Століття тому італійський емігрант Чарльз Понці організував першу масштабну фінансову піраміду. Він продавав жителям Бостона векселі, обіцяючи повернути 150% їх вартості через 45 днів, чи 200% — через 90. Лише за пів року він перетворився з бідного емігранта на мільйонера, ошукавши американців на $20 млн. Наприкінці 1920 року афера розкрилася і її організатор опинився за ґратами. Однак зчинений резонанс виявився настільки великим, що в наступні десятиліття фінансові піраміди у США стали називати «схемами Понці».
Подібні афери повторювалися ще багато разів, і не лише в Америці. Для українців найбільш відомий приклад — «МММ» Сергія Мавроді. Проте усі послідовники Понці пасуть задніх у порівнянні з американським фінансистом Бернардом Медоффом. По-перше, він ошукав громадян більш ніж 120 країн на рекордні $65 млрд, а по-друге, його схема пропрацювала найдовше — приблизно 20 років і, можливо, діяла б і досі, якби не світова фінансова криза 2008 року.
Коли піраміда Медоффа накрилася, його засудили до 150 років тюрми, з яких він відсидів трохи більше одинадцяти. 14 квітня «аферист №1» помер в американській в'язниці у 82-річному віці.
Сhas News розповідає, як Берні Медофф перетворився із успішного фінансиста на шахрая і як постраждалим від його схеми намагаються повернути втрачені кошти.
В 1960 році Медофф покинув Бруклінську юридичну школу та відкрив невелику фірму Madoff Investment Securities, яка займалася купівлею-продажем акцій невеликих компаній на позабіржевому ринку. Справи йшли добре і згодом Медофф перетворився на успішного фінансиста та добре знану особу на Волл-стріт. Він одним з першим почав застосовувати комп'ютерні технології та став одним із засновників NASDAQ — американської фондової біржі, яка спеціалізується на акціях високотехнологічних компаній.
Як і личить мільярдерам, Медофф активно займався благодійністю. Він виділяв мільйони доларів театрам, музеям, освітнім закладам та медичній науці — на дослідження лімфоми. Фінансист володів апартаментами на Мангеттені, маєтками у Флориді та Франції, а також великою яхтою на Багамах.
Бізнес постійно розвивався і успішно пройшов через усі фінансові кризи, що лише підсилювало імідж Медоффа. До його компанії несли свої статки тисячі американців та громадян інших країн, благодійні організації та хедж-фонди. Адже співпраця з Медоффом стовідсотково гарантувала отримання прибутків, хоч і не захмарних, але стабільних.
Так тривало до грудня 2008 року. 9 грудня Медофф покликав свого старшого сина Марка, який очолював в компанії відділ продажів, та повідомив, що, незважаючи на обвал на фондовому ринку, отримав великий прибуток від кількох операцій і хоче на пару місяців раніше строку виплатити 170 млн новорічних бонусів своїм співробітникам. Марку така пропозиція видалася підозрілою і наступного ранку разом із своїм братом Ендрю він повернувся до батька на відверту розмову. Тоді Медофф і зізнався, що увесь його інвестиційний фонд був «однією великою брехнею».
Брати звернулися до федеральної прокуратури та Комісії з цінних паперів та бірж (SEC). Наступного дня Медоффа заарештували і 12 березня 2009 року він визнав провину по усіх 11 пунктах обвинувачення — в тому числі у шахрайстві та підробці документів. 29 червня колись впливового фінансиста засудили до 150 років в'язниці.
На суді Медофф розповів, що свою схему придумав на початку 1990-х років. Мовляв, тоді до нього звернулися кілька крупних інвесторів з проханням примножити їхні капітали. «Я розумів, що ці клієнти, як і всі професійні інвестори на ринку, очікують, що їх інвестиції будуть перевершувати середні ринкові. І хоча я ніколи не обіцяв нікому зі своїх клієнтів конкретного рівня прибутковості, відчував себе зобов'язаним задовольнити очікування моїх клієнтів будь-якою ціною», — заявив Медофф.
Проте легальним шляхом цього зробити не вдалося, тож він і вирішив діяти за схемою Понці. Знаменитий інвестор оголосив, що придумав особливу систему інвестицій, яка дозволяє не тільки убезпечити вкладення інвесторів від непередбачуваних змін котирувань, але і в будь-якому випадку примножити їх. Пояснення завжди були туманними, однак ніхто в деталі не вдавався, адже Медофф мав бездоганну репутацію.
Своїм клієнтам і регулюючим органам Медофф показував підроблені звіти про успішні фінансові операції, хоча насправді переказував усі гроші інвесторів на власний рахунок в Chase Manhattan Bank. З нього він вчасно виплачував «дивіденди» та повертав гроші клієнтам, якщо вони хотіли забрати свої внески. Рахунок поповнювався з коштів нових клієнтів, від яких у Медоффа не було відбою.
