Завіса таємниці завжди відокремлювала нас від майбутнього. Людині важко змиритися з його незнанням, адже будь-яка таїна може приховувати небезпеку, яка підштовхує розкрити невідоме і переконатися, що тобі нічого не загрожує. Можливо, тому ще з часів давньогрецьких оракулів знаходилися охочі підняти цю завісу. Навіть сьогодні серед ваших знайомих можуть відшукатися люди, готові передбачити майбутнє по руці або вдаючись до карт.
В епоху стрімкого розвитку науки і технологій важко ставитись до таких провісників без скептицизму. Тим паче, що в світі є люди, які щодня заглядають в майбутнє без допомоги кришталевих куль. Йдеться про футурологів. Попри те, що такий термін хоч-не-хоч викликає асоціації з астрологією, в їхній роботі немає жодного натяку на містику. Їхні основні інструменти — факти і тенденції, а ще трошки фантазії.
Творча професія
Ще в XIX столітті письменники-фантасти почали збуджувати свою уяву, аби зазирнути в майбутнє. Досить згадати французького письменника Жюля Верна, який дякуючи власній фантазії передбачив польоти на Місяць, відеоконференції і електрошокери. Та незважаючи на прозорливість француза, титул першого футуролога належить не йому, а його британському колезі Герберту Веллсу.
На його рахунку також чимало вдалих прогнозів, починаючи від електронної пошти і телебачення, і закінчуючи атомною бомбою і генною інженерією. Однак Веллс не обмежувався фантастичними романами. У 1901 році, коли вже вийшли його найвідоміші твори «Машина часу» і «Війна світів», письменник випустив книгу «Очікування», що стала його першим нон-фікшн-бестселером.
В ній він виклав припущення щодо того, як розвиток науки і технологій змінить життя людей в майбутньому. Наприклад, Веллс припустив, що з часом на дорогах з'явиться більше легкових і вантажних автомобілів. Поширення останніх призведе до формування цілих компаній, що спеціалізуватимуться на перевезеннях товарів вантажівками. Зазначимо, що на момент виходу книги минуло лише 15 років з того часу, як Карл Бенц представив перший в світі автомобіль з двигуном внутрішнього згоряння.
На цьому Веллс не зупинився. Він зауважив, що вулиці Лондона та інших міст, заснованих ще за часів античності і середньовіччя, не були розраховані на подібний транспорт, тим паче у великих кількостях. А значить, щоб вмістити його, містам доведеться розширюватися. Чи треба говорити, що прогнози Веллса виправдалися?
Надалі письменник не перестав вдивлятися в майбутнє і приблизно через 30 років у нього виникла незвичайна ідея. Виступаючи на радіо BBC, він припустив, що настає час «професорів передбачення». За його задумом, такі фахівці стежили б за появою нових винаходів і технологій, розмірковували б, як вони можуть змінити життя людей і готували б до прийдешніх змін уряди і представників бізнесу.
«По суті, саме цим ми і займаємося», — сказав Chas News Клаус Могенсен, футуролог з Копенгагенського інституту досліджень майбутнього (CIFS) — незалежного аналітичного центру, заснованого в Данії в 1969 році. Вже 20 років Могенсен намагається заглядати в майбутнє, аби зрозуміти, які можливості і виклики варто від нього очікувати, і що потрібно зробити, щоб зустріти їх у всеозброєнні. Та чим займається сам датський футуролог і його колеги, як минає його робочий день ?
Особливі думки
Герої фільму «Особлива думка» (2002 рік) могли занурюватись у майбутнє за допомогою провидців — людей, наділених унікальними здібностями і підключених до комп'ютерної системи, що дозволяла візуалізувати їхнє бачення прийдешніх подій. Робота Могенсена і його колег, звичайно, виглядає не настільки фантастично. Навіть, можна сказати, рутинно.
