В Об'єднаних Арабських Еміратах зараз у самому розпалі чемпіонат світу з крикету Twenty20 (це комерційний формат з фіксованим часом гри, що спрощує трансляцію матчів на ТБ).
Більшість українців навряд чи щось чули про ці змагання, як, зрештою, і про сам вид спорту. Однак це не заважає йому бути другим за популярністю у світі після футболу. Так, в 2019 році чемпіонат світу з класичного крикету подивилися 1,6 млрд глядачів, а минулий чемпіонат T20 в 2016 році — 820 млн людей лише в Індії. Також від нього фанатіють мільйони в Пакистані, Бангладеш, Австралії, ПАР та ще в кількох десятках країн, які свого часу входили до складу Британської колоніальної імперії.
Проте в абсолютних цифрах найбільше поціновувачів крикету мешкає саме в Індії. Chas News розповідає, як гра загарбників-колонізаторів завоювала серця поневолених індійців і чому вона досі користується шаленою популярністю.
Шлях крикету до Індії
Дуже коротко про сам крикет. Грають в нього на овальному полі дві команди по 11 гравців у кожній. В центрі знаходяться дві пари воріт — три палиці, на яких лежать два циліндри. Одна з команд їх намагається збити, кидаючи м'яч, а друга — відбити за допомогою бити. Мета команди: набрати найбільше очок, які нараховуються за вдале відбиття м'яча, збиття воріт, перебіжки по полю тощо. В грі дуже багато нюансів і тактичних прийомів, тому сторонньому глядачу вона може здатися надто складною, заплутаною, а інколи і нудною. Наприклад, у «тест-матчах» протистояння двох команд може розтягнутися на п'ять днів. Формат T20, який з'явився в ХХІ столітті, передбачає найкоротшу — до 3,5 годин, а тому і більш динамічну гру.
Крикет у більш-менш сучасному вигляді зародився в ХVI-ХVІІ століттях в Англії і швидко набув статусу національного виду спорту. А потім англійці «розвезли» гру по своїх колоніях. 1721 року британські моряки вперше зіграли у крикет в Індії. 1792 року в Калькутті, центрі британської колонії, утворився перший крикетний клуб, який існує і досі. Хоча спочатку до його лав приймали виключно європейців.
Поступово грою зацікавилися і місцеві жителі. Першопрохідцями на цій ниві стали парси — нащадки іранських переселенців, які сповідують зороастризм. Із приходом англійців вони першими почали співпрацювати з європейцями, виконуючи роль торговельних посередників, та запозичувати елементи європейського способу життя. В 1848 році парси відкрили перший крикетний клуб у Бомбеї, а за наступні 20 років кількість подібних клубів зросла до 30. Молода парська буржуазія розцінювала гру в крикет як засіб налагодження зв'язків з колоніальною адміністрацією.
Далі в поширенні гри зіграла свою роль багатовікова конкуренція між різними конфесійними громадами в Індії. Не бажаючи поступатися парсам, у Бомбеї в крикет почали грати індуси, а за ними — мусульмани. Наприкінці століття в місті існувало кілька клубів, які представляли різні етноконфесійні громади.
Спочатку англійці насміхалися з спроб місцевого населення грати в «джентльменську гру», особливо над їхнім вбранням та технікою, однак згодом змінили своє ставлення. По-перше, індійці поступово вдосконалили свої навички. Вони відмовилися під час матчів від традиційних громіздких дхоті на користь звичайних штанів, а парси в 1880-х роках найняли собі тренером гравця з Англії Роберта Хендерсона.
Втім, головне, що в самій Англії крикет стали розцінювати як засіб культурної експансії, що може зміцнити зв'язки між поневоленими народами та метрополією. «Спочатку мисливець, місіонер і купець, потім солдат і політик, і, нарешті, гравець у крикет — така історія британської колонізації. І з цих цивілізаційних впливів останній, мабуть, завдав найменше шкоди», — писав у 1903 році Сесіл Хедла, англійський мандрівник та історик.
