«У моїй команді — президент!» — так звучить одне з основних гасел кандидатки в мери столиці від партії «Слуга народу» Ірини Верещук. Коли вона здобула перемогу на внутрішньопартійному праймеріз, Володимир Зеленський заявив: «Я симпатизую цьому вибору!».
Ірина Верещук веде активну і дорогу виборчу кампанію. Практично щодня записує агітаційні відеоролики, в яких розповідає виборцям про своє життя. А в одному з них навіть літає над столицею в образі Мері Поппінс.
Cтрімка політична кар'єра Верещук розпочалася після перемоги на останніх виборах до Верховної Ради. Вона швидко стала одним з найяскравіших представників президентської фракції в парламенті. Очолила підкомітет ВР з питань нацбезпеки і оборони. Отримала посаду представника Кабінету Міністрів в ВР. Щоправда, займала пост лише пару місяців, бо відмовилася голосувати за закон про продаж землі і, за словами самої Верещук, «не спрацювалася» з експрем'єром Гончаруком.
Джерела Chas News в Офісі президента стверджують, що злет Ірини Верещук забезпечило її прагнення рухатися у фарватері президентської політики. Однак шлях діячки у велику політику був довгим і непростим.
Столиця контрабанди
Кар'єра Верещук почалася у Раві-Руській, що на кордоні з Польщею. На перший погляд це містечко нічим не відрізняється від інших на Львівщині: яскраві невисокі будинки, що залишилися з часів Австро-Угорщини, монастир, військова частина... Але у міста є і «друге дно» — процвітаючий бізнес на контрабанді.
На початку 90-х у Раву-Руську з усієї України з'їхалися охочі заробити на нелегальній торгівлі з Польщею. Особливо багато серед них було донеччан. Разом з митниками вони організували потоки контрабанди з добре продуманою логістикою. По обидва боки кордону з'явилися склади з «чорним» товаром (продукти харчування, техніка для дому і побутова хімія). Зараз великі партії товару везуть колони фур. Маленькі — перекидають через кордон місцеві жителі, так звані «мурашки».
Для більшої частини жителів міста нелегальна торгівля — спосіб вижити, бо в регіоні немає нормальної роботи. Але верхівка на незаконних оборудках заробляє дуже добре. «У нас у місті є палаци з площею понад 2 тис. кв. метрів та басейнами і тенісними кортами. Тільки вертолітний майданчик ще ніхто не збудував», — посміхаються місцеві.
Відмінниця і «свій хлопець»
Рава-Руська школа-інтернат, яку закінчила в 1997 році із золотою медаллю Ірина Верещук, тепер називається ліцеєм. Навчальний корпус та гуртожиток розташовані у споруджених ще за часів Австро-Угорщини будівлях. Вони давно потребують ремонту. «Останній раз капітальний ремонт у ліцеї робили в 90-х роках, коли ми з Ірою Верещук тут навчалися», — говорить Ірина Саламаха, однокласниця Верещук і заступник директора ліцею.
Вона згадує про дитинство Верещук — про те, що Ірина вважалася кращою ученицею школи, грала на скрипці, ходила на секцію боротьби, дружила в основному з хлопчиками і була як «свій хлопець». Але в той же час поводилась як замкнута дівчинка. Нібито через те, що у неї не склалися стосунки із матір'ю.
За словами Саламахи, у шкільні роки Верещук мріяла про офіцерську кар'єру. Інші однокласники кажуть, що діти з інтернату дивилися на учнів російської школи, в яку ходили діти військовослужбовців (більшість з офіцерів раніше служили за кордоном), і розуміли: інше, заможне, життя існує, потрібно лише домогтися його. А ставити перед собою мету і досягати її Верещук уміла вже тоді.
Після закінчення школи майбутній нардеп вступила до Львівської військової академії ім. Петра Сагайдачного на престижний факультет міжнародної інформації, де готували військових перекладачів. Цей факт шокував жителів міста. «Поступити в академію без хабарів навіть золотим медалістам було складно. Не знаю, як їй це вдалося», — згадує один із однокласників Верещук.
З піхоти — у мери
Після військової академії Верещук служила в Раві-Руській і Яворові. Однак на той час заробітки, як і статус військових, в Україні різко впали. Верещук зрозуміла — ставки на кар'єру в армії не виправдалися.
Вона знову пішла вчитися. Закінчила Львівський університет за спеціальністю «Правознавство», влаштувалася юристом у рідній міськраді Рави-Руської та знову проявила чудеса наполегливості. У 2009 році вона пройшла стажування в Кабміні Юлії Тимошенко і Верещук зарахували до кадрового резерву. За часів прем'єрства Миколи Азарова була заступником голови Жовківської районної адміністрації з гуманітарних питань. А в 2010 році її обрали мером Рави-Руської. Так у 30 років Верещук стала однією з наймолодших градоначальників України.