За словами футуролога, разом з колегами вони стежать за появою нових винаходів і науковими відкриттями, вивчають доповіді і прогнози, що публікуються великими консалтинговими компаніями і міжнародними організаціями (наприклад, про глобальне потепління чи перспективи автоматизації різних професій), виділяють тенденції і шукають взаємозв'язки між ними. Звучить не надто заманливо, але це лише на перший погляд. Футурологи не просто визначають, яким шляхом попрямує розвиток прогресу, але і те, як це позначиться на житті окремої людини, суспільства і всього світу.
«Недостатньо лише спрогнозувати розвиток технології. Потрібно зрозуміти, як люди застосовуватимуть її в побуті і роботі, як вона вплине на спосіб життя», — розповідає Могенсен.
Візьмемо, до прикладу, автономні автомобілі. У минулому році аналітична компанія GlobalData опублікувала прогноз, згідно з яким за 15 років в світі щорічно вироблятиметься до 2,3 млн машин, здатних пересуватися без втручання людини. Цифра вражає, але що за нею стоїть?
За словами Могенсена, поширення автономних автомобілів ладне привести до того, що люди почнуть купувати житло подалі від місця роботи. Адже вони зможуть працювати і відпочивати в своїй машині. Отже, щодня здійснюватимуть більш тривалі поїздки, а це, в свою чергу, може позначитися на кліматі.
Гарантій, що все станеться саме так, немає. І в цьому полягає ще одна особливість праці футурологів. «Єдиного майбутнього не існує. Є такий собі мультивсесвіт із безліччю варіантів розвитку подій», — каже нам Арік Дромі, футуролог зі Швеції, який раніше прогнозував майбутнє для автомобільної компанії Volvo, а нині працює у власній консалтинговій групі Tempus.Motu.
Іншими словами, коли Дромі, Могенсен і їхні колеги намагаються передбачити прийдешні події, то не просто проводять лінію з точки «А» в точку «Б». Вони будують відразу кілька маршрутів до різних пунктів призначення і кожен з них має шанси перетворитися з ймовірності на реальність.
Наприклад, Копенгагенський інститут досліджень майбутнього зазвичай готує для своїх клієнтів чотири сценарії розвитку подій, а після презентації просить їх обрати той, який замовники вважають найвірогіднішим. «Якщо ми добре зробили свою справу, то голоси розподіляються приблизно порівну», — зазначає данський футуролог.
Звичайно, в деяких перспективах можна майже не сумніватися. Наприклад, в тому, що населення світу зростатиме, клімат — змінюватиметься, а технології — розвиватимуться і вдосконалюватимуться. Це так звані мегатренди — очевидні і безперечні зміни, здатні вплинути на всі аспекти життя людини. Фахівці CIFS виділяють в сучасному світі близько 40 мегатрендів.
У випадку з такими тенденціями можна заглянути в майбутнє досить далеко. Наприклад, прогнози, пов'язані з кліматичними змінами, охоплюють період і на 50, і на 100 років наперед. Втім, за словами Могенсена, клієнтів Інституту здебільшого цікавить менш віддалене майбутнє — 5-25 років.
До речі, а хто належить до цих клієнтів, кого може так цікавити майбутнє, аби вони зверталися до футурології?
Вигідне знання
«Мої клієнти — це ті, хто готовий платити гроші», — жартома відповідає на це питання Арік Дромі.
Відкинувши гумор, можна сказати, що майбутнім передусім цікавляться великі компанії. Деякі навіть наймають футурологів в штат. Як вже зазначалося, раніше Дромі обіймав посаду провідного футуролога у Volvo. Подібні фахівці працюють і в автомобільному концерні Daimler.
Дромі каже, що останнім часом це стало модним, хоча компанії не завжди розумно використовують штатних фахівців. «Вони роблять це для галочки, аби потім казати: «Дивіться, у нас є футуролог»», — розповідає він, додаючи, що з часом подібні фахівці звільняються, відкривають власні фірми, а потім надають свої послуги тим самим компаніям, в яких працювали раніше.
