Віктор Шокін став генпрокурором у 2015 році, замінивши на цій посаді Віталія Ярему. Свого часу Шокін розслідував багато гучних справ. А саме — про Марію Деві Христос та «Біле братство»; банду Громова, що позбавила життя десятки людей; справу про вбивство Георгія Гонгадзе та інші. Окрім того, за часів Леоніда Кучми, Віктору Шокіну доручили розслідувати справу проти Юлії Тимошенко. Але, вивчивши матеріали, чиновник відмовився її вести: за його словами, це була «купа мотлоху». За незгоду його звільнили з Генпрокуратури. Тобто призначення Шокіна генпрокурором Україна постреволюційних часів сприйняла з ентузіазмом.
Але дуже скоро відносини між Шокіним та Петром Порошенком зіпсувалися. У «спадок» від попередника генпрокуророві дісталося розслідування щодо газодобувної компанії Burisma Миколи Злочевського, міністра екології часів Віктора Януковича. Компанію підозрювали в ухилянні від податків, відмиванні грошей і розкраданні газу з державних родовищ. На момент вступу Шокіна на посаду Злочевський вже перебував у розшуку. Проте справа мала політичне підґрунтя — одним із членів ради директорів Burisma був Гантер Байден, син Джо Байдена, на той час віцепрезидента США. Наприкінці 2015-го Байден і частина українських політиків стали вимагати від Порошенка звільнити Шокіна з посади.
За однією з версій, Байден наполіг на усуненні Шокіна, бо Генпрокуратура вирішила допитати Гантера Байдена. А це могло загрожувати політичній кар'єрі його батька. У будь-якому разі Порошенко поступився натиску заокеанських партнерів...
У 2016 році Шокін пішов з поста генпрокурора. Справу Burisma спустили на гальмах. Але минулого року вона знову набула резонансу. Рудольф Джуліані, адвокат Дональда Трампа, наполегливо переконував Володимира Зеленського та його офіс відновити розслідування щодо Burisma і впливу Джо Байдена на українську владу. Результати цього розслідування Трамп сподівався використовувати у передвиборчій боротьбі. Йому це не вдалося. Остаточні результати виборів у США ще не оголошені, але судячи з усього, 46-м президентом Штатів визнають саме Джо Байдена.
Ми поговорили з Віктором Шокіним про події п'ятирічної давності. Природно, трактування Шокіним цих історій глибоко особисте і тому суб'єктивне. Це визнає і він сам. Проте, незважаючи на суспільну значущість відносин Байдена з українськими політиками, ми вирішили розповідь колишнього генпрокурора опублікувати.
Якщо будь-хто з осіб, про яких згадує Шокін, захоче викласти свою версію подій, Chas News надасть таку можливість.
— Джо Байден, швидше за все, стане наступним президентом США. З огляду на ваші стосунки, чи позначиться зміна влади в Америці на вашій долі?
— Знаючи Байдена, вважаю, що він буде мститися мені. Хоча все, що я робив на посаді генпрокурора, було справедливим і обґрунтованим. Однак, не приховую, у мене є побоювання щодо Байдена. Досить згадати моє отруєння в Греції. Я можу припускати (підкреслюю — лише припускати), що Байден може бути до цього причетний. Хоча ніяких доказів немає. І, цілком ймовірно, я помиляюся у своїх припущеннях. Однак, спостерігаючи за ним, його виступами в ЗМІ, я все ж його побоююся. Втім, якщо в Україні пануватиме верховенство права і закону, то мені боятися нічого. Поки ж, повторюю, є побоювання. Візьмемо його твердження, ніби я — корупціонер. Однак в реєстрі корупціонерів я не перебуваю і ніяких доказів моєї корумпованості ніхто не навів. За моїм позовом Апеляційний суд Києва зобов'язав Єгора Соболєва, який теж назвав мене корупціонером, спростувати ці звинувачення на тому ж телеканалі, де він образив мене. Однак це рішення суду досі не виконано!
Я звернувся в Нацполіцію із заявою про порушення щодо Соболєва кримінального провадження за невиконання рішення суду. Але Нацполіція ніяк не відреагувала. Досі відповіді немає. Звідки ноги ростуть у цієї історії? Я думаю, звідти ж, з-за океану.
Коли стало очевидним, що твердження про мою корумпованість не має ніяких доказів, Байден і ті, на кого він впливав, стали звинувачувати мене як генпрокурора у поганій боротьбі з корупцією. І почали тиснути на Порошенка, щоб прибрати мене з поста. Але у мене є докази, що все було якраз навпаки. На сайті ГПУ опубліковано звіт за рік моєї роботи генпрокурором. І показники, в тому числі по боротьбі з корупцією, кращі, ніж у попередників — Олега Махніцького та Віталія Яреми.
У травні 2015 року я написав листа Джону Керрі, держсекретареві США, з проханням підтримати боротьбу з корупцією у нашій країні. Отримав відповідь через Пайєтта, з яким був у хороших стосунках, що в США цінують наші зусилля у цій боротьбі і, звичайно, будуть допомагати. У тому числі Керрі добре відгукнувся і про мій внесок у цю боротьбу. А потім раптом все перевернулося з ніг на голову...