1877 року в Бомбеї започаткували змагання між командами європейців та парсів. А у 1890-х роках губернатор лорд Харріс виділив землю для проведення щорічного турніру, в якому змагалися збірні парсів, індусів та мусульман з усієї Індії. З часом з показовими виступами до колонії почали приїжджати і професійні крикетні команди з Великої Британії, а в 1911 році вперше збірна Індії приїхала в метрополію, хоч і потерпіла поразку там у більшості ігор.
Врешті-решт, в 1907 році в Бомбеї стартували змагання збірних європейців, парсів та індусів, а в 1912 році до них приєдналися і мусульмани. Турнір отримав назву Бомбейського чотирикутника та став найпопулярнішим в Індії. На час його проведення життя в місті завмирало, а спортивні новини ширилися по всій країні.
Крикет та політика
Крикетна культурна експансія врешті-решт дала протилежний результат. Гру дійсно полюбили мільйони індійців. В неї грали на вулицях міст і в навчальних закладах. Зокрема, в шкільні роки в крикет грав і Махатма Ганді, головний ідеолог руху за незалежність Індії.
Проте зміцнити зв'язки колонії з метрополією це не домогло. Навпаки, турнір Бомбейського чотирикутника дав можливість місцевому населенню на рівних конкурувати з колонізаторами. Якщо при зустрічі з професійними командами з Англії місцеві клуби переважно програвали, то в Бомбеї вони з кожним роком все частіше перемагали європейців. Тож не дивно, що лідери руху за незалежність не мали нічого проти самої гри. Проте політика крикет все одно не обходила.
Так, в 1921 році, під час візиту на бомбейський турнір принца Уельського (майбутнього короля Едуарда VIII), у місті спалахнули триденні заворушення. В 1930-1934 роках турнір взагалі не проводили через ініційовані Ганді акції громадянської непокори загальнонаціонального масштабу.
Більш за те, в 1930-х роках партія «Індійський національний конгрес» виступила проти формату проведення бомбейського чемпіонату як такого, що закріплює конфесійну роздробленість Індії. Вона вимагала, щоб замість збірних парсів, індусів та мусульман участь в змаганні брали команди за географічною ознакою. Інша впливова партія — «Мусульманська ліга» — навпаки, виступала за старий формат, оскільки бачила в цьому підтвердження існування окремої мусульманської нації в Індії.
У результаті в 1934 році в країні організували альтернативний чемпіонат з крикету за географічним принципом — «Ранджі Трофі». Змагання в Бомбеї також проводилися, однак почали збирати все менше глядачів і в 1946 році відбулися востаннє. Наступного року незалежність отримали Індія та Пакистан — дві країни, утворені в результаті поділу колонії Британська Індія.
Крикет сьогодні
Після здобуття Індією та Пакистаном незалежності любов до крикету не просто нікуди не зникла, а й стала одним із проявів національного самовираження. В 1971 році збірна Індії вперше обіграла збірну Англії на її батьківщині, а в 1983 році виграла чемпіонат світу в Лондоні. Обидві перемоги були розцінені як загальнонаціональний тріумф. Так само раділи пакистанці 24 жовтня 2021 року, коли вперше за всю історію чемпіонату Т20 вони перемогли збірну Індії.
Зараз Індія не тільки успішно виступає на міжнародних змаганнях, але й перетворила крикет на багатомільярдну індустрію. Створена в 2008 році Індійська прем'єр-ліга (IPL), яка проходить за правилами Т20, стрімко розвивається, її матчі дивляться у багатьох країнах Південної Азії. Ось лише декілька цифр. В 2020 році міжнародна консалтингова компанія Duff & Phelps оцінила вартість бренду IPL в $6,1 млрд. В 2017 році медіагруппа Star India за $2,55 млрд викупила права на трансляцію матчів IPL на п'ятирічний термін. І з останнього — цього місяця Рада з контролю крикету в Індії продала права на організацію двох нових команд за $1,6 млрд. Тож не дивно, що в 2017 році президент США Дональд Трамп під час візиту до Індії обрав для свого публічного виступу стадіон для крикету в Ахмадабаді — найбільший стадіон у світі, який може вмістити 132 тис. глядачів.