Вже у в'язниці Медофф трохи підкорегував свою версію. В 2013 році в інтерв'ю CNN він розповів, що придумав аферу після «Чорного понеділка» 1987 року — обвалу на фондовому ринку, від якого так і не зміг оговтатись. Тоді він і перетворив своїх інвесторів на жертв фінансових махінацій. При цьому і на суді, і у в'язниці Медофф переконував, що піраміда мусила мати тимчасовий характер, і коли ситуація стабілізується, він планував вкласти ввірені гроші у справжні акції та повернутися до легального бізнесу.
«Я сподівався, що зможу подолати тимчасові негаразди, однак ситуація ставала дедалі гіршою і в мене не вистачало сміливості визнати те, що я робив», — розповідав Медофф в 2013 році.
Цілком можливо, що піраміда працювала б і далі, однак коли в 2008 році з повною силою вдарила світова економічна криза, клієнти один за одним почали забирати свої внески. За 11 місяців Медофф виплатив їм $12 млрд, а потім кошти на рахунку в банку закінчилися і піраміда накрилася.
Медофф запевняв, що схему провертав самотужки, а декілька співробітників хоч і допомагали йому підробляти фінансову документацію, однак не знали справжню мету цих дій. На суді визнав свою причетність до афери лише фінансовий директор компанії Френк Ді Паскаль, однак він помер в 2015 році, так і не дочекавшись вироку. Ще кілька помічників, які постали перед судом, відкидали причетність до афери і співпрацювали зі слідством. Врешті-решт їх засудили до невеликих термінів ув'язнення.
Молодший брат фінансиста Пітер, який очолював відділ комплаєнсу, отримав 10 років в'язниці. Він також не визнав провини, однак суддя вирішив, що топменеджер не міг не здогадуватися про махінації і свідомо прикривав піраміду.
Синам Медоффа, які у фірмі займалися законними операціями, офіційних обвинувачень так і не висунули. Однак злочин батька мав для них трагічні наслідки. Марк так і не зміг знайти роботу, а його дружина змінила собі і дітям прізвище на своє дівоче.11 грудня 2010 року, на другу річницю арешту Медофа, він повісився у будинку тестя. Молодший брат Марка — Ендрю — в 2014 році помер від раку.
Сам Медофф, покинутий усіма, продовжував відбувати покарання у федеральному тюремному комплексі в місті Батнер як в'язень №61727054. В 2020 році він попросив про помилування, оскільки, за даними медиків, йому залишалося жити не більше 18 місяців. До суду надійшло 520 звернень від обдурених клієнтів, переважна більшість з яких виступили проти дострокового звільнення. Суддя був такої ж думки. «Коли я засудив Медоффа в 2009 році, то планував, що він проведе залишок життя у тюрмі. За 11 років з того часу не змінилося нічого, щоб змінити мою думку. Я також вважаю, що Медофф ніколи не відчував щирого каяття і шкодував лише про те, що його попереднє життя зруйноване», — заявив він, коли відмовив аферисту у його клопотанні.
Втрати клієнтів Медоффа на папері становили $64,8 млрд доларів. Проте дві третини з цієї суми складали фіктивні прибутки, які інвестори мали отримати відповідно до обіцянок фінансиста. Реальні ж збитки оцінюють, за різними даними, від $17 до $19 млрд. І вже $14,4 млрд з цієї суми вдалося повернути завдяки старанням юриста Ірвінга Пікарда, якого в грудні 2008 році призначили керуючим активами, конфіскованими у Медоффа.
Його команда розглянула 16 519 заяв від жертв фінансової афери і підтвердила 2560 з них. Пікард відхилив претензії людей, які вкладали гроші не напряму, а довірили їх фондам, які вже у свою чергу інвестували у фінансову піраміду. Така ж доля спіткала і заявників, які встигли отримати від Медоффа більше грошей, ніж вклали до його фонду. Пікард не лише відмовив їм у компенсації недоотриманих прибутків, а, навпаки, на багатьох з них подав до суду. Він переконував, що раз фінансова піраміда була незаконною, то усі отримані від неї прибутки — також незаконні і їх треба повернути. Американські суди підтримали цю позицію і Пікард почав потроху повертати гроші колишнім клієнтам Медоффа.
В 2010 році він добився мирової угоди з удовою інвестора Джеффрі Пікауера — друга Медоффа і одного з головних бенефіціарів його афери. Вона погодилася добровільно повернути $7,2 млрд — саме стільки, за підрахунками Пікарда, її чоловік заробив на фінансовій піраміді. Ще майже $2 млрд заплатив фінансовий холдинг JPMorgan Chase, який обслуговував банківський рахунок Медоффа. З інших колишніх інвесторів та фінустанов, які співпрацювали з фінансистом, стягнули порівняно менші суми — десятки чи сотні мільйонів доларів. Наприклад, американська жіноча єврейська організація Hadassah, що виділяє багато коштів ізраїльським лікарням, виплатила $45 млн. Все через те, що протягом 1988—1996 років вона вклала у фонд Медоффа $33 млн і потім вивела з нього $137 млн.
Пікард і далі не покладає рук та планує повернути втрачені кошти усім жертвам афери. Можливо, це і вдасться. Адже на початку мало хто вірив, що він зможе компенсувати бодай десяту частину завданих Медоффом збитків, а тим часом правник уже назбирав $14,4 млрд.
