Наприкінці листопада у своєму зверненні до Верховної Ради Володимир Зеленський сказав, що українці й підприємці з усього світу в нашій країні матимуть змогу швидко реалізовувати найамбітніші інноваційні та бізнес-ідеї та ефективно їх впроваджувати.
Бажання влади модернізувати українську економіку цілком логічне — адже в сучасному світі найбільше грошей приносять не території та природні ресурси, а саме нові ідеї. Але чомусь коли можновладці розмірковують про інноваційний розвиток України, вони говорять переважно про IT-індустрію.
Зрозуміло, що ІТ вже давно перетворилося на один з локомотивів української економіки та генерує більше 5% ВВП. І, безперечно, держава повинна підтримувати цю галузь.
Втім, не варто нехтувати і перспективами української біотех-індустрії, особливо зараз, коли пандемія показала критичну важливість для світу екосистем, орієнтованих на створення нових ефективних ліків та вакцин. Варто зауважити лише те, що останні 10 років по світу інвестиції у біотех-індустрію зростають майже по експоненті. З $5 млрд у 2010-му вони зросли до $34 млрд в 2020-му. А за попередніми прогнозами, за підсумками цього року вони можуть досягти $45-50 млрд.
Тому особисто мені було дуже цікаво на власні очі побачити, як побудована екосистема біотех-інновацій в Ізраїлі, країні, яку часто називають «нацією стартапів» і яка в Global innovation index у 2021-му посіла 15 місце (для порівняння: Україна у цьому рейтингу займає 49 місце).
Я побувала в Ізраїлі наприкінці листопада разом з командою «Фармаку», яка вирішила туди у study tour. Нам, як представникам однієї з найбільших та наймодерновіших промислових компаній з виробництва лікарських засобів у Східній Європі було цікаво детально дослідити, як там працює зв’язок між наукою, державою та бізнесом.
Отже, ділюся нотатками.
1. Приватні компанії відіграють значну роль у прийнятті рішень щодо науково-дослідницької політики державних установ
В Ізраїлі розбудована потужна інфраструктура, яка базується на партнерстві державного та приватного секторів. І у прийнятті рішень значну роль відіграє приватний сектор. Візьмемо, до прикладу, «Техніон» — Ізраїльський технологічний інститут — вищий навчальний та науково-дослідницький заклад в Хайфі.
По суті, це місто в місті. В складі «Техніону» 17 факультетів, 2 відділення та 11 додаткових науково-дослідницьких закладів: від комп’ютерних наук та архітектури до аерокосмічної та біомедичної технологій.
І в кожному з них вибудовано логічний ланцюг зв’язку між фундаментальною наукою з її професорами — нобелівськими лауреатами, молодим поколінням дослідників та бізнесом. Наприклад, на території університету є офіси кількох великих компаній. Там вербують таланти, так би мовити, не відходячи від студентської лави.
2. Велику частку досліджень фінансують закордонні донори
Крім держави, у фінансуванні досліджень (з рівня ідеї або фундаментальної науки) значну роль відіграють іноземні донори. Часто — це заможні представники діаспори. Що тут сказати — самі ізраїльтяни іноді називають державу Ізраїль одним великим стартапом, який свого часу почав фінансувати пан Ротшильд.
3. Університети — прибуткові організації
Не менше мене вразив і підхід до організації роботи університетів та дослідницьких центрів при них. Держава виділяє кошти лише на операційну діяльність закладів. Решту збирають через донорів або комерціалізацію досліджень. Наприклад, майже при кожному інноваційному хабі існує центр трансферу технологій.
Його завдання — продавати технології або розробки, що знаходяться на різних етапах зрілості. Від наукової гіпотези до фінальної стадії клінічних досліджень, якщо йдеться, наприклад, про біотех. В основному — бізнесу, який вже впевнено стоїть на ногах і готовий ризикнути капіталом заради можливості отримати унікальні ліки чи медичні вироби.
Так, в Центрі трансферу технологій Yissum при Єврейському Університеті Єрусалиму нам презентували стартапи, які шукали фінансування. Мова йшла про різні розробки — від ліків проти раку та метаболічних розладів до нового методу затримки старіння.
