парк з понад 1,2 тис. бортів конструкції «Мі», оснащених 13 типами двигунів, спущених з конвеєра «Мотор Січі».

В'ячеслав Богуслаєв на переговорах з делегацією КНР. Запоріжжжя, 1989 рік / з книги «Неделимое небо Богуслаева», 2003 рік

Це величезний фронт з обслуговування, ремонту та модернізації гвинтокрильного парку. Але китайці не були б китайцями, якби не розраховували перенести бодай частково виробництво на свою територію, а в ідеалі — налагодити власну лінійку авіадвигунів на заміну російським та штатівським.

Саме з цією метою «Мотор Січ» запроєктував для Skyrizon Aviation завод у Чунцині потужністю понад тисячу двигунів на рік і вартістю $3 млрд. Проєктні роботи ведуться з 2015 року. В цьому контексті на початку 2017-го Степан Кубів, тодішній міністр економічного розвитку, заявляв про залучення на «Мотор Січ» китайських інвестицій обсягом $250 млн.

Сам Богуслаєв на поточний момент продав китайцям всі власні акції та акції підконтрольних йому офшорних компаній, які реалізовували продукцію заводу на ринку Катару. Таким чином, за даними держреєстру, з кінця 2017 року Китай прямо чи опосередковано контролював вісім юросіб, у володінні яких було загалом близько 72% акцій. Крім того, 5% акцій «Мотор Січі» отримав безпосередньо Ван Сіньлей, глава Skyrizon.

Як заявили у СБУ, внаслідок таких оборудок 56% акцій «Мотор Січі» опинилося в руках осіб, афілійованих із Skyrizon. АМКУ зреагував на цю ситуацію й ініціював через Шевченківський суд Києва арешт акцій підприємства, сконцентрованих у п’яти офшорах, — через ризики виведення контрольного пакету акцій підприємства за межі України.

У своєму інтерв’ю російському РБК Богуслаєв підтверджував, що понад 50% акцій «Мотор Січі» уже сконцентровані в руках китайських інвесторів в особі Skyrizon Aircraft та Xinwei Technology Group.

Повертай приватизоване

«Мотор Січ» повинна належати державі, що є єдиною, на думку РНБО, гарантією дотримання національних інтересів, заявив Олексій Данілов.

«На сьогодні ухвалене відповідне рішення, згідно з яким підприємство «Мотор Січ» буде повернене українському народу, у власність української держави у конституційний спосіб найближчим часом… Ми не можемо дозволити собі, перебуваючи в стані війни, віддати в чужі руки підприємство, від якого залежить наша обороноздатність», — говорить секретар РНБО.

Співрозмовник Chas News, поінформований про суть обговорення долі заводу, зазначає, що каменем спотикання стала взаємозалежність компаній — «Мотор Січі» та державного конструкторського бюро «Івченко-Прогрес». Останнє володіє патентами та експлуатаційною документацією на лінійку авіадвигунів, які збирають на заводі «Мотор Січ». Ще в 2005 році за доволі дивних обставин «Івченко-Прогрес» передало свій пакет інтелектуальної власності у безоплатне користування «Мотор Січі» на 60 років. Але досі цією сумнівною угодою правоохоронні органи тоді не зацікавилися.

США непокоїть, що технології бюро «Івченко-прогрес», попадуть до китайців / Wikipedia

«У разі втрати контролю над «Мотор Січчю» Україна втрачає технологічний ресурс і світові позиції авіакосмічної держави. І в ситуації, що склалася, механізм захисту стратегічних інтересів держави є доволі обмеженим», — говорить Валерій Рябих.

Про проблему збереження як виробничого, так і технологічного ресурсу «Мотор Січі» в РНБОУ насправді ламають голову не перший день. Ще в 2017 році створили робочу групу, яка розробляла стратегію повернення держави у статутний капітал «Мотор Січі». Куратором проєкту був перший заступник секретаря РНБО Олег Гладковський — один з фігурантів відомого скандалу з оборонними держзакупівлями початку 2019 року.

Первинно йшлося про переведення 25% акцій заводу на ДП «Івченко-Прогрес», яке входить з початку нульових до складу Укроборонпрому, що давало б державі значно більше важелів впливу на прийняття інвестиційних рішень та контроль за інтелектуальною власністю заводу. Одначе у зв’язку зі скандалом та відставкою Гладковського цей процес заморозили.