Справа Burisma
— Отже, з Байденом ви знайомі не були. А коли ви почули вперше про справу фірми Burisma, найбільшої приватної газодобувної компанії України?
— Розслідувати цю справу, як і інші звинувачення проти Миколи Злочевського та його партнерів (там фігурує шість або сім справ), почали задовго до того, як я став генпрокурором. Спочатку я ніякого значення справі Burisma не надавав. Звичайна справа, були і важливіші — наприклад, «справа Майдану».
Лише в кінці лютого 2015-го, коли я більш-менш заглибився як генпрокурор у всі матеріали, у мене з'явилося якесь уявлення про справу Burisma. Підкреслюю — якесь, не більше. Слідчі його вели, ніяких спеціальних вказівок я їм не давав. І врешті-решт слідчі вирішили допитати верхівку фірми, в тому числі Гантера Байдена і Александра Квасневського, які входили до ради директорів.
Тут немає нічого незвичайного, стандартна процедура при розслідуванні справи. Але... до цих допитів справа так і не дійшла. Почався тиск на мене з боку Петра Порошенка та інших.
— Як на вас тиснув Порошенко? Забороняв продовжувати розслідування і проводити допити?
— Ні, заборонити він нічого не міг, він знав, що я на це не піду. Говорив, не треба поспішати з Burisma, мовляв, ти ж розумієш — там син Байдена і все таке. Я відбивався, кажучи, що триває слідство, я туди не втручаюся, вирішують слідчі... Але Петро Олексійович наполягав. Я відповідав, що закрити справу не можу, це незаконно. І не закривав... Порошенко ж, якщо вірити «плівкам Деркача», доповідав про це Байдену. Той став наполягати на моєму усуненні. Але тоді цих плівок не було, і я не знав, чи відбувалися розмови Порошенка і Байдена про справу Burisma і про мене особисто. Але думаю, так воно і було.
Ще момент. В кінці листопада 2015 року мене викликав Порошенко. Каже: «Ти знаєш, що в грудні до нас приїжджає Байден?» — «Знаю, ну і що?», — кажу. Порошенко: «Він обіцяв привезти докази твоєї корумпованості. Якщо так буде, тобі доведеться піти. Як на це дивишся?». Відповідаю: «Дивлюся позитивно. Якщо привезе докази, тут же сам піду».
Приїхав Байден, виступив у ВР, але про мою нібито корумпованість нічого не сказав. Я попросився на прийом до Порошенка, запитав: так що тепер будемо робити? — «Та нічого, спокійно працюй...». А 4 лютого 2016 року суд наклав арешт на майно Burisma і деякі інші активи Злочевського. Якщо чесно, я навіть про це не знав, були справи важливіші. Але через кілька днів мене знову викликав Порошенко. І став вичитувати: що, мовляв, твориш, чому знову переслідують Burisma, там Байден і все таке. Я відповідаю, що це ж не ми, а суд наклав арешт. «А за поданням твоїх слідчих?». Так, кажу, але це ж звичайна робота, у слідства є план, я туди не втручаюся.
Словом, неприємна була розмова. Порошенко запропонував мені написати заяву про звільнення, що я і зробив. І можливо, мовчав би, але Байден-старший сам почав говорити про причетність до моєї відставки. Це мене обурило, я знову напросився на прийом до Порошенка. І заявив йому, що раз так, раз Байден хвалиться, що погрозами — не дати $1 млрд та іншими — змусив Шокіна піти, то я буду відновлюватися на посаді через суд.
Порошенко сказав, що мені не заважатиме, мовляв, якщо зможеш, — відновлюйся. Про свою епопею з судами в Україні я вже не раз розповідав. Відмовляли під надуманими приводами. Причому відмовляли не в поновленні на посаді, а в самому розгляді справи: нібито порушено термін позовної давності. Я пояснював, що подав позов лише тоді, коли почув, як Байден сам заговорив про свою причетність до зняття Шокіна. До того я мовчав... Але наші суди на мої доводи уваги не звернули. Тоді я звернувся до Європейського суду з прав людини. У позовній заяві докладно описав, як мене звільняв Байден. Відповіді поки з Євросуду немає — теж дивно, вже три роки минуло...
— Свого часу ви звернулися в ДБР із заявою щодо втручання Байдена у діяльність працівника правоохоронного органу. Згодом ДБР, все-таки відкривши провадження, передало його Нацполіціі. Чому передали цю справу поліції?
— Вийшов у нас закон у липні цього року, за яким таке втручання вже не кримінальний злочин, а кримінальний проступок, тобто типу дрібниця. І ДБР змушене було передати справу в Нацполіцію. Хоча я з таким законом категорично не згоден, таке втручання — зовсім не дрібниця!
— Днями Нацполіція закрила цю справу. Була інформація, що ви оскаржуєте це рішення в суді. Засідання вже відбулося?
