13 вересня: яке церковне свято сьогодні та як освятили храм над Гробом Господнім

13 вересня Православна Церква України згадує оновлення, тобто освячення, храму Воскресіння Христового в Єрусалимі. Йдеться про храмовий комплекс, споруджений у IV столітті над Голгофою та Гробом Господнім.

У церковній назві слово «оновлення» означає не ремонт старої будівлі, а урочисте освячення новозбудованого храму. Комплекс, пов’язаний з імператором Костянтином Великим та його матір’ю Єленою, освятили 13 вересня 335 року за участю єпископів із різних частин Римської імперії.

Розповідаємо, яке сьогодні церковне свято за новим і старим календарями, що відомо про будівництво храму Гробу Господнього, ким був Корнилій Сотник, кого ще вшановують 13 вересня, чи потрібно постити, що не можна робити та хто святкує іменини.

Коротко про 13 вересня:

  • День тижня: неділя.
  • Головна подія за новим календарем: пам’ять оновлення, або освячення, храму Воскресіння Христового в Єрусалимі 335 року.
  • Особливість дня: передсвято Воздвиження чесного Хреста Господнього.
  • Богослужбова особливість: 15-та неділя після П’ятдесятниці, неділя перед Воздвиженням, глас 6-й.
  • Свято за старим стилем: Покладення чесного пояса Пресвятої Богородиці та пам’ять святих 31 серпня за юліанським календарем.
  • Піст: немає — неділя перебуває поза межами багатоденних постів, а передсвято Воздвиження окремого посту не передбачає.

Яке церковне свято 13 вересня за новим календарем

За офіційним календарем ПЦУ, 13 вересня відзначають передсвято Воздвиження чесного Хреста Господнього та пам’ять оновлення, або освячення, храму Воскресіння Христового в Єрусалимі.

Церква також вшановує священномученика Корнилія Сотника, єпископа, мучеників Кроніда, Леонтія і Серапіона, Селевка і Стратоніка, Макровія і Гордіана, священномученика Юліана, пресвітера, мучеників Іллю, Зотика, Лукіана і Валеріана, преподобного Петра в Атрої та великомученицю Кетевань, царицю Кахетинську.

13 вересня 2026 року припадає на 15-ту неділю після П’ятдесятниці та неділю перед Воздвиженням. Богослужіння поєднує воскресні піснеспіви зі службою оновлення храму та передсвята Хреста Господнього.

Храм Воскресіння в Єрусалимі частіше називають храмом Гробу Господнього. Його спорудили на місці, яке християнська традиція пов’язує з розп’яттям, похованням і воскресінням Ісуса Христа.

Після зруйнування Єрусалима римлянами територію міста перебудували. За правління імператора Адріана на ділянці, яку християни вважали місцем Голгофи та поховання Христа, з’явилися споруди язичницького культу.

Ситуація змінилася у IV столітті, коли імператор Костянтин Великий дозволив вільно сповідувати християнство. За його наказом попередні споруди розібрали, а територію почали досліджувати. Євсевій Кесарійський, сучасник цих подій, писав, що під насипами відкрили висічену в скелі поховальну печеру.

Церковне передання пов’язує пошук християнських святинь у Єрусалимі з матір’ю імператора, святою рівноапостольною Єленою. Саме з її подорожжю до Палестини також пов’язують знайдення Хреста Господнього.

Костянтин наказав спорудити біля знайденого поховання великий храмовий комплекс. Будівництво тривало приблизно десять років. Воно мало об’єднати в одному просторі Голгофу та Гріб Господній, які розташовувалися неподалік один від одного.

Освячення відбулося 13 вересня 335 року. До Єрусалима прибули архієреї з Палестини, Сирії, Єгипту, Месопотамії, Каппадокії, Кілікії, Фінікії та інших регіонів. Частина єпископів перед цим брала участь у церковному соборі в Тирі.

У давній Церкві річницю освячення храму відзначали кілька днів. До Єрусалима приїздили паломники, звершували літургії, читали Святе Письмо, співали псалми та роздавали допомогу нужденним.

У сучасному храмі Гробу Господнього не всі частини належать до первісної будівлі IV століття. Комплекс неодноразово руйнували, відновлювали та перебудовували. Однак головними його святинями залишаються Голгофа та Кувуклія над печерою Гробу Господнього.

Пам’ять освячення безпосередньо передує Воздвиженню чесного і животворчого Хреста Господнього, яке ПЦУ відзначатиме 14 вересня. У давній єрусалимській традиції наступного дня після освячення храму Хрест піднімали, або воздвигали, щоб численні віряни могли його побачити.