Врешті-решт декілька днів тому Шевченківський райсуд ухвалив рішення про накладення арешту на цілісний майновий комплекс та 100% акцій АТ «Мотор Січ». За результатами судового розгляду майно передали в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, – АРМА. Найближчим часом буде призначено компанію з управління цим активом, яка має державну форму власності, підтвердили в СБУ.

У зв’язку з цим Юрій Гусєв, гендиректор «Укроборонпрому», 20 березня 2021 року, перебуваючи в Японії на самоізоляції, повідомив через соцмережі, що направив листа до АРМА щодо готовності держконцерну виступити суб’єктом управління активами АТ «Мотор Січ».

У пресслужбі держконцерну висловилися стриманіше — мовляв, чекають на оприлюднення ухвали суду та відповідних рішень АРМА, «після чого на підставах, передбачених законодавством, Укроборонпром готовий здійснювати подальші кроки».

Тим більш, як ми вже писали, сам Богуслаєв не проти повернення заводу державі. Таку його поблажливість інсайдери пояснюють стійкими «договірняками» у кулуарах Кабміну. «Богуслаєву немає підстав нарікати на ситуацію. Він отримав у китайців гроші за свій 15%-й пакет та офшори, управління не передав, все зберігається на своїх місцях, а збереження його статусу погоджено з АРМА. Якщо міжнародний арбітраж прийме рішення на користь китайських інвесторів, із ними, як завжди, розрахуються українські платники податків — десь так у році 2030-му», — говорить Chas News один із топчиновників попереднього Кабміну, втаємничений у деталі конфлікту.

А що інвестори?

Як вже йшлося, за умови схвалення угоди АМКУ китайські компанії Skyrizon Aircraft та Xinwei Technology Group стануть власниками більш як 50% акцій компанії «Мотор Січ». Але при цьому розробки ДП «Івченко-Прогрес» залишаться інтелектуальною власністю державного підприємства і їх не продадуть разом з акціями АТ «Мотор Січ», — запевняють Chas News на «Мотор Січі».

Угода також зобов'язує китайських інвесторів надати авіабудівній галузі України грантове фінансування на суму $100 млн. З цього пирога «Івченко-Прогрес» має отримати половину суми — близько 1,4 млрд грн, КБ «Антонов» — 800 млн грн, Харківське державне авіаційне виробниче підприємство — 370 млн грн. Менша частка фінансування перепаде іншим авіабудівним підприємствам, що входять до складу «Укроборонпрому».

Також китайська сторона погодилася передати не менше 25% акцій у власність «Укроборонпрому», що дозволить українській владі впливати на ухвалення рішень менеджментом компанії після продажу акцій. За словами Богуслаєва, усі спірні питання у цій ситуації можуть і повинні бути врегульовані у правовому полі.

Угода зобов'язує китайських інвесторів надати авіабудівній галузі України грантове фінансування на суму $100 млн, з якої «Івченко-Прогрес» має отримати близько 1,4 млрд грн, КБ «Антонов» — 800 млн грн, Харківське державне авіаційне виробниче підприємство — 370 млн грн

Цікаво, що внаслідок рішення РНБО можуть постраждати не лише китайські стратегічні інвестори, а й українські власники міноритарної частки акцій. Наприклад, власник невеликого пакету акцій «Мотор Січі» Андрій Хілько вважає, що процес націоналізації — це «рейдерство великих за рахунок дрібних. І це порушує інтерес міноритаріїв щодо їхньої участі в компанії».

Жодних роз’яснень на даний момент ані він, ані сотні інших міноритарних власників акцій не отримували. На останні позачергові збори акціонерів 31 січня 2021 року, скликані з ініціативи Олександра Ярославського, міноритаріїв не запросили. Також збори відбулися під тиском на менеджмент підприємства, вважає Хілько.

«Холодна» війна

На думку декількох співрозмовників Chas News, у питанні з дотриманням національного інтересу щодо «Мотор Січі» РНБО не так дотримується українського інтересу, як намагається пролобіювати інтереси США щодо вичавлювання Китаю зі світових технологічних ринків.