Послуги футурологів, штатних чи позаштатних, можуть бути вельми корисними для бізнесу. Адже майбутнє не завжди відкриває райдужні перспективи. Часом воно приховує загрози, до яких можна підготуватися заздалегідь. У британсько-нідерландській нафтогазовій компанії Royal Dutch Shell добре знають про це.
Тут почали будувати прогнози майбутнього, які називаються «сценаріями Shell», ще на початку 1970-х. В одному з перших сценаріїв фахівці компанії передбачили виникнення великої нафтової кризи. А в 1973-му країни ОПЕК заявили, що перестануть постачати «чорне золото» США і їхнім союзникам в Європі і Азії. В результаті сталася одна з найбільших енергетичних криз в історії. Однак Shell, передбачивши таку можливість, змогла підготуватися до неї і оговталася швидше за конкурентів.
Розуміння того, яким стане світ в майбутньому, грає на руку не тільки бізнесу. Інтерес до роботи футурологів мають і органи влади. Наприклад, в число клієнтів CIFS входить уряд Об'єднаних Арабських Еміратів і адміністрації міст скандинавських країн.
Арік Дромі з колегами теж останнім часом прагне більше контактувати з урядами. Причому не розвинених країн, на кшталт Швеції або США. На думку футуролога, там його робота не принесе особливих результатів, оскільки такі держави не надто зацікавлені в змінах.
Дромі більше цікавлять країни Африки, Індонезія чи Шрі-Ланка. Він вважає, що тут його робота може принести найвідчутніші плоди. З цікавістю футуролог дивиться і в бік України. На його думку, наша країна має чималий потенціал для розвитку технологій (наприклад, в сфері кібербезпеки), від яких безпосередньо залежить майбутнє. Однак поки про конкретні кроки назустріч Україні не йдеться.
«Ми не зв'язувалися з українською владою через геополітичну обстановку, та якщо вона звернеться до нас, ми не відмовимо», — запевняє Дромі.
Як видно, футурологія користується достатньою довірою, щоб до неї зверталися великі компанії і уряди країн. Та чи можуть сучасні футурологи вважатися тими самими «професорами передбачення», про яких говорив Герберт Веллс?
Буде тобі наука
Хоча сама назва «футурологія» натякає, що перед нами нова галузь науки, насправді це не так. Більш того, в західних країнах це слово вже практично не використовують. Галузь називають дослідженнями майбутнього (з англ. Future studies), а самі футурологи не дають однозначної відповіді на те, до чого відноситься їх діяльність.
«Це на 50% мистецтво і на 50% наука», — вважає Арік Дромі. На його думку, футурологи, подібно до письменників-фантастів, створюють історії. І в залежності від того, наскільки близько ці історії підходять до того, щоб стати правдою, їх можна відносити до науки, мистецтва, а часом і до псевдонауки.
Його колега з Данії порівнює діяльність футурологів з роботою істориків чи археологів. «Тільки от ми припускаємо, яким буде майбутнє, а не вивчаємо, як виглядало минуле», — говорить Клаус Могенсен. Футурологію наукою він не вважає.
Опанувати цей фах традиційним способом також складно. Так, сьогодні деякі навчальні заклади, на кшталт Г'юстонського і Гавайського університетів, готують фахівців у сфері досліджень майбутнього. Але, наприклад, Дромі скептично ставиться до таких дипломів. «Якщо хтось скаже, що є магістром футурології, що це взагалі означатиме? Це якась маячня», — вважає він. Якщо людина має цікавість і фантазію і здатна підкріплювати її реальними фактами, то вона цілком може стати футурологом.
Нехай футурологію і не назвеш наукою. Нехай вона не може надати чіткої відповіді на питання, що чекає нас попереду, а здатна лише окреслити можливі варіанти. Але краще знати хоча б неточне майбутнє, ніж рухатися до нього на дотик. Адже за лаштунками таємниці, які відділяють нас від нього, справді може ховатися небезпека і краще б знати про неї заздалегідь.
