У світі стає все важче залягти на дно. Навіть в Брюгге. Варто лише зафіксувати кілька геолокацій смартфона і вуаля — спецслужби з легкістю встановлять особу власника ґаджета. Приховати хворобу теж не вдасться. Дрони розкриють приватні таємниці. Літальні апарати вже використовують не лише для доставки Amazon і аерозйомки держдач у Конча-Заспі, а і для пошуку людини з високою температурою у натовпі. До того ж, кілька мільярдерів на чолі з Біллом Гейтсом, прикриваючись філантропією і бажанням вакцинувати людство від COVID-19, запустили процес масового чіпування населення, відстежуючи кожен ваш крок.

Перші два твердження цілком реальні і майже не викликають паніки. Третє — лише нова версія старої теорії змови, яка періодично оживає, спричиняючи переполох у всіх закутках планети.

Арік Дромі не вірить у всілякі параноїдальні теорії. Футуролог, керівник невеликої консалтингової групи Tempus. Motu, і, як він сам каже, «професійний баламут» зі Швеції вже кілька років носить чіп у своєму тілі. Але не для того, щоби ділитися з «таємним світовим урядом» місцем свого перебування. Дромі проводить біохакерський експеримент.

Біохакери — люди, які прагнуть поліпшити своє здоров’я та розширити можливості тіла і розуму. Одні худнуть та займаються медитацією. Інші вживлюють собі електронні пристрої.

Дромі обрав останній варіант. «Я багато подорожую світом з доповідями, в тому числі про біохакінг та поєднання техніки і людини. Ніколи не дозволяв собі говорити зі сцени про те, у чому не маю власного досвіду. Тому імплантував чіп», — розповів футуролог.

Шведський біохакер не переймається тим, що чіп передаватиме дані різним корпораціям, які начебто хочуть поневолити світ.

Мабуть, ви вже чули про новий чіп від Ілона Маска (якщо не чули, то читайте у нас). Той, що допоможе лікувати сліпоту, глухоту та психічні захворювання. Той, що поєднає людський інтелект зі штучним. Так от це зовсім не те. Як мінімум, тому що імплант Маска треба вживляти в мозок.

У Дромі мікропредмет захований під шкіру руки. Його неможливо використовувати для стеження, він пасивний і не має джерела живлення. Для активації чіпа до нього потрібно піднести зчитувальний прилад, наприклад смартфон, який і стає джерелом живлення. Цей процес достатньо безпечний і не дозволяє слідкувати за людиною або ж пограбувати її на відстані. Якщо зловмисник все-таки на це наважиться, йому доведеться вступити з жертвою у дуже тісний контакт — приблизно на відстані кількох сантиметрів.

Не один Дромі любить експериментувати. Поки у світі палять вежі 5G, заморочуються теоріями змови і демонізують Білла Гейтса, Швеція чіпує своїх громадян по повній. Зараз «тюнінгованих» вже понад 4 тис.

Здебільшого це заслуга місцевої компанії Biohax International, що пропонує послуги імплантації. Ми поспілкувалися з клієнткою компанії — 31-річною Енні К'єлсон, інженером з Гетеборга.

Вона чіпувалась взимку минулого року під наглядом Йована Остерлунда, голови Biohax International. Як і у випадку Дромі, пристрій Енні неактивний, коли ним не користуєшся. Жодного зв’язку з GPS у нього немає.

«Якщо уряд вирішить стежити за нами, зробить це в будь-якому випадку. Для цього не потрібен чіп. Вони просто подивляться на мої транзакції по банківській карті чи скористаються GPS в моєму телефоні», — заспокоює власниця чіпу всіх, хто захоплений апокаліптичними твердженнями.

Навіщо може знадобитися чіп? Наприклад, для Дромі це ключ до вхідних дверей будинку. Господар планує запрограмувати пристрій і як ключ від авто. Але поки руки не доходять змінити модифікації. «Також, їдучи потягом, закидатиму на чіп квиток. Але зараз я не подорожую», — додає футуролог.

Звучить дивно, правда? Залізниця і біохакінг. Поки в Україні провідникам планують видавати перцеві балончики, щоби захистити пасажирів від ґвалтівників та грабіжників, шведський залізничний оператор SJ AB ще з 2017 року дає змогу замість квитка просто сканувати свій чіп.

Але, за словами Дромі, це нестандартне рішення. У країні працюють й інші оператори, міста мають свої транспортні системи, тож всюди використовувати чіп як проїзний не вийде.

Пропозиція взагалі не в усьому встигає за поки нечисленним співтовариством чіпованих шведів. «З нетерпінням чекаю, коли банк дозволить помістити в чіп мою банківську картку», — мріє К'єлсон. Поки такої можливості немає, жінка використовує імплант як перепустку на роботу і в спортзал, а також збирається встановити вдома сумісний з чіпом дверний замок.