Skyrizon Aircraft віднедавна опинився під санкціями з боку уряду США. Міністр торгівлі Вілбур Росс заявив, що Сполучені Штати хочуть попередити експортерів, що Skyrizon має тісні зв’язки з китайською армією і допомагає залякувати сусідів у Південно-Китайському морі, що несе загрози нацбезпеці США, зазначається в офіційному пресрелізі.

А 28 серпня 2020 року радник президента США Джон Болтон заявив у Києві, що Китай краде військові технології. Він завуальовано дав зрозуміти, що ніхто не смикатиме владу в Києві за рукав щодо ухвалення рішень «в інтересах кращих економічних наслідків для її громадян».

Проте навряд чи хтось вірить у те, що Банкова в ситуації наявного політичного цугцвангу здатна ухвалювати незалежні від Вашингтона рішення. Особливо напередодні сенсаційного виходу на екрани розслідування Bellingcat щодо «зливу» операції з затриманням бойовиків ПВК Вагнера.

Зауважимо, що стосунки США з Китаєм загострилися далеко не за адміністрації Байдена. Першим яструбом на цьому напрямі був якраз попередній президент — Дональд Трамп. І Україну ця війна заторкує не вперше.

Патріарх Кирил нагороджує Богуслаєва під час поїздки на Валаам. В Україні на той час вже йшла війна з Росією / Getty images

Американо-китайське загострення вже поставило під загрозу розбудову в Україні інфраструктури бездротових інтернет-мереж п’ятого покоління (5G). Адже китайський Huawei володіє левовою часткою патентів на 5G і контролює майже третину світового ринку інтернет-обладнання. Саме Huawei повинний був реалізувати в Україні цей проєкт у рамках урядових контрактів, доля яких висить в повітрі з середини 2019 року.

Адміністрація Трампа пообіцяла нашій владі грошову компенсацію за відмову від закупівлі у Huawei обладнання для мереж 5G. Але поки що жодних додаткових фінансових траншів Україні Конгрес в 2019—2020 роках не ухвалював.

Чи може цільова військова допомога від США стати частковою компенсацією щодо відмови від зобов’язань України перед китайськими інвесторами «Мотор Січі»? Певними обхідними шляхами — так, вважає американський політичний експерт, колишній прессекретар демократів у Конгресі Майкл Віллард. «Сенатор Джеймс Ріш справді вніс законопроєкт про щорічну військову допомогу Україні на $300 млн до 2026 року, і ці гроші теоретично можуть бути призначені на власне авіабудування України, щоби покрити втрати від недоотриманих китайських інвестицій. Проте республіканська більшість у Конгресі вельми неохоче ухвалює будь-які додаткові фінансові видатки урядам інших країн, навіть таким пріоритетним, як Україна. Як то кажуть українці, пообіцяти — не значить оженитися», — резюмує він.

Що далі?

Стосовно висловленої секретарем РНБО тези, що «Мотор Січ», мовляв, найближчим часом буде повернуто у власність українського народу в законний спосіб, в опитаних Chas News експертів виникає певний скепсис.

За тридцять років в Україні не траплялося прецеденту, коли актив повертався у державну власність поза рішеннями судової ланки. «Законодавство взагалі не передбачає такого механізму, як націоналізація», — констатує Роман Марченко, старший партнер юридичної фірми «Ілляшев і Партнери». «РНБО тому й використовує доволі обтічний вислів «повернення контролю» над підприємством, але при цьому жодного передбаченого законодавством інструменту цього контролю досі не запропоновано», — зазначає він.

На думку Марченка, таким інструментом могло би стати введення до складу наглядової ради представників держави — через перемовини з інвесторами або шляхом ухвалення спеціального закону. Відтак запроваджено механізм прийняття стратегічних рішень винятково за згодою наглядової ради, причому з обов’язковим голосуванням «за» голосами держави для набрання чинності таких рішень. У цьому разі Україна могла б отримати потрібний контроль без порушення прав інвесторів.

Оптимістичніше сприймає ситуацію адвокат Владислав Власюк з Twin Lawyers, який не один рік бере участь у міжнародних інвестиційно-правових суперечках. «Іноземні інвестиції націоналізувати в теорії неможливо, принаймні в законний спосіб. Але можна знайти обхідні шляхи, якщо предмет спору заторкує публічні інтереси. Позаяк «Мотор Січ» — оборонне підприємство, рішення РНБО може стати поштовхом для подальшого прийняття ключового рішення КМУ або відповідного закону парламентом», — каже Власюк.

