404

Сторінку не знайдено

Chas.News not found
Більше ніж вигадка. Науково-фантастичні ідеї, які можуть стати реальністю в XXI столітті

Часом реальність від вигадки відокремлює дуже тонка межа. «Розумний» будинок, мобільний телефон, космічні станції, безпілотні автомобілі — ще й століття не минуло з тих пір, як ці винаходи жили тільки у книгах та кіно. Сьогодні всі вони так чи інакше  звична частина нашого світу. Та арсенал ідей наукової фантастики не вичерпаний. Деякі концепції, описані чи показані представниками жанру за останні два століття, ще не перетнули межу вигадки, але можуть зробити це в нинішньому столітті.

Місячні бази

Про те, що людина облаштує на Місяці колонію, мріяли як класичні письменники-фантасти Артур Кларк («Світло Землі», 1955) і Роберт Хайнлайн («Місяць — суворий господар», 1965), так і сучасні автори, на кшталт Енді Вейра («Артеміда», 2017). Сьогодні у цієї концепції дуже високі шанси стати реальністю, адже за її втілення взялися провідні космічні агентства світу.

Місячне сяйво. Чи справді світ розпочав нові космічні перегони і що стоїть на кону

NASA зробить перший крок на шляху до місячного поселення в 2023-му році, коли почне будівництво станції Gateway. Вона розміститься не на поверхні супутника, а на його орбіті. У майбутньому астронавти зможуть не тільки тимчасово мешкати на станції, але і використовувати її як проміжний пункт під час подорожей до Місяця або ж Марса. Але на Gateway агентство не зупиниться.

У 2028-му NASA планує розмістити на поверхні Місяця стаціонарний модуль, завдяки якому експедиції астронавтів на супутник стануть довшими. Це ще не повноцінна база, але основа для її створення.

Влаштуватися на супутнику збираються не тільки американці. Китай планує побудувати місячну базу в районі Південного полюса в 2030-х роках. Спершу там житимуть тільки роботи. Люди приїжджатимуть туди лише з короткими візитами. Але до 2045-го китайці хочуть підготувати базу для довгострокового перебування тайкунавтів (так в КНР називають космонавтів).

Ані США, ані Китай не планують втілювати місячні плани поодинці. Наприклад, Gateway — міжнародний проєкт, в якому, крім американського, беруть участь європейське, канадське і японське космічні агентства. У КНР свій союзник — Росія. 9 березня уряди двох країн підписали меморандум про взаєморозуміння, підкресливши своє бажання разом створити місячну станцію. Причому в офіційних заявах російського і китайського космічних агентств зазначається, що станція може бути як наземною, так і орбітальною.

Літаючі автомобілі

Якщо місячні бази — справа недалекого майбутнього, то літаючі автомобілі існують вже сьогодні. У певному сенсі. Наразі у цій сфері є два відомих гравця: американська компанія Terrafugia і словацька AeroMobil. Обидві мають робочі прототипи, які хоч і виглядають не настільки витончено, як у кіно, але здатні пересуватися і у повітрі, і по землі. Це буквально автомобілі, які вміють літати.

Однак до клієнтів вони ще не дісталися. AeroMobil обіцяє почати продажі в 2023-му, Terrafugia планувала зробити це ще в минулому десятилітті, але неодноразово переносила терміни. Зараз у компанії скромніші цілі: домогтися від американської влади схвалення на польоти і пересування по дорогах загального користування для літаючого авто Transition. Хоча і це вже не точно — за неофіційними повідомленнями, Terrafugia збирається згорнути свої операції в США і переїхати в Китай.

Існує і інша категорія машин, які теж часом називають літаючими автомобілями. Йдеться про аеротаксі. Це компактні літаючі апарати, що працюють на електротязі і здатні злітати і сідати вертикально. На відміну від розробок Terrafugia і AeroMobil, вони не призначені для їзди по дорогах і не розраховані на приватних клієнтів. Вони мають перевозити від двох до п’яти пасажирів на невеликі дистанції у повітрі, виконуючи те саме завдання, що й звичайні наземні таксі.

Розробкою таких апаратів займаються компанії з усього світу. Серед них є і молоді фірми, на кшталт Joby Aviation або Lilium, і відомі бренди, як Airbus або Hyundai. І деякі вже впритул підійшли до виходу на ринок. Наприклад, німецька компанія Volocopter обіцяє через два  три роки запустити комерційний сервіс аеротаксі в Сінгапурі. І це лише одна з перших ластівок — в найближчі 10 років до неї приєднається багато інших.

Експерти пророкують ринку аеротаксі, який ще тільки має народитися, велике майбутнє. За оцінками аналітиків консалтингової фірми Frost & Sullivan, до 2040-го року у світі працюватиме до 430 тис. подібних апаратів. Тож, поки ніхто не вигадав щось схоже на DeLorean з фільму «Назад в майбутнє-2», саме вони виконуватимуть роль літаючих автомобілів.

