14 вересня Православна Церква України відзначає Воздвиження чесного і животворчого Хреста Господнього. Це одне з дванадцяти найбільших свят церковного року, присвячене Хресту як знаку розп’яття, воскресіння та перемоги життя над смертю.
Назва свята походить від давнього звичаю підносити, або воздвигати, Хрест так, щоб його могли побачити всі присутні. У передбаченому богослужбовим уставом чині священник п’ять разів опускає і підносить прикрашений квітами Хрест, звертаючись до різних сторін храму.
Розповідаємо, яке сьогодні церковне свято за новим і старим календарями, як виникло Воздвиження, чому 14 вересня потрібно постити, що не можна робити, які існували українські традиції та хто святкує іменини.
Коротко про 14 вересня:
- День тижня: понеділок.
- Головне свято за новим календарем: Воздвиження чесного і животворчого Хреста Господнього.
- Особливість дня: дванадесяте Господнє свято; звершується бдінна служба, а в соборах і визначених парафіяльних храмах — чин Воздвиження Хреста.
- Інші пам’яті: упокоєння святителя Іоана Золотоустого та Ліснинська ікона Божої Матері.
- Свято за старим стилем: церковне новоліття, пам’ять Симеона Стовпника, Собор Вінницьких святих та інші пам’яті 1 вересня за юліанським календарем.
- Піст: для новокалендарних громад — одноденний; устав передбачає рослинну їжу з олією, без м’яса, молочних продуктів, яєць і риби. У старостильних громад цього дня посту немає.
- Народні назви свята: Здвиження та Чесний Хрест.
Яке церковне свято 14 вересня за новим календарем
За офіційним календарем ПЦУ, 14 вересня відзначають Воздвиження чесного і животворчого Хреста Господнього. Також календар згадує упокоєння святителя Іоана Золотоустого 407 року та вшанування Ліснинської ікони Божої Матері, відомої з 1683 року.
Воздвиження зосереджене не на окремому епізоді земного життя Ісуса Христа, а на Хресті, який із знаряддя страти став головним християнським символом. У богослужбових текстах нерозривно поєднуються скорбота через розп’яття і радість через воскресіння.
Походження свята пов’язують із подіями IV століття. За церковним переданням, імператор Костянтин Великий доручив своїй матері, рівноапостольній Єлені, розшукати в Єрусалимі місця, пов’язані з розп’яттям і похованням Христа.
На ділянці Голгофи та Гробу Господнього розпочали розкопки. Передання розповідає про знайдення трьох хрестів і визначення того, який із них вважали Хрестом Господнім. Єрусалимський єпископ Макарій підняв святиню над натовпом, щоб її побачили люди, які стояли далеко. Цю подію церковна традиція датує 326 роком.
Поруч спорудили великий храмовий комплекс Воскресіння Христового, до якого увійшли Голгофа і Гріб Господній. Його освятили 13 вересня 335 року, а наступний день присвятили урочистому вшануванню та піднесенню Хреста.
Свято нагадує і про іншу подію. У 614 році перське військо захопило Єрусалим та вивезло реліквію Хреста. У VII столітті візантійський імператор Іраклій повернув її до міста. За церковним переданням, правитель заніс Хрест на Голгофу не в імператорському вбранні, а в простому одязі, наслідуючи смирення Христа.
Головна богослужбова особливість дня — винесення Хреста на середину храму. Увечері напередодні його кладуть на престолі, а перед службою прикрашають вінком із живих квітів. Після великого славослів’я Хрест урочисто виносять із вівтаря.
У соборах, а також у парафіяльних храмах із благословення єпархіального архієрея, звершують чин Воздвиження. Священник спочатку стає обличчям на схід, повільно опускає Хрест, а потім підносить його. Хор у цей час багаторазово співає «Господи, помилуй».
Таких піднесень п’ять: на схід, захід, південь, північ і знову на схід. Вони супроводжуються молитвами за Церкву, країну, людей, які перебувають у скорботі, та громаду храму. Після завершення чину Хрест кладуть на аналой для поклоніння.