Що ж до інвестиційного арбітражу, до якого можуть вдатися китайські акціонери «Мотор Січі», Власюк оцінює шанси держави як 50/50. Він наводить кейс компанії Krederi Ltd., яка свого часу втратила контроль над земельним активами в Києві та програла слухання в наших судах. Трибунал, як не дивно, не завбачив порушення українськими судами правової процедури, позаяк «експропріація» землі відбулася в межах судового розгляду, що не становило порушення інвестиційної угоди.

«Якщо один із подібних прецедентів буде застосовано для підкріплення рішення РНБО щодо «Мотор Січі», китайським інвесторам ліпше починати перемовини стосовно максимально прийнятної компенсації», — переконаний Власюк.

Суд з китайцями — поганий сигнал для інвесторів / відкриті джерела

Примусове відчуження об'єктів права приватної власності на користь держави у будь-якому разі є доволі марудною процедурою, яка може затягнутися на роки, вважає Марія Аксаїтова, партнер JK Law. «У разі згоди власника з визначеним незалежним оцінником розміром компенсації вартості об'єкту націоналізації між ним та Україною в особі уповноваженого державного органу підписується угода про компенсацію вартості об'єкту націоналізації. Після розрахунку із власником об’єкту затвердити націоналізацію повинна Верховна Рада України», — говорить вона.

Ситуація набагато спрощується у разі збереження за Укроборонпромом блокуючого пакету акцій, вважає Сергій Згурець, видавець військово-аналітичного часопису Defense Express. «Збереження бодай часткового контролю над «Мотор Січчю» — ключовий фактор в реалізації інвестиційних проєктів у сфері оборонних технологій. У свою чергу наявність стратегічного інвестора могла б допомогти Україні налагодити власне виробництво цілої номенклатури комплектуючих, залежність у яких від РФ на сьогодні є критичною. Приміром, лопатей для гвинтокрилів Мі-8».

Також переконаний в обґрунтованості дій РНБО Гліб Каневський, голова експертного пулу StateWatch та проєкту «Марлін». «Якщо «Мотор Січ» перенесе виробництво до Китаю, а з ними і технології, що перебувають у спільній власності з «Івченко-Прогрес», то Україні більше ні з чим буде вийти на міжнародний ринок гвинтокрилів», — пояснює він.

Враховуючи, що лише цього року уряд заклав 4,4 млрд грн на закупівлю вживаних французьких гвинтокрилів Airbus для Нацполіції, ресурси дофінансування «Мотор Січі» в державі явно недооцінені, натякнув він.

Інший наш співрозмовник, близький до науково-виробничої діяльності у сфері технологій подвійного використання, вважає, що можна легко пообіцяти китайцям компенсації й потопити процес в арбітражних пересудах на роки, але не вийде приховати руйнівний репутаційний ефект: «Присутність китайських інвестицій в українському «тяжмаші» — це не просто копійчина з Піднебесної, це сигнал іншим китайським інвесторам, що з Україною можна мати справу у сфері високих технологій. І не лише китайським», — каже він на умовах анонімності.

Тим більш, як він вважає, у Китаю немає мотивів ділитися військовими технологіями з РФ, навіть через треті країни. Натомість гримнути перед китайцями дверима — це майже стовідсоткова гарантія, що завтра інтереси Піднебесної з’являться в Криму, про що вже велися розмови в 2014 році.

На його думку, Україні вкрай важливо не перетинати червону лінію у відносинах з китайцями, як би того не вимагали наші партнери у Вашингтоні. Щоб «зливати» Москві національні інтереси, не конче продавати акції оборонних заводів китайцям. Як ми бачимо, для цього існує значно коротший шлях — прямо з кабінетів на Банковій.

Якщо так, найбільш релевантним у ситуації, що склалася, було б максимально дипломатично перевести перемовини з китайцями у формат торгу, отримати гнучкі економічні преференції та контракти в обмін на дотримання статус-кво щодо структури власності «Мотор Січі».

«Мотор Січ» — місто в місті». Кулеба запевнив, що руйнувати його уряд не дозволить
Запорізький бізнесмен хотів купити острів у ЄС. Йому відмовили, справа в суді