Вже котрий місяць українців лякають неминучістю масштабного військового вторгнення Росії. В понеділок, 21 лютого, після визнання Росією сепаратистських «республік» на Донбасі, туди вже увійшли війська РФ. Ситуація стає дедалі більш напруженою і гнітючою.
Про те, як не піддаватися паніці і зберігати самоконтроль, Chas News поговорив з військовим психологом Андрієм Козінчуком (на фото).
— Найперше питання, що зараз турбує всіх: як зберігати спокій і не піддаватися паніці?
— Я поверну це питання навпаки: а хто не панікує? Абсолютно спокійні військовослужбовці, ветерани спецслужб типу ДСНС. У них є чіткий алгоритм дій. Якщо щось станеться, вони знають: я йду туди, цей іде туди, ми щось будемо робити. Лікарі точно знають, що вони роблять. Коли в тебе є алгоритм дій, у тебе немає паніки. Паніка — це коли «Я не знаю, що робити», і тому з'являються емоції. Ти не можеш сказати: «Не бійся!». Емоції — це нормально, якщо ти можеш їх опанувати. Самонавіювання про «Я спокійний» — відхід від реальності. Тобто треба говорити не про те, як не боятись, а про те, як боятись правильно. Випусти цю емоцію, прокричи, проплач або скажи: «Мені страшно». Проговори це. Тривога почне знижуватись, коли в тебе почне складатися алгоритм дій.
Що це таке? Це не просто ти загуглив, де твоє укриття, а особисто сходив, подивився. Можливо, його взагалі немає і тобі треба інше. Ти знаєш, що в тебе є мінімум на три дні їжа, консерви, вода, в тебе є тепло на випадок втрати тепла. Неправильно казати: «Все буде нормально». Правильно лише: «Мені також страшно, але я знаю, що робити, у нас є перший, другий, третій варіант». Це щодо себе.
Також треба заспокоїтись на рахунок інших. Наприклад, в тебе є дитина, яка навчається в школі. Треба особисто сходити в школу, подивитися, який їхній план, чи є у них укриття або куди школа евакуюється в разі небезпеки. Ну і зробити такі речі, наприклад: зашити в кишеню куртки дитини записку з її прізвищем, ім’ям, по батькові, вашими контактами або інформацією, куди їй треба йти.
І головне, пам’ятати основний принцип: якщо ти опинився в небезпеці, твоє завдання — йти в безпечне місце.
— Але як спокійно сприймати потік новин про майбутню війну?
— Коли з’являється якась інформація, необхідно зрозуміти, як її використати. Якщо ви, наприклад, дізнались, що ваш партнер вам зраджує, ця інформація вам допомагає. Значить, потрібно переглянути спілкування або сказати: давай тоді робити шведську сім’ю, що завгодно. Або повідомляють: на нас нападуть. Окей, якщо в мене вже є ця інформація, я можу переїжджати, щось робити.
Перевіряйте джерела інформації, наскільки вони перегукуються з офіційними, наскільки це взагалі не абсурд. Є дуже велика вірогідність, що це інформаційно-психологічна спеціальна операція, задіяна противником. Для того, щоб ми були напружені, в страху, в емоціях. Тому що такими людьми набагато легше управляти. Нас постійно тримають в напруженні, щоб як баранів рухати в потрібному напрямку. Якщо ви розслаблені — ви спокійні, у вас критичне мислення.
Але є дві речі, від яких я хочу застерегти. Повна відсутність інформації. Якщо немає інформації, це призводить до інтерпретації. Знову ж таки, чоловік довго не приходить з роботи додому, жінка не має інформації, вона собі додумує: його переїхала машина, він у коханки, він мене не любить. Це інтерпретації, які мозок накидує.
Друге — перенасичення інформацією. Це призводить до блокування і потім потрібна інформація просто може не зайти. І тому дуже важливо розділяти: зранку почитати новини, попрацювати, потім відпочити, зробити якийсь «гаджет-брейк», соцмережі, мемасики, а увечері вже — знову інформація.
Ми вчимо військових: ви самі є менеджерами інформаційного поля всередині вас. Це твій вибір, спілкуватись з розумними, з цікавими, з тими, хто тебе ненавидить або просто якось розвиватись. Хтось дивиться National Geographic, а хтось Pornhub чи кліпи Моргеншерна. Ніхто тебе не заставляє, ти сам це все обираєш, тобі треба усвідомити, що ти хочеш, щоб в тебе було у голові.