На літургії читають слова апостола Павла про Хрест як Божу силу та євангельську розповідь від Іоана про розп’яття Христа. Замість звичайної пісні Трисвятого звучить «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико».
Воздвиження має шість днів післясвята — з 15 до 20 вересня. Віддання свята ПЦУ звершуватиме 21 вересня.
14 вересня також є днем упокоєння святителя Іоана Золотоустого, архієпископа Константинопольського і одного з найвідоміших християнських проповідників. Він виступав проти зловживань знаті, через що був усунутий із кафедри та відправлений у заслання.
Іоан помер 14 вересня 407 року в Команах під час виснажливої подорожі до нового місця заслання. Оскільки дата збіглася з Воздвиженням, окрему богослужбову пам’ять святителя перенесли на 13 листопада. Ще одну його пам’ять — перенесення мощей до Константинополя — відзначають 27 січня.
Ліснинську ікону Божої Матері, за церковним переданням, у 1683 році знайшов пастух Олександр Стельмашук у гілках грушевого дерева. Образ перенесли до православного храму неподалік містечка Лісна на території сучасної Польщі. Ікону вшановують саме 14 вересня, оскільки її знайдення пов’язують зі святом Воздвиження.
Яке свято 14 вересня за старим стилем
Для громад, які користуються юліанським календарем, 14 вересня 2026 року відповідає 1 вересня за старим стилем. Цього дня вони відзначають початок індикту — церковне новоліття.
Також вшановують преподобного Симеона Стовпника та його матір Марфу, Собор Вінницьких святих, священномученика Аїфала Перського, диякона, 40 дів-посниць і їхнього вчителя, священномученика Амуна, мученицю Калісту та її братів Євода й Єрмогена, праведного Ісуса Навина.
Окремою пам’яттю є Собор Пресвятої Богородиці в Міасинській обителі, встановлений на згадку про знайдення її ікони у 864 році.
Індиктом у Римській імперії називали п’ятнадцятирічний цикл, пов’язаний із державним обліком та оподаткуванням. Згодом 1 вересня стало початком візантійського року, а церковна традиція наповнила цю дату богослужбовим змістом. Церковне новоліття не замінює цивільного Нового року 1 січня, а позначає початок нового кола нерухомих свят.
Преподобний Симеон Стовпник жив у IV–V століттях і став найвідомішим представником особливої форми християнського подвижництва. Він оселився на верхівці кам’яного стовпа неподалік Антіохії, де проводив час у молитві та приймав численних відвідувачів.
Про Симеона писав його сучасник, церковний історик Феодорит Кирський. До подвижника приходили не лише місцеві жителі, а й представники різних народів та імператорські посланці. Його мати Марфа також увійшла до церковних святців як преподобна.
Священномученика Аїфала, за житієм, стратили в Персії 380 року за правління Шапура II. Сорок дів-посниць разом із дияконом Амуном загинули у Фракії під час переслідувань християн у IV столітті. Каліста, Євод і Єрмоген були сестрою та братами з Нікомидії, які відмовилися принести жертву язичницьким богам.
Праведний Ісус Навин — старозавітний провідник ізраїльського народу після смерті пророка Мойсея. Книга Ісуса Навина розповідає про перехід через Йордан та поселення ізраїльських племен у Ханаані.
Отже, 14 вересня новокалендарні парафії відзначають Воздвиження, тоді як для старостильних громад цього дня ще 1 вересня — церковне новоліття. Воздвиження за юліанським календарем вони святкуватимуть 27 вересня за сучасним цивільним літочисленням.
Які традиції існували 14 вересня
Церковна практика. Святкування розпочинається напередодні всенічним бдінням. Хрест прикрашають живими квітами, переносять на престол, а під час ранньої урочисто виносять на середину храму.
Після чину Воздвиження віряни поклоняються Хресту. На відміну від більшості великих свят, цього дня церковний устав передбачає земні поклони незалежно від того, на який день тижня припадає дата.
14 вересня є одноденним постом. Богослужбові вказівки ПЦУ дозволяють рослинні страви з олією, але не передбачають риби, молочних продуктів та яєць. Піст встановлений на згадку про розп’яття і смерть Христа, а не через понеділок.