Подібний підхід гарантує win-win ефект: в інституцій з’являються кошти, а дослідження отримують шанс на подальше фінансування, і навіть, згодом, на промислове виробництво кимось з Big Pharma. До речі, в таких стартапах нерідко беруть участь нобелівські лауреати і колишні співробітники відомих міжнародних фармацевтичних компаній.
4. Вчені, підприємці та практики працюють у надзвичайно тісному зв’язку
Це, певно, вразило особисто мене найбільше. Ми побували у двох найбільших госпіталях Ізраїлю — Sheba Medical Center та Rambam Medical Center. Вони мають власні дослідницькі центри — також заточені на комерціалізацію розробок через співфінансування і трансфер технологій.
Так ось, в Rambam Medical Center до нас прийшов доктор буквально з лікарняної палати, в медичній уніформі та з фонендоскопом — він щойно здійснював обхід пацієнтів. І в той самий час він — джерело ідей і розробок. В основному це медичні вироби та пристрої, що мають полегшити життя пацієнтів, лікарів та іншого персоналу. В процесі роботи з хворими лікарі знаходять цікаві практичні рішення, які несуть в центр, де далі проводять необхідні дослідження.
Але також є і чимало проєктів щодо покращення ефективності ліків у комбінації з різними іншими активними речовинами, і навіть виявлення нових молекул або нового застосування вже наявних.
5. І останнє: тут всі впевнені, що результати наукових досліджень мають приносити практичну користь
Ні, це, звичайно, не значить, що в Ізраїлі нехтують фундаментальними дослідженнями. Навпаки, їх тут плекають. Ми це побачили в Weizmann Institute of Science та інших закладах. Але завжди відчувається сильний фокус на експорт знань та технологій та полегшення умов для інвестицій. Тобто — працює симбіоз влади, академічних установ, навчальних закладів та бізнесу. Очевидно, що саме за таким партнерством — майбутнє.
З нами дуже легко йшли на контакт, підтвердили у доволі стислі терміни усі зустрічі. Показали і розказали все, що не належало до конфіденційної інформації. А під NDA були готові показати та розказати ще більше. Ми дізналися і про активні розробки нових методів «доставки» ліків в організм на зміну ін’єкціям чи пігулкам, і про можливість із власного біоматеріалу вирощувати нові тканини, які організм буде приймати без необхідності постійно пригнічувати імунну систему, на відміну від донорських. Звичайно, це ще рівень досліджень на мишах, але потенціал ідей та рівень мислення фахівців вражає.
Що цікаво: майже всі розробки ізраїльтяни одразу цілять на «закордон». Головний регулятор та критик для них — американська FDA. Біржа, на яку вони всі мріють потрапити, — NASDAQ. Ринок, де мають продаватися ліки, — США.
А ще нам СЕО однієї невеликої, але дуже цікавої компанії приділив час прямо перед військовими зборами. Так і зустрів — «по формі», з пістолетом за ременем на спині. Розповів про напрацювання своєї команди та поїхав на тренування. Бо захист своєї землі — то святе.
Підсумовуючи: завдяки цьому всьому у маленькому і безперестанку воюючому Ізраїлі інтенсивність інвестицій в розробки та дослідження вища, ніж в середньому по ЄС. В R&D в них «живе» майже 5% ВВП. На додачу сьогодні Ізраїль входить до когорти світових лідерів за кількістю патентів у сфері охорони здоров’я та life science на душу населення. А ще в мене склалося враження, що це країна з найбільшим числом інноваційних хабів на кількість населення.
Тут міг би бути висновок, але його не буде. Ізраїльську систему Україні було б важко скопіювати цілком, бо вона має власні особливості — наприклад, те саме потужне фінансування з-за кордону. Але поміркувати над тим, як побудувати сильне державно-приватне партнерство, створити оптимальне середовище для обміну досвідом та технологіями, підтримати та стимулювати R&D та відповідні інвестиції, вважаю, і нам по силах.