Жителі містечка кажуть, що Ірина Верещук ходила по домівках і вмовляла за неї голосувати, обіцяючи золоті гори. Але виграти вибори без сильної підтримки вона б не змогла. Співрозмовник Chas News, один із впливових політиків Львова, розповідає, що, за чутками, їй допоміг стати мером Віктор Лозинський, колишній очільник Рави-Руської, член партії СДПУ(о) і авторитетний бізнесмен.
У роки президентства Леоніда Кучми Львівська область перетворилась на вотчину вихідців з СДПУ(о) і залишалася нею аж до часів «раннього Януковича». Обласну податкову до 2004 року очолював Сергій Медведчук, рідний брат лідера СДПУ(о) Віктора Медведчука. Колишній заступник Сергія Медведчука у податковій Тарас Козак у ті роки керував спочатку Західною регіональною митницею, а з 2005 по 2010 роки обіймав посаду заступника голови Державної митної служби. На міліцію впливав ексголова Львівської обласної держадміністрації (2013 - 2014 роки) генерал міліції Олег Сало. Нібито ця трійця контролювала контрабандні потоки в регіоні і потребувала «свого» мера в Раві-Руській.
«Контрабанда — це, перш за все, логістика: фури, склади і перевантажування. Якщо мер не прикриватиме те, що відбувається на території міста, нічого не вийде», — пояснює політичний експерт Тарас Чорновіл, син львівського політика В'ячеслава Чорновола.
Публічність — дорога до успіху
Втім, чиєю б допомогою Ірина Верещук не користувалася на шляху до крісла міського голови Рави-Руської, зарекомендувала вона себе добре. Місто неодноразово отримувало звання найчистішого в області. А в мерії панувала жорстка, майже військова, атмосфера. За словами Ірини Саламахи, приходячи вранці на роботу, усі чиновники мали розписуватися в книзі у чергового. За запізнення, так само як за помилки у роботі, їм загрожував штраф.
Втім, не обійшлося і без ексцесів. Верещук часто об'їжджала Раву-Руську, аби переконатися, що у місті все гаразд. І одного разу побачила, як у центрі на недавно побудованому дитячому майданчику двоє підлітків п'ють пиво. Мер зажадала, щоб хлопці пішли. А коли вони відмовилися, стала фотографувати їх на мобільний телефон. Далі версії учасників конфлікту розходяться. За словами Верещук, підлітки вибили у неї з рук мобільний і їй довелося захищатися. А порушники спокою стверджують, що жінка сама кинулась на них з кулаками, бо, мовляв, була напідпитку. Та ще й «заарештувала» їхній скутер.
Цей випадок не мав широкого розголосу. Але в 2013 році Верещук прославилася на всю країну, звернувшись до функціонерів ЄС з проханням укласти договір про асоціацію безпосередньо з Рава-Руською. А ще зажадала від Віктора Януковича особливого статусу для прикордонних міст. Це сталося після відмови Миколи Азарова підписати угоду про асоціацію з Європейським Союзом.
Звичайно, з боку Верещук то був популізм. Адже саме тоді в Раву-Руську вперше приїхали журналісти з усього світу. Серед них — і російська медійниця Марина Ахмедова, пізніше відома прокремлівською позицією у висвітленні конфлікту на Донбасі. Вона стала подругою Верещук. За чутками, незважаючи на війну з Росією, Верещук літала в Москву на нагородження Ахмедової премією французької газети Le Courrier de Russie.
Земля і скандали
Після Революції Гідності у Ірини Верещук виникли проблеми через конфлікт з партією «Свобода». «Свободівці», які відчули себе впевнено після Майдану, почали виживати її з крісла мера. До речі, зараз колишній головний противник Верещук — Микола Зінько — його і займає. Від бесіди з кореспондентом Chas News він відмовився. Але його однопартійці все ж описали свої претензії до Верещук.
Перший скандал розгорівся у 2013 році, після виділення землі під приватну забудову. Тоді, за словами «свободівців», жителям міста відмовились видати на руки рішення сесії про виділення земельних ділянок. За чутками, замість цього їх відправили для виготовлення проєкту землеустрою у приватну фірму, яка належить чоловікові рідної сестри Верещук. Ця компанія пропонувала зробити проєкт землеустрою за 7 тис. грн. У той час як у державному закладі аналогічна послуга коштувала 2,5 тис. грн.
Другий конфлікт між Верещук і «Свободою» виник у липні 2014 року. Тоді Верещук нібито підписала рішення сесії міської ради про виділення земельних ділянок в Раві-Руській, яке не набрало достатньої кількості голосів.
«Вона подзвонила прямо під час сесії невідомій людині, а потім оголосила, що це один з депутатів, який відсутній на сесії, але голосує «за», — говорить наш співрозмовник з оточення нинішнього мера Рави-Руської.