Сильний ШІ

Штучний інтелект як ідея з'явився на світ задовго до «Термінатора» чи «Матриці». Ще в 1955-му році цей термін запропонував американський вчений Джон Маккарті. У 1967-му Марвін Мінський, один з піонерів досліджень ШІ, з оптимізмом стверджував, що максимум за 8 років на світ з'явиться машина з інтелектом середньої людини.

Відтоді минуло значно більше часу, а такі машини досі існують лише на великих екранах. У реального ШІ можливості дещо менші. Він досить розвинений, аби перевершити людину в деяких речах. Наприклад, ШІ здатен відшукати на мамограмі ознаки раку грудей з більшою точністю, ніж лікарі з плоті і крові, чи обіграти гросмейстера логічної гри го. Але це не означає, що штучний інтелект можна ставити в один ряд з людським.

Від електромобілів — до бульбашкової плівки

Справа в тому, що сучасні системи ШІ можуть досягати видатних успіхів у вирішенні одного конкретного завдання і не вміти більше нічого. Наприклад, хоч яким би майстерним не був віртуальний гросмейстер го, він не зможе написати і найпростіший віршик, тому що створювався не для цього. Такий ШІ називають «слабким» або «вузьким». Найрозумніші системи на сьогодні відносяться до цієї категорії.

Однак в теорії існує і більш розвинений ШІ, який називають «сильним» або «загальним». Такий штучний інтелект здатний вирішувати кілька завдань, самостійно навчатися, розширюючи свої можливості, будувати плани і взагалі конкурувати з людиною. В теорії. На практиці такого ШІ поки не існує, але експерти вважають, що його створення не потребуватиме занадто багато часу.

В 2017-му році Оксфордський і Єльський університети провели опитування серед 350 дослідників штучного інтелекту на тему перспектив створення сильного ШІ. Фахівці оцінили ймовірність його появи до 2060-го року у 50%. При цьому азіатські дослідники оптимістично стверджували, що людство створить сильний ШІ вже через 30 років. Їх колеги з Північної Америки виділили на досягнення цієї мети 74 роки. У будь-якому випадку, на думку фахівців, технологія, що жахає фантастів, з'явиться до кінця століття.

Політ на Марс

У 1865-му Жюль Верн опублікував відомий роман «Із Землі на Місяць», а через 104 роки нога людини ступила на поверхню супутника нашої планети. Це класичний приклад того, як фантазія автора передбачила майбутнє досягнення людства. Але після Верна фантасти почали придивлятися і до інших небесних тіл.

Передвісники Perseverance. Які відкриття зробили марсоходи NASA

Наприклад, в 1894-му американський письменник Густавус Поуп опублікував роман «Подорож на Марс», який теж може виявитись пророчим. І станеться це дуже скоро, якщо виправдаються оптимістичні прогнози Ілона Маска.

Наприкінці минулого року підприємець заявив, що його компанія SpaceX доставить людей на сусідню планету в 2026-му, а то і в 2024-му році, «якщо пощастить». Щоправда, удачі Маску поки що бракує. Прототипи космічного корабля Starship, який повинен відвезти людину на Червону планету, вибухали під час тестів з незавидною регулярністю.

З такою кількістю невдач Маск може і не вкластися в оголошені терміни. Та навіть якщо він зовсім закине цю затію, Марс навряд чи залишиться безлюдним. Адже плани відправки людини на Червону планету давно виношує NASA. Агентство збирається послати туди своїх астронавтів наступного десятиліття.

Телепортація

Одразу засмутимо тих, хто мріє переміщатися з однієї точки земної кулі в іншу одномоментно. Телепортація людини, скоріш за все, так і залишиться за межею фантастики. Адже людина являє собою величезне сховище інформації. За підрахунками дослідників з університету Лестера (Великобританія), навіть якщо виразити всі клітини нашого тіла в даних, то їхній об’єм складе 2,6×10 в 42-му степені (26 і 41 нуль після цього) біт. Передача такого масиву інформації потребуватиме колосальних витрат часу і енергії, і ще невідомо, що за особистість опиниться на іншому боці.

Заморозь мене повністю. Як люди намагаються обдурити смерть, вдавшись до низьких температур

Проте вчені вже проводять експерименти з телепортацією, але не живих організмів, а пакетів даних. Вони передають інформацію про квантовий стан частинок світла, фотонів. В основі дослідів лежить явище квантової заплутаності, при якому дві частинки можуть бути взаємопов'язані незалежно від відстані, і зміна однієї з них спричиняє зміну іншої. Це дозволяє миттєво передавати або телепортувати інформацію з однієї точки в іншу.

Такий спосіб обміну даними лежить в основі квантового інтернету  більш безпечного аналога сучасної всесвітньої мережі. Над його створенням вже працюють фахівці США, Китаю і Європи. Робота над технологією потребуватиме часу, але не так багато, аби квантовий інтернет здавався безнадійно далекою перспективою. Влітку минулого року Міністерство енергетики США представило план, згідно з яким прототип квантової мережі повинен бути створений протягом нинішнього десятиліття.