Український народний контекст. В українському народному календарі свято називали Здвиженням або Чесним Хрестом. Історично етнографи записували пов’язані з ним звичаї для 27 вересня — дати, на яку Воздвиження припадало за старим календарем.
Здвиження сприймали як межу між теплим і холодним періодами. Говорили, що земля «движеться» ближче до зими, птахи вирушають у вирій, а змії збираються перед зимівлею. Через календарну реформу ці сезонні спостереження не варто механічно переносити з кінця на середину вересня.
У населених пунктах, де стояли храми Воздвиження Хреста, влаштовували храмові свята та ярмарки. Люди відвідували богослужіння, зустрічалися з родичами й сусідами. Ця традиція була пов’язана передусім із престольним святом місцевої громади.
Що не можна робити 14 вересня
- Не слід сваритися, лихословити, принижувати людей і навмисно розпалювати конфлікти.
- Не варто обманювати, пліткувати, бажати комусь зла або відповідати помстою.
- Не можна чинити жорстоко чи користуватися слабкістю іншої людини.
- Не слід відмовляти в посильній допомозі тому, хто справді її потребує.
- Не варто зловживати алкоголем і перетворювати свято на надмірне застілля.
- Тим, хто дотримується нового церковного календаря, не слід без причини порушувати встановлений на Воздвиження піст.
Церковні настанови. Спеціальних заборон на прибирання, прання, необхідну працю, покупки, подорожі або початок справ 14 вересня немає. Вірянам радять відвідати богослужіння, помолитися та зберігати стриманість. Харчовий піст для новокалендарних громад діє незалежно від дня тижня.
Народні вірування. В етнографічних записах про Здвиження на колишню дату 27 вересня трапляється звичай не ходити до лісу: вірили, що в цей час змії збираються перед зимівлею. Це сезонне народне повір’я, а не церковна заборона для сучасного 14 вересня.
Народні прикмети на 14 вересня
Для середини вересня доречно наводити загальні українські спостереження за осінньою природою, не переносячи на цю дату прикмети, пов’язані з кінцем місяця:
- Якщо на рослинах багато павутиння, очікували тривалої теплої погоди.
- Рясна і рано почервоніла горобина віщувала сувору зиму.
- Високо летять дикі гуси — осінь буде тривалою.
- Багато жолудів на дубах — до холодної зими та врожайного наступного літа.
- Вересневий дощ, який почався вранці, вважали нетривалим.
У кого День ангела 14 вересня
Іменини за новим календарем:
- Іоан.
Іван — сучасна українська форма церковного імені Іоан. ПЦУ цього дня згадує упокоєння Іоана Золотоустого, хоча окрему богослужбову пам’ять святителя через збіг із Воздвиженням звершують 13 листопада. Ім’я Марія через вшанування Ліснинської ікони Богородиці до переліку не додають.
Іменини за старим стилем:
- Симеон.
- Марфа.
- Аїфал.
- Амун.
- Каліста.
- Євод.
- Єрмоген.
- Ісус.
Ім’я Ісус у цьому переліку пов’язане з праведним Ісусом Навином. Імена 40 дів-посниць календар не наводить. Собор Пресвятої Богородиці в Міасинській обителі також не є підставою додавати ім’я Марія.
Про що моляться перед чесним і животворчим Хрестом Господнім
Перед Хрестом Господнім моляться до Ісуса Христа про зміцнення віри, терпіння, мужність і сили гідно пройти складні життєві обставини. Просять допомогти подолати страх, зневіру та внутрішню розгубленість.
Також звертаються з проханнями про прощення, примирення з близькими та здатність відмовитися від помсти. Хрест нагадує про жертовну любов, тому в молитві просять навчитися підтримувати інших і відповідально ставитися до власних рішень.
У день Воздвиження моляться про мир, єдність церковної громади та добробут родини. Завершують прохання подякою Христу за Його жертву, воскресіння і надію, яку символізує животворчий Хрест.