Микола Зінько звернувся до суду з проханням визнати рішення сесії недійсним. Однак далі справа не пішла.
Але тут на голову Верещук звалилася чергова напасть. У 2014 році політик балотувалася в Жовківському районі на виборах до Верховної Ради як самовисуванець. Проте переміг конкурент — Володимир Парасюк, який відразу ж почав встановлювати в районі свої порядки. 17 лютого 2015-го Верещук публічно заявила про конфлікт з «псевдопатріотами» і достроково залишила крісло мера.
Дорога на Олімп
Після відставки Верещук змогла отримати стипендію ім. Лейна Кіркланда (програма адресована молодим лідерам та експертам, зацікавленим у розвитку демократії, економіки і громадянського суспільства у своїх країнах та в регіоні). А потім спільно з Геннадієм Бурбулісом, колишнім держсекретарем президента РФ, засновником школи політософіі «Гідність», очолила Міжнародний центр Балтійсько-Чорноморських досліджень. Центр мав розробляти такі форми взаємодії між країнами балтійсько-чорноморського регіону, які б запобігали конфліктам. Серед партнерів центру були колишні президенти України, Молдови, а також два російських політологічних центри.
Від України в заходах брали участь Леонід Кравчук, Віктор Ющенко і Леонід Кучма. Під час роботи в центрі Ірина Верещук буквально не сходила з екранів телебачення як експерт-міжнародник. Найчастіше вона з'являлася на каналах, які належать Тарасу Козаку (у народі їх називають «медведчуківськими»): NewsOne, «112 Україна». А потім і на ZIK, який порівняно недавно придбав Тарас Козак.
«Коштів у ексмера Рави-Руської на заснування такого центру бути не могло. Я думаю, хтось спеціально фінансував Верещук, щоби вона потрапила у велику політику. Подібні структури створюються для політичної легалізації. Коли потрібно вивести людину з тіні, зробити публічною, забезпечити її потрібними зв'язками у вищих колах суспільства», — впевнений Тарас Чорновіл.
Відповідь на питання про те, хто саме вів Верещук на політичний Олімп, у наших співрозмовників одна: особисто Тарас Козак. Нагадаємо, що у 2012 році Козак балотувався до Верховної Ради по Жовківському району. І одною з його довірених осіб нібито була Ірина Верещук. Кажуть, вона не тільки агітувала за нього жителів Рави-Руської на святковому концерті в День міста, а й забезпечила Козаку підтримку православних священників, з якими налагодила зв'язки, працюючи заступником голови Жовківської райдержадміністрації з гуманітарних питань.
«Зараз вже ніхто не пам'ятає, що за два тижні до виборів у Верховну Раду — 14 жовтня 2012 року — в селищі Заглина Жовківського району патріарх Філарет вручив Козаку і Верещук ордени на знак подяки за те, що Козак спонсорував поїздку священиків до Єрусалиму. На церемонії в Заглині присутніх було не менше 5 тис. Після нагородження Верещук запросила Козака і священнослужителів на трапезу в Раву-Руську», — розповідає наш співрозмовник, обізнаний у політичних розкладах Львова.
Підтверджують це і самі мешканці Рави-Руської. Вони розповідають, що під час парламентської кампанії Тарас Козак буквально засипав Жовківський район подарунками. Наприклад, орендував автобуси, щоби під охороною поліції відвезти учнів Раво-Руського ліцею до Львівського цирку.
«Люди тоді жартували, що платники податків нарешті отримали хоч якусь віддачу. Я теж чула, що Тарас Козак допомагає Верещук», — згадує Ірина Саламаха.
Сама Верещук фінансові зв'язки з Тарасом Козаком категорично заперечує. «Він балотувався у нас по мажоритарному округу, а це зумовлює тісний контакт і знайомство з будь-яким міським або сільським головою», — говорила Верещук в одному зі своїх інтерв'ю.
Вона також зазначає, що зараз у Верховній Раді з нардепом від ОПЗЖ Тарасом Козаком практично не спілкується, але ставиться до нього «нейтрально». Однак в 2019-му році в інтерв'ю «112 каналу» Верещук сказала, що Україні не треба в НАТО, тому що «Нас там не чекають». А 2 травня 2020 року на своїй сторінці в Facebook закликала просити вибачення у загиблих під час подій в Одесі в 2014 році. По суті, дослівно транслювала політичний лозунг ОПЗЖ.
На старт!
На останні вибори до Верховної Ради Ірина Верещук спочатку планувала йти з партією Ігоря Смешка «Сила і честь». На той час вона давно перебралася в столицю. Офіс Верещук знаходився у приватному 4-поверховому особняку з вишколеною охороною і прислугою біля Києво-Печерської лаври.
