Якщо вам нічого не говорить назва міста Нью-Хейвен, не переживайте. Більшість людей, хоча напевно чули про коледжі Ліги плюща, не здогадуються, що саме тут розташований один із найстаріших та найамбітніших університетів США — Єльський (Yale University).
Його заснували у 1701 році. Зі стін університету вийшли 65 лауреатів Нобелівської премії та кілька президентів США. І я зараз тут — працюю, живу та намагаюся відкрити нову сторінку в дослідженнях з генетики.
Випереджаючи питання, яке мені щоразу ставлять друзі й знайомі (навіть обізнані в моєму академічному бекграунді), як я сюди потрапила, розповідаю.
Змінювати фокус
Життя сучасного науковця неможливо уявити без стажувань, саббатікалів, чи наукових обмінів у різних країнах. Приблизно п’ять років після захисту дисертації дослідники мають статус «постдоків». За цей час вони працюють за контрактами з максимальним прицілом на подальшу лабораторну чи університетську кар’єру. Часто — з радикальною зміною наукового фокусу.
Так сталося і зі мною: із сфери лікування лейкемії я переключилася на генетику природи автоімунних захворювань.
Свій контракт з Єльським університетом я отримала невдовзі після захисту дисертації. На початкових етапах нового «командного гравця» завжди супроводжує OISS — офіс роботи з міжнародними студентами та вченими. Незалежно від того, з якого куточку світу ти приїжджаєш, OISS слідкує, щоб ти отримав чіткі вказівки щодо подачі на візу, і забезпечить всіма необхідними дозволами.
Служба безпеки університету проводить ретельну перевірку твого бекграунду. Тому запрошення від університету дає високу вірогідність отримання американської візи та скорішого переїзду.
Є чому дивуватися
Опинившись тут, відкриваєш для себе величезну палітру можливостей для розвитку. Перше, що кидається в очі, — життя в Нью-Хейвені — це не цілком те, що життя в США загалом. Це такий собі анклав для людей з амбіціями та потужним інтелектом. Ті, хто живе і працює тут, самі створюють середовище розвитку ідей, проєктів та можливостей.
Як і в багатьох університетських містах, життя в Нью-Хейвені досить дороге, але не настільки, як у сусідніх Нью-Йорку чи Бостоні. Попри те, що вартість навчання для студентів становить у середньому $80 тис. на рік, у Єлі є система стипендій, грантів та можливостей виконувати певну роботу в самому університеті в обмін на знижку на оплату навчання.
До слова, бюджет університету за 2020 рік становив $4,2 млрд. Це один із фінансово найуспішніших навчальних закладів у світі. Для порівняння, освітній бюджет Києва, включно із закладами вищої, середньої, початкової та післядипломної освіти, у тому ж році становив усемеро менше — лише $600 млн.
Комфорт понад усе
Але Єльський університет має й інший бік, який точно не стосується суто фінансового аспекту і підтверджується особливістю історичного розвитку північних штатів. Це неймовірно високий рівень людяності, інклюзивності та безпеки.
У виші є своя поліція, що співпрацює з поліцією міста. Є власний громадський транспорт, що безкоштовно возить працівників і студентів практично цілодобово. І якщо раптом доведеться пізно вночі повертатись з лабораторії до кампусу, можна викликати охорону для супроводу.
Однією з особливостей мого адаптаційного курсу були понад 20 годин тренінгів про етичні норми досліджень з генетичними даними. Сфери генетики і геномики — відносно молоді напрями науки. Тому всі процеси, пов’язані з ними, постійно трансформуються і доповнюються новим розумінням, як нам із цим жити, щоби не зашкодити власному ж майбутньому. За всім цим ховається ціла конституція професійної етики та безпеки досліджень.
При цьому в мене як у фахового дослідника є досить вільного часу. Є право на 8 офіційних загальнонаціональних вихідних, 12 днів оплачуваної відпустки і щонайменше 9 лікарняних днів. Раз на місяць є можливість брати mental health day — час потурбуватись про своє психічне здоров’я, щоб уникнути професійного вигорання. Та про відпочинок часто не дуже переймаєшся, коли любиш те, чим зайнятий.
«Тримай відкритими очі і серце» — давала мені настанови перед переїздом до США одна шведська колега. Тримаю. І поки мене приємно вражає все те, що бачу і з чим стикаюся як пересічна працівниця непересічного американського університету.
