Під час війни залізниця передусім повинна забезпечувати перевезення в інтересах Збройних сил України — військ, бойової техніки, пального та іншого. Все це передбачено мобілізаційними планами. Інше питання — чи впорається «Укрзалізниця» з цим завданням по факту? У структурі радянського Міністерства шляхів сполучення були спеціальні залізничні війська, які повинні були оперативно ремонтувати залізниці та будувати нові гілки. Всього цього Україна зараз не має — робота залізниці оптимізована на перевезення у мирний час.
Головна проблема, яка у випадку війни постане перед держкомпанією, — нестача тепловозів та палива для них. У радянські часи із стратегічних міркувань у прикордонних районах залізницю не електрифікували — як для того, щоб менше залежати від пошкоджень контактної мережі та електропостачання, так і для того, щоб тримати біля кордону найбільшу кількість тепловозів. Навіть у мегаполісах навмисне зберігали певну кількість тепловозів, якими могли б оперативно замінити електровози під час війни — наприклад, у Москві до недавніх часів залишалася неелектрифікованою кільцева залізниця (зараз вона переобладнана для руху міських електричок).
В Україні ж найважливіші напрямки електрифіковані. Тому удари, або «робота» диверсантів по електростанціях, які живлять контактну мережу залізниці, відразу зупинять більшість магістральних локомотивів — електровозів.
Звісно, в Україні є тепловози. Однак кількість магістральних тепловозів вочевидь недостатня — їх «Укрзалізниця» має трохи більше 600, але знаходяться у справному стані та задіяні у перевезеннях лише до 150 магістральних дизельних локомотивів — як вантажних, так і пасажирських. Для порівняння — електровозів на залізниці працює більш як 1,2 тис., вони виконують до 90% всіх вантажних перевезень.
Ще є майже 1,5 тис. маневрових тепловозів, які зазвичай працюють лише на станціях. У крайньому випадку їх також можуть задіяти у магістральних перевезеннях — але із малою швидкістю та з обмеженням на загальну вагу потяга через незрівнянно меншу потужність маневрових локомотивів.
Також у разі потреби «Укрзалізниця» зможе оперативно відновити роботу ще кількох десятків магістральних тепловозів, які технічно можна відремонтувати за декілька днів, або змусити їх працювати з деякими несправностями. Також як «резерв» передбачена можливість запуску у загальні перевезення ще понад 100 магістральних тепловозів та до 500 маневрових тепловозів приватних компаній, які зараз працюють на металургійних та гірничо-збагачувальних заводах. Це вже суттєво.
Втім, дизельне паливо «Укрзалізниця» закуповує саме для відносно невеликого парку тепловозів, які зараз на ходу. Тому у разі припинення поставок дизельного палива з Росії та блокування морських портів може статися, що локомотиви банально не буде чим заправляти.
Ще одне «вузьке місце» — можливість оперативного ремонту пошкоджень колії та контактної мережі під час бойових дій. Тут можливості «Укрзалізниці» також дуже обмежені, оскільки державна компанія має мінімально передбачену кількість співробітників і техніки для обслуговування колій. Навіть у звичайних умовах проєкти ремонту, електрифікації та будівництва залізниць реалізують дуже повільно.
Отже, «Укрзалізниці» варто починати готуватися до можливої війни вже зараз — максимально швидко ремонтувати локомотиви, накопичувати запаси пального, підсилювати підрозділи, які відповідають за ремонт колій. Можливо, щось з цього вже і робиться, але комунікація з суспільством — вочевидь не найсильніше місце нинішньої влади.
