Попри рекордно низьку явку — близько 37%, що є найнижчим результатом за весь час Незалежності, місцеві вибори 2020 року відбулися. Спостерігачі від громадських організацій вже встигли заявити, що вибори були конкурентними та чесними, а нечисленні порушення не вплинули на волевиявлення. Офіційних результатів треба трохи почекати: підбити підсумки голосування виборчі комісії мають до 3 листопада, встановити результати виборів — до 6-го. Але й даних екзит-полів та паралельного підрахунку голосів достатньо, щоби зробити певні висновки.
Монополію подолано
Головний з них — гасло «Зробимо їх разом!» більше не працює. Партія влади «Слуга народу» не змогла отримати тотальну підтримку на місцях. Політична сила матиме свої фракції в місцевих радах практично у всіх регіонах, але доведеться домовлятися з іншими політиками про конфігурацію більшості. Про це прямо говорить Олександр Корнієнко, голова «Слуги народу» . Він допускає, що місцеві депутати шукатимуть ситуативні союзи з представниками «Європейської солідарності» та «Опозиційної платформи — За життя».
«СН, ЄС та ОПЗЖ хіба що не єдині партії, хто матиме свої фракції майже у всіх радах. «Слуги народу» не програли, але і не виграли вибори. За відсутності нормальної виборчої кампанії та сильних хедлайнерів вони отримали максимум з того, що могли отримати, — будуть свої фракції, а значить, сітки на місцях, можливість готуватися до майбутніх парламентських виборів. Цікаве попереду, коли почнуть формувати більшість і переманювати депутатів», — каже Chas News політичний експерт Ігор Попов.
Нагадаємо, у місцевих радах закон не вимагає формувати коаліцію. Проте лояльна до голови міста чи села більшість є гарантією спокійної роботи, а не чвар або пошуку голосів для ухвалення необхідних рішень.
Програвати місцеві вибори партія влади приготувалася заздалегідь. Ходили чутки, що в Офісі президента навіть намагалися зберегти нинішню конфігурацію влади у великих містах. У чинної влади просто не було рейтингових кандидатів, щоби хоча б нав'язати міським головам боротьбу. Крім того, програвши вибори, вчорашній мер автоматично перейшов би в опозицію, маючи повний розклад місцевої проблематики для тиску на нову владу.
Треба домовлятися
Ще на початку року більшість мерів обласних центрів створили «іменні» партії. Тобто зробили акцент на тотожність роботи міського голови з політичною силою, що носить його ім'я. Таким чином виникла можливість не шукати політичних союзників, а йти на вибори самим. Як бачимо, результативно.
«Через децентралізацію місцеві бюджети зросли в чотири рази, це надало місцевій владі серйозні ресурси для впровадження інфраструктурних проєктів, тим самим — для отримання бонусів для себе та своїх локальних політичних проєктів. Більше того, варто сказати, що «маятник хитнувся» в інший бік: в умовах пандемії виборці обрали стабільність, а не оновлення влади. Це видно по явці: до дільниць дійшли ті, хто мав свою політичну симпатію. Налаштовані на протест просто не прийшли голосувати», — пояснює політолог Петро Олещук,
Понад те, весняний карантин суттєво понизив рейтинг центральної влади. Ба більше, мери міст прямо йшли на конфронтацію, не погоджуючись вводити жорсткі обмеження в «червоних зонах». Час минув, населення перестало боятися нової хвороби, а наслідки весняного локдауну суттєво вдарили по рівню життя. Це теж зіграло не на користь партії влади.
Олещук уважає, що після виборів відносини місцевої та центральної влади матимуть помірковано-нейтральний характер. Місцеві еліти не переходитимуть в опозицію, допоки у Києві не зачеплять їхніх інтересів.
Класика завжди актуальна
Ще один висновок місцевих виборів — не варто відмовлятися від роботи з виборцями і покладатися виключно на бордову кампанію і «діджитал». Кейси Ірини Верещук та Андрія Пальчевського — доказ того.
«Кампанія Пальчевського — еталон нецільового витрачання коштів, колосальний бюджет при фактично нульовому результаті. Подейкують, що там були недобросовісні консультанти, а в ході кампанії в штабі навіть виник конфлікт. Це можна побачити по пулу ЗМІ, які спочатку піарили кандидата, а потім почали робити з нього посміховисько», — розповідає Chas News політолог Ярослав Божко.
На його думку, нові політичні сили зробили надмірну ставку на діджитал і через це програли. Політики старої формації, місцеві еліти підійшли до виборчого менеджменту відповідальніше — пряма робота з виборцем. Не треба відкидати і технології непрямого підкупу.
«Головна помилка нових партій в тому, що вони забули, що кандидат у дворах, на зустрічах з виборцями рухає рейтинг партії, а не навпаки — не партія працює на кандидата. На місцевих виборах завжди виграють місцеві політичні еліти. Для загальнонаціональних партій місцеві вибори завжди «прохідні». Так, є необхідність нагадати про себе, показати виборцю, що вони нікуди не ділися, проте мета отримати серйозні результати не стоїть. Але зараз ми бачимо хаотизацію політичного поля. Немає жодної партії, яка може сказати, що вона виграла вибори, тому далі буде ще цікавіше», — коментує Божко.
Підсумуємо. Місцеві вибори довели, що Володимир Зеленський втрачає підтримку населення. А загальнонаціональні політичні партії настільки далекі від простого виборця, що не можуть конкурувати з місцевими політичними елітами. Тому нова конфігурація місцевої влади спонукатиме Офіс президента шукати дотичні точки з гравцями регіонального рівня.
ФОТО: Getty Images