Передсвято Воздвиження триває лише один день. На літургії 13 вересня читають Послання апостола Павла до галатів про Хрест Христовий та уривок із Євангелія від Іоана зі словами про Божу любов до світу.

Священномученик Корнилій Сотник — один із небагатьох святих дня, про якого розповідає Новий Завіт. Він жив у Кесарії Палестинській та був сотником римського війська.

У Діяннях апостолів Корнилія названо побожним чоловіком, який молився і допомагав нужденним, хоча ще не належав до християнської громади. Під час молитви він побачив ангела, який наказав запросити до його дому апостола Петра.

Петро прийшов до Корнилія та розповів про Ісуса Христа. Після проповіді Корнилій і його родина прийняли хрещення. Цей епізод став одним із ключових у ранній історії Церкви, адже показав, що християнську віру можуть приймати люди з інших народів без попереднього переходу до юдейської громади.

Подальше життя Корнилія відоме з церковного передання. За житієм, він став учнем апостола Петра, був поставлений єпископом і проповідував у місті Скепсіс. Натомість книга Діянь апостолів не розповідає про його єпископство або обставини смерті.

Через збіг пам’яті Корнилія з неділею Типікон дозволяє перенести повну службу святому на інший день за рішенням настоятеля. Водночас його ім’я залишається у святцях 13 вересня.

Мученики Кронід, Леонтій і Серапіон походили з Єгипту та загинули приблизно 237 року. За житієм, після катувань їх зв’язали й кинули в море, а тіла згодом винесло на берег, де їх поховали християни.

Селевка і Стратоніка вшановують як мучеників III століття. Макровій і Гордіан служили при імператорському дворі, але через християнську віру були заслані. Разом з Іллею, Зотиком, Лукіаном і Валеріаном вони загинули на початку IV століття під час правління імператора Лікінія.

Священномученик Юліан був пресвітером з Анкіри в Галатії. За церковним житієм, він відмовився принести жертву язичницьким богам і був страчений у IV столітті.

Преподобний Петро жив у IX столітті в Атрої неподалік малоазійського Олімпу. Він став ченцем у молодому віці, заснував монастирську громаду та був відомий суворим способом життя. Під час іконоборчих переслідувань Петро мусив залишати свою обитель, однак продовжував підтримувати шанування ікон.

Великомучениця Кетевань була царицею Кахетії — історичного регіону Грузії. У XVII столітті вона опинилася заручницею при дворі перського шаха Аббаса I та близько десяти років провела в ув’язненні у Ширазі.

Кетевань відмовилася зректися християнства і прийняти іслам, після чого 1624 року її стратили. Свідками її мученицької смерті були августинські місіонери, які зберегли частину останків цариці. Згодом їх передали її синові, царю Теймуразу.

Яке свято 13 вересня за старим стилем

Для православних громад, які користуються юліанським календарем, 13 вересня 2026 року відповідає 31 серпня за старим стилем. Головне свято цієї дати — Покладення чесного пояса Пресвятої Богородиці.

За церковним переданням, пояс Богородиці тривалий час зберігали християни в Єрусалимі, а згодом перенесли до Константинополя. У період правління імператора Феодосія II святиню поклали у храмі Халкопратійського кварталу.

Передання також розповідає, що за імператора Лева VI Мудрого скриньку з поясом відкрили, щоб покласти святиню на його дружину Зою. Після цього пояс знову помістили до ковчега. Нині частини реліквії зберігаються, зокрема, у Ватопедському монастирі на Афоні.

Старостильні громади також вшановують священномученика Кипріана, єпископа Карфагенського, святителя Геннадія, патріарха Константинопольського, та святителя Іоана II, митрополита Київського і всієї Руси.

Кипріан Карфагенський жив у III столітті в Північній Африці. Він здобув освіту ритора, прийняв християнство вже в дорослому віці та згодом очолив Карфагенську Церкву. До нашого часу збереглися його богословські праці й листи. Кипріана стратили 258 року.

Святитель Геннадій був патріархом Константинопольським у 458–471 роках. Він виступав на захист рішень Халкідонського собору та приділяв увагу освіті духовенства.

Окремою українською пам’яттю 31 серпня є відновлення православної ієрархії Київської Митрополії 1620 року. Після Берестейської унії православні громади Речі Посполитої залишилися без повноцінної мережі власних єпископів.

Під час перебування в Києві Єрусалимський патріарх Феофан III висвятив нових православних архієреїв. Іова Борецького поставили митрополитом Київським, а Мелетія Смотрицького та інших представників духовенства — єпископами. Безпеку патріарха забезпечували козаки на чолі з Петром Конашевичем-Сагайдачним.

