Спочатку я хотів назвати колонку, присвячену враженням від 9-го Молитовного сніданку, який відбувся 8 вересня в «Українському домі»: «Зібрання митарів та фарисеїв». Але потім згадав, що хоч на цій події можна було побачити майже всю еліту країни — лідерів церков, політиків, мерів та чиновників, бізнесменів і селебриті, але саме представників митниці та ДФС і не було, принаймні я їх не помітив. Тобто така назва буде не зовсім коректною.
Що ж до фарисеїв... Мені часом важко було відігнати від себе думку, що принаймні у частини людей, які під час «сніданку» виступали зі сцени, відверті проблеми з восьмою та дев’ятою заповідями (тими що «не кради» і «не свідчи неправдиво на ближнього твого»). Але ніхто з нас не без гріха. Та й люди скажуть, що редакція Chas News сама перетворилася на суцільних фарисеїв. Одним словом, від цього заголовка я вирішив відмовитися.
Звідки це все пішло?
Але трохи про подію. Запозичений захід із США — там подібні сніданки проводять вже близько 70 років, із часів президентства Девіда Ейзенхауера. У американській політиці істотну роль відіграють протестантські спільноти. Природно, політики-протестанти час від часу збиралися для спільної молитви, при цьому разом збиралися люди з подібними поглядами на небесне, але різними на земне. Ейзенхауер зрозумів, що традицію сумісної молитви можна перетворити на своєрідну платформу діалогу для еліт навколо загальнолюдських цінностей. Так щорічні Молитовні сніданки стали традицією у багатьох країнах світу.
В Україні подібна платформа з’явилася 10 років тому (минулого року «сніданок» пропустили). Наш «сніданок» дещо скромніший, ніж у США, але теж відбувається на пристойному рівні. Центральна зала «Українського дому», розставлені у ній столи з білими скатертинами та простою їжею, за якими збираються близько тисячі людей: вітчизняна еліта, та представники американського та європейського політикуму.
До речі, мене турбує питання: як політкоректні американці з німцями відреагували на показаний організаторами відеоролик, де були візуалізовані головні виклики для процвітання країни? У цьому ролику кадри з зображенням російської агресії межувалися з картинками з гей-параду, де мускулисті хлопці вели на повідках якихось інших хлопців, одягнених у латексні костюми песиків. Розумію, що подібне видовище консервативно налаштованим людям має здаватися трохи дивним. Але, загалом, ставити в один ряд геїв та війну? Really? Втім, західні гості свого незадоволення побаченим ніяк не виказали, принаймні публічно.
У скромності не відмовиш
Головне, що підкупило у процесі спостерігання за політиками під час заходу — те, що вони від псалмів і молитов розслабилися і були самі собою. Наприклад, Петро Порошенко під час виступу заявив: «Тут немає політики ― тут є ті, хто любить Україну» і одразу згадав, як у 2018-му українська церква отримала Томос про автокефалію. Завдяки кому це все сталося — і так всі зрозуміли.
А Юлія Тимошенко прилюдно покаялася, що їй дуже важко полюбити політичних опонентів. Юлія Володимирівно, ми в курсі, неодноразово бачили, як ви з коаліції переходили в опозицію. Але навіть не знаємо, чим вам допомогти.
Дмитро Разумков повторив свої вічні тези про те, що треба зустрічатися, говорити і відкладати чвари, щоб досягти успіху. Втім, як завжди, говорив він це з таким пісним виразом обличчя, що стало зрозуміло — під час наступних президентських виборів може й будуть зустрічатися і говорити, але точно не з Разумковим у ролі лідера перегонів.
А Давід Арахамія з притаманною йому прямотою сказав: «Ми за годину поїдемо до Верховної Ради і будемо обговорювати, хто що зробив або ні. Люди не люблять політиків. Ми маємо це всіляким чином змінювати. Яким чином ― це питання».
Дійсно — питання, і поки представники еліт його не вирішили. Тому найбільш щирим та відвертим серед людей, які зібралися на сніданок в Українському домі, мені видався рабин, який взагалі відмовився від мікрофону: сказав собі під ніс кілька слів і голосно протрубив у ріг, повідомляючи про Рош га-Шана, настання нового, 5087 року від створіння світу.