— Не відбулося. Намічено було на 11 листопада, але поліція не надала суду на його запит матеріали справи. Крім того, не з'явилися в суд слідчий поліції і його процесуальний керівник з прокуратури. В результаті суд перенесли на кінець листопада. До речі, підкреслю, за місяці свого «розслідування» поліція провела аж одну слідчу дію — мій допит, і справу закрила. Звичайно, я з цим не згоден.
Ще кілька слів про те, чи сталося втручання Байдена у справи суверенної України. Ще в 2017 році ми звернулися до відомого вченого, доктора юридичних наук Олександра Мерешка з проханням дати обґрунтований висновок, чи було таке втручання. І він такий висновок дав, де вказав, що тиск на Порошенка з метою зняття Шокіна є втручанням у внутрішні справи України. Сьогодні Мерешко, з яким я особисто, до речі, не знайомий — народний депутат від «СН» і віцепрезидент Парламентської асамблеї Ради Європи. Підкреслюю, висновок він не відкликав, я на нього посилаюся у всіх своїх позовах. Свого часу ми через суд змусили ДБР внести в справу, котра ще була у них, прізвище «Байден», а не якусь особу без імені, а мене врешті-решт, теж через суд, визнали потерпілим.
Диявол і його адвокат
— Колись в інтернеті промайнуло повідомлення, що нібито Шокін разом з Юрієм Луценком, на той час генпрокурором, передавали Дональду Трампу якісь матеріали по Байдену. Було таке?
— Я не знаю, чи передавав щось Луценко. Я з ним не спілкуюся вже довгий час. Можу точно сказати, що ми разом з ним нічого і нікому не передавали — ні по Байдену, ні по кому б то не було. Ось коли до нас приїжджав Рудольф Джуліані, я з ним зустрічався, багато чого розповідав. Але це тільки я, без Луценка.
— Давайте тепер згадаємо про замахи на вас. Першим був постріл снайпера через вікно вашого кабінету в 2015 році. На щастя, ніхто не постраждав. Ви пов'язуєте цей епізод із стосунками між вами і Байденом?
— Не думаю. Постріл пролунав в той час, коли ажіотажу навколо справи Burisma ще не було. Це хтось лякав, можливо, у зв'язку з іншими справами. А ось у зв'язку з моїм отруєнням у Греції я справді підозрюю Байдена, хоча, як вже говорив, це лише моя думка, доказів немає.
— Розкажіть трохи докладніше про отруєння. Чому ви опинилися в Греції? Це була приватна поїздка?
— Так, приватна, я прилетів на відпочинок до мого давнього друга, грецького бізнесмена. Зупинився у нього вдома. У той день, 10 вересня, ми з ним поїхали в місто на його машині, він був за кермом. Приїхали, він пішов у справах, я сидів у машині. Набридло, вирішив вийти і випити кави. Було, пам'ятаю, 11.40 ранку. Вийшов і... впав! Усе. Перехожі викликали «швидку», прибіг мій друг... Отямився я вже в лікарні, в реанімації. Причому не відразу, у мене двічі зупинялося серце, його запускали дефібрилятором. Потім мене перевезли в іншу лікарню, всього я провів у лікарнях вісім днів. Заново вчився ходити... І 22 вересня полетів додому.
Коли повернувся в Україну, ми з адвокатами написали заяву до грецької поліції з проханням порушити справу про отруєння. Греки справу порушили, прислали в Україну запит, мене тут допитували. Мене в Греції визнали потерпілим, але як там зараз з цією справою, на якій вона стадії, я не знаю.
— Вибачте за нетактовність, але ви не думаєте, що отруїти вас могли в будинку вашого грецького друга?
— Це виключено. У нього в будинку ртуті немає і бути не могло! Отруїти мене могли ще в Україні, задовго до поїздки в Грецію. Швидше за все, їжею або напоями. Фахівці мені говорили, що отруєння могло статися протягом трьох місяців до нападу в будь-який час. Як одноразово, так і невеликими дозами кілька разів...
Після повернення в Україну почувався я погано, тому звернувся до відомої австрійської клініки «Рудольфінерхаус» по допомогу. Приїхав туди, зробили аналізи, виявилося, що в моєму організмі ртуті в п'ять разів більше гранично допустимої дози. Це дуже негативно позначалося на всьому організмові, тому і відчував себе зле. Відразу стали «вимивати» з мене цю погань. Ставили крапельниці цілими днями, з 8 ранку до 10 вечора. Так було більше тижня. Але лікування триває і зараз, у цій клініці я був уже кілька разів. І вдома продовжую лікування. На столі розкладена купа ліків: коли приймати, що приймати, так кожен день...
— Вас лікував в Австрії відомий лікар українець Микола Корпан, який у свій час опікувався Віктором Ющенком після його отруєння діоксином. Це випадковість? І чи говорили ви з доктором про те, що сталося з Ющенком?
— Потрапив до Корпана випадково, спеціально не просився до нього. Про справу Ющенка не говорили, мені не до того було.