Отже, 13 вересня новокалендарні парафії згадують освячення храму Воскресіння та готуються до Воздвиження. Старостильні громади відзначають Покладення пояса Богородиці, а пам’ять оновлення храму Гробу Господнього звершуватимуть 26 вересня за цивільним календарем.

Які традиції існували 13 вересня

Церковна практика. У неділю в храмах звершують Божественну літургію, поєднуючи воскресну службу з піснеспівами освячення храму Воскресіння та передсвята Воздвиження.

Богослужбові тексти порівнюють храм із небом і закликають до внутрішнього оновлення людини. Віряни моляться за свою парафію, духовенство, благодійників храму та людей, які дбають про церковну громаду.

Увечері може розпочинатися святкове богослужіння Воздвиження. Саме 14 вересня є пісним днем незалежно від дня тижня, однак у неділю, 13 вересня, церковний устав посту не встановлює.

Український народний контекст. Надійно підтверджених загальноукраїнських обрядів, прив’язаних саме до пам’яті освячення храму Воскресіння 13 вересня, етнографічні джерела не фіксують.

Середина вересня загалом належала до осіннього господарського циклу. Селяни молотили зібране зерно, сушили плоди, впорядковували запаси, працювали в садах і продовжували сівбу озимини, орієнтуючись передусім на місцеву погоду.

Народні звичаї, які до календарної реформи припадали на 26 вересня разом із церковною пам’яттю оновлення храму, не варто механічно переносити на сучасну дату 13 вересня.

Що не можна робити 13 вересня

  • Не слід сваритися, лихословити, принижувати людей і навмисно розпалювати конфлікти.
  • Не варто обманювати, пліткувати, бажати комусь зла або відповідати помстою.
  • Не можна чинити жорстоко чи використовувати залежність і слабкість іншої людини.
  • Не слід відмовляти в посильній допомозі тому, хто справді її потребує.
  • Не варто зловживати алкоголем і перетворювати недільний відпочинок на надмірне застілля.

Церковні настанови. Спеціальних заборон на прибирання, прання, необхідну працю, ремонти, будівництво, покупки або подорожі 13 вересня немає. Пам’ять освячення храму не означає заборони щось ремонтувати чи оновлювати. Посту в неділю немає.

Народні вірування. Загальноукраїнських побутових заборон саме для сучасної дати 13 вересня не підтверджено. Твердження про те, що цього дня не можна починати справи, ремонтувати оселю або вирушати в дорогу, не належать до церковних правил.

Народні прикмети на 13 вересня

Для цієї дати доречно наводити перевірені українські спостереження за природою у вересні, не приписуючи їх церковній пам’яті освячення храму:

  • Мінливу вересневу погоду описували приказкою: «Вересневий час — сім погод у нас».
  • Багато павутиння на рослинах обіцяло тривалу теплу погоду.
  • Якщо дикі гуси летіли високо, очікували довгої осені.
  • Шишки переважно внизу ялин вважали ознакою ранніх морозів, а ближче до верхівок — пізніх.
  • Вересневий дощ, який починався вранці, за народними спостереженнями, мав бути нетривалим.

У кого День ангела 13 вересня

Іменини за новим календарем:

  • Корнилій.
  • Кронід.
  • Леонтій.
  • Серапіон.
  • Селевк.
  • Стратонік.
  • Макровій.
  • Гордіан.
  • Юліан.
  • Ілля.
  • Зотик.
  • Лукіан.
  • Валеріан.
  • Петро.
  • Кетевань.

Імена святителів Костянтина та Єлени до переліку не додають: 13 вересня згадують освячення збудованого за їхньої участі храму, але їхню особисту пам’ять цього дня не звершують.

Іменини за старим стилем:

  • Кипріан.
  • Геннадій.
  • Іоан.

Іван — сучасна українська форма церковного імені Іоан. Ім’я Марія не додають лише через свято Покладення пояса Пресвятої Богородиці.

Про що моляться священномученику Корнилію Сотнику

До Корнилія Сотника традиційно звертаються з проханнями про зміцнення віри, духовне розуміння та здатність почути важливу пораду. Його історія нагадує про людину, яка щиро шукала істину й була готова змінити своє життя.

Святого також просять про мир у родині, взаємну підтримку та єдність близьких, адже, за книгою Діянь апостолів, разом із Корнилієм хрещення прийняли його домашні.

Корнилію моляться про мудрість для людей, наділених владою та відповідальністю, про справедливість у рішеннях і готовність допомагати нужденним. Саме молитву, милосердя та уважність до інших Новий Завіт називає визначальними рисами сотника.

Церковний календар на вересень 2026 року: головні свята
Повний календар іменин на вересень 2026 року: хто святкує день ангела