Насправді виробники чіпів лише почали працювати над пристроями, які можна використовувати замість банківських карт. Поки ж оплату чіпами практикують хіба що окремі компанії на кшталт американської Three Square Market. Кілька років тому її співробітники отримали можливість розраховуватись в такий незвичайний спосіб у фірмовому кафетерії.

Крім того, деякі виробники готові переробляти карти, надані клієнтами, на платіжний імплант. Але це скоріше тимчасове рішення для особливо нетерплячих, а не повноцінний продукт, сконструйований задля конкретних завдань.

З футурологічного світу Швеції на декілька хвилин перенесемося в Україну. Серед наших співгромадян теж є чіповані. В минулому керівник проєкту Startup Crash Test, сьогодні технологічний консультант Роман Подєнєжний встановив собі чіп понад три роки тому під час IT-конференції Black Sea Summit, а згодом користувався ним, коли навчався у США. Там пристрій слугував студентові перепусткою до універу. В Україні Подєнєжний імплантом майже не користується, використовуючи його як сховище конфіденційної інформації. Якої саме, Роман відмовився розповідати — на те вона й конфіденційна. Але згадав, що його «чіпованість» — безпрограшно цікава тема розмов на роботі та серед друзів.

Тож практичність імплантів у повсякденному житті не надто висока. Якщо забути про роль хай-тек-іграшки, їх легко замінити більш звичними речами: картками, ключами і смартфонами. Зате вживлений пристрій неможливо забути вдома або втратити (хоча втратити можливо разом із кінцівкою, куди чіп імплантовано, але це вже інша історія). Амаль Граафстра, засновник і керівник американської компанії Dangerous Things, що випускає чіпи, вважає це однією з головних переваг і аргументом для встановлення імпланту. Особливо забудькуватими людьми.

«Моя знайома запитувала: навіщо робити лазерну корекцію зору, якщо можна користуватися лінзами або окулярами? Але шляхом операції ти поліпшуєш своє тіло і більше не потрібно носити окуляри або ж щодня вставляти і виймати лінзи. Те ж саме і з чіпами», — розмірковує Граафстра.

Тепер забажалось імплантувати собі чіп? Задля цього їхати у США або Швецію не потрібно. Процес набагато простіший. Набір для імплантації з пристроєм можна замовити і в Україну. На сайті Dangerous Things стверджують, що компанія поставляє його по всьому світу. Вартість імпланта стартує від $ 50.

Процедура імплантації займає кілька хвилин. «Ми вибираємо ділянку руки, як правило, біля першої п’ясткової кістки. Дезинфікуємо шкіру, беремо інжектор з голкою. Вводимо голку під шкіру і натискаємо на поршень, вживляючи чіп», — поділився інструкцією Граафстра.

А чи можна вживити чіп не у руку? Звісно. Відкривати двері, притуливши сідницю, — процес екстравагантний, але незручний (читачі можуть не погоджуватись з думкою редакції).

Так чи інакше, в яке місце ти не зробив би укол інновацій, сліди втручання затягуються через кілька днів. До речі, керівник Dangerous Things носить свій чіп уже протягом 15 років.

Чіповані співрозмовники Chas. News переконують, що імплант не спричиняє жодного дискомфорту. Але і зовсім забувати про нього не варто. Як розповів Іван Козар, начальник відділення травматології Білоцерківського військового госпіталю, майор медичної служби, про імплант слід попереджати медиків перед проведенням МРТ і КТ. За словами Козара, це питання безпеки як для носія, так і для інформації на самому пристрої.

Імплантацію можна виконати самостійно, але Граафстра радить звернутися до фахівця. Наприклад, до майстра з пірсингу. Але що з безпечністю процесу? Послухаємо Дромі:

«Якщо хлопець, котрий робить це, не одягає рукавичок і користується голкою, якою раніше колов собі героїн, тоді це небезпечно. Але якщо це робить професіонал у стерильних умовах, жодних проблем немає».

У безпечності послуги переконані і ті, хто її надає. Настільки, що готові відправляти своїх представників на корпоративи, де кожного з присутніх можуть чіпувати просто заради розваги. Таку послугу, наприклад, надає згадана Biohax International. І користуватися новацією не соромляться досить авторитетні клієнти. Такі, як міжнародна консалтингова корпорація PricewaterhouseCoopers. Кілька років тому її регіональне представництво в Швеції запрошувало Biohax на свій захід для місцевої торговельної палати. Монсу Ліл'єнлову, менеджеру зі зв'язків з громадськістю PwC, прямо посеред конференції вживили чіп. «Це було здебільшого спонтанне рішення, але я не шкодую», — визнає Ліл’єнлов.

Тож у сучасному світі таки складно сховатися, але чіпи тут ні до чого. Пристрій, з якого ви, ймовірно, читаєте цей матеріал, є більш корисним інструментом стеження для Великого Брата, «всесвітнього таємного уряду», Білла Гейтса чи СБУ, врешті-решт. А чіпування — просто високотехнологічна забавка, володіння якою не тягне за собою ані особливих ризиків, ані особливих вигод. Принаймні, сьогодні.