Але потім зрозуміла, що шансів у партії колишніх силовиків потрапити в парламент дуже мало, і буквально за кілька днів «перескочила» в кандидати від «Слуги народу». Журналістам повідомила, що зустрілася на одному з ефірів з майбутнім спікером Дмитром Разумковим, і той запропонував їй балотуватися.
Можливо, це справді так. У президента не було своєї команди. У кандидати набирали чи не всіх охочих. У цей поїзд міг вскочити кожен.
Але ось подальша кар'єра Верещук в ВР була явно не випадковою. На думку кількох не пов'язаних між собою джерел, Ірину Верещук рекомендували Дмитру Разумкову, а вже той, ймовірно, представив її Володимиру Зеленському.
Майбутнє туманне
Хто рекомендував Ірину Верещук Разумкову, сказати складно. Але не виключено, що це міг бути ексглава Адміністрації президента часів Леоніда Кучми, — Віктор Медведчук. За часів президентства Леоніда Кучми він працював з батьком чинного спікера Олександром Разумковим, який в ті роки займав посади першого помічника глави держави і заступника секретаря РНБО.
«У політичному середовищі давно подейкують, що Верещук є зв'язковою між ОПЗЖ і «Слугами народу», — вважає наш співрозмовник зі Львова.
Звичайно, шанси стати мером Києва, незважаючи на підтримку «Слуги народу», у Ірини Верещук невеликі. За даними соцопитувань, які провела в жовтні група «Рейтинг», зараз найбільша підтримка у чинного мера столиці Віталія Кличка. На другому місці шоумен Сергій Притула — 9,8%. А за Ірину Верещук готові віддати свої голоси лише 6,9% опитаних.
Проте зміни у житті Верещук можуть статися. Після виборів її пророкують на посаду голови КМДА. Нагадаємо, що зараз Віталій Кличко керує і мерією, і столичною держадміністрацією. Але якщо Верховна Рада ухвалить у другому читанні законопроєкт «Про столицю», ці посади будуть розділені. Причому, за словами політолога Сергія Тарана, більше повноважень і можливостей впливати на столичний бюджет отримає керівник КМДА. Тому на цій посаді і президенту, і «Слугам народу» життєво необхідно мати свою людину. «Влада розраховує перетворити мера столиці в британську королеву — без права приймати рішення», — вважає Таран.
Втім, не виключений і інший варіант. Політолог Руслан Бортник каже, що зараз Офіс президента веде активні переговори з Віталієм Кличком про створення після виборів у Київраді більшості з представників «УДАРу» і «Слуг народу». Якщо їм вдасться домовитися, жорстка необхідність в законі «Про столицю» відпаде. Але, швидше за все, його все одно ухвалять, щоби голова КМДА контролював мера.
Виникає два питання. По-перше, чи погодиться Ірина Верещук займати посаду, яка передбачає постійний конфлікт з мером? І чи справді влада зацікавлена в її кандидатурі?
«У голові у президента Зеленського вона виграла праймеріз. А, значить, має добру репутацію. Але у неї серйозний конфлікт з головою штабу «Слуги народу», кумом голови Офісу президента (Андрія Єрмака) в столиці — Миколою Тищенком», — уточнює Руслан Бортник.
Він нагадує, що до старту виборчих перегонів Тищенко фактично контролював столицю. Коли Верещук виграла праймеріз, виявилося, що вона не може впливати ні на хід своєї виборчої кампанії, ні на список кандидатів від «Слуг» до Київради. «Будучи самостійним політиком, Ірина, звичайно, не може змиритися з такою роллю. В результаті між нею й Тищенком йде війна. У мене складається таке враження, що зараз вона витрачає більше сил на протистояння всередині партії, ніж на виборчу кампанію», — підкреслює Бортник.
Ясно, що в такій ситуації Офіс президента може обрати іншу кандидатуру на посаду голови КМДА, більш поступливу. Не виключено також, що від подібної перспективи відмовиться і сама Верещук. Адже на цій посаді вона не зможе приймати самостійні рішення і в усьому залежатиме від Офісу президента. А таку сильну і цілеспрямовану особистість, як Верещук, подібна перспектива навряд чи влаштує. Втім, як і її впливових покровителів, котрі дуже багато зробили, щоби Верещук потрапила у велику політику. Вони, звичайно ж, захочуть впливати на фінансові потоки і політичні рішення в столиці. А такої можливості вони не матимуть.
Тому Ірині Верещук буде вигідніше залишитися в парламенті і реалізувати свої амбіції у майбутньому. Знаючи її характер, можна легко передбачити, що крісло народного депутата для неї не межа. Тим більше, якщо вона направду виконує роль зв'язкової між ОПЗЖ і «Слугами народу». Адже в такому випадку старі друзі і надалі надаватимуть їй підтримку.
