19 вересня Православна Церква України відзначає суботу після Воздвиження чесного і животворчого Хреста Господнього. Серед святих дня особливе місце посідає благовірний князь Ігор Чернігівський та Київський, якому присвячена окрема шестерична служба.
Ігор Ольгович княжив у Києві менше двох тижнів. Після втрати престолу він опинився в ув’язненні, прийняв чернецтво і залишив політичну боротьбу, однак 1147 року розлючена юрба вдерлася до київського монастиря та схопила його під час літургії.
Розповідаємо, яке сьогодні церковне свято за новим і старим календарями, чому князя Ігоря вшановують як святого, ким були мученики Трофим, Саватій і Доримедонт, чи потрібно постити, що не можна робити та хто святкує іменини 19 вересня.
Коротко про 19 вересня:
- День тижня: субота.
- Головна пам’ять за новим календарем: благовірний князь Ігор Чернігівський та Київський.
- Особливість дня: субота після Воздвиження; триває післясвято чесного і животворчого Хреста Господнього.
- Інші пам’яті: мученики Трофим, Саватій і Доримедонт, преподобномученик Зосима, пустельник.
- Свято за старим стилем: спомин чуда архістратига Михаїла в Хонах та пам’яті святих 6 вересня за юліанським календарем.
- Піст: немає — день припадає на суботу й перебуває поза межами багатоденних постів. Післясвято Воздвиження окремих харчових обмежень не передбачає.
Яке церковне свято 19 вересня за новим календарем
За офіційним календарем ПЦУ, 19 вересня вшановують мучеників Трофима, Саватія і Доримедонта, преподобномученика Зосиму, пустельника, та благовірного князя Ігоря Чернігівського та Київського.
Це також субота після Воздвиження. Для неї передбачено окремі апостольське та євангельське читання. Службу князя Ігоря поєднують із піснеспівами післясвята Хреста Господнього.
Ігор Ольгович походив із чернігівської гілки князівського роду Рюриковичів. Його батьком був Олег Святославич, а старшим братом — великий князь київський Всеволод Ольгович.
Перед смертю Всеволод вирішив передати київський престол братові. На початку серпня 1146 року Ігор став князем Києва та пообіцяв містянам дотримуватися їхніх прав. Однак Ольговичі не мали достатньої підтримки серед киян, а суперники запросили на престол Ізяслава Мстиславича.
Ігор утримував владу менше двох тижнів. Після поразки він кілька днів переховувався в болотистій місцевості поблизу Києва, але його знайшли, взяли в полон та ув’язнили.
У неволі князь тяжко захворів. Вважаючи, що він помирає, противники дозволили йому прийняти чернечий постриг. Ігор одужав, але вже не повернувся до князівського життя: він залишився в київському монастирі святого Федора та присвятив час молитві.
Між Ольговичами й Мстиславичами тим часом тривала боротьба за Київ. У вересні 1147 року містом поширилися чутки про новий виступ родичів Ігоря. На вічі частина киян вирішила помститися колишньому князю, хоча він уже був ченцем і не брав участі в подіях.
Митрополит, духовенство, князь Ізяслав та його брат Володимир намагалися зупинити розправу. Проте юрба вдерлася до монастиря під час літургії та схопила Ігоря, коли він молився перед іконою Богородиці.
Володимир Мстиславич спробував урятувати князя-ченця, вивів його до свого двору та зачинив ворота. Люди прорвалися всередину й убили Ігоря. Його тіло спочатку принесли до церкви святого Михайла, а наступного дня поховали в монастирі святого Симеона.
1150 року останки князя перенесли до Спасо-Преображенського собору в Чернігові. Церква вшановує Ігоря як благовірного князя, який після поразки відмовився від боротьби за владу, прийняв чернече життя та став жертвою помсти за вчинки свого роду.
Мученики Трофим і Саватій жили у III столітті. За житієм, вони прибули до Антіохії під час язичницького свята і відмовилися брати участь у жертвопринесенні. Обох заарештували після відкритого визнання себе християнами.
Саватій помер після катувань, а Трофима відправили до міста Синнада у Фригії. У в’язниці його відвідував сенатор Доримедонт, який таємно сповідував християнство та доглядав за пораненим.
Коли Доримедонт відмовився прийти на язичницьке свято, його також заарештували. За церковним житієм, Трофима й Доримедонта кинули до диких звірів, але тварини їх не зачепили. Після цього мучеників стратили.
Преподобномученик Зосима жив у IV столітті як пустельник у Кілікії. За житієм, він оселився далеко від міста й мирно жив серед диких тварин. Місцевий правитель наказав схопити його через відкрите сповідання християнства.
Передання розповідає, що під час катувань до Зосими підійшов лев і спробував полегшити тягар, прив’язаний до тіла пустельника. Побачене налякало присутніх, однак Зосима вже помер. Церква вшановує його одночасно як подвижника і мученика.
Яке свято 19 вересня за старим стилем
Для православних громад, які користуються юліанським календарем, 19 вересня 2026 року відповідає 6 вересня за старим стилем. Головна подія дня — спомин чуда архістратига Михаїла в Хонах, або Колосах.
Старостильні громади також вшановують мучеників Євдоксія, Зинона і Макарія, преподобного Архипа в Хонах, мученика Ромила Римського та багатьох інших, які постраждали разом із ним.
До святців дня входять священномученик Кирил, єпископ Гортинський, священномученики Фавст, пресвітер, та Авів, диякон, і 11 мучеників, серед яких названо Киріака, а також преподобний Давид Гермопольський.
Окремі пам’яті пов’язані з історією Київської митрополії: святителі Михаїл і Марин, єпископи Юр’ївські, святителі Лазар і Сильвестр, єпископи Переяславські та ігумени Видубицькі. Вшановують також Києво-Братську й Арапетську, або Аравійську, ікони Божої Матері.
Чудо архістратига Михаїла церковне передання пов’язує з місцевістю Херетопа у Фригії. Там біля джерела спорудили храм на честь архангела, а доглядав за ним християнин на ім’я Архип.
За житієм, противники християнства намагалися знищити храм. Вони з’єднали потоки двох річок і спрямували воду на будівлю. Архип залишився у святині та молився про її порятунок.
Передання розповідає, що з’явився архістратиг Михаїл, ударом жезла відкрив у скелі ущелину та спрямував туди потік. Храм уцілів, а місцевість почали називати Хони — від грецького слова, пов’язаного зі стіканням або зануренням води.
Мученики Євдоксій, Зинон і Макарій загинули на початку IV століття під час переслідувань імператора Максиміана Галерія. Євдоксій обіймав високу посаду, але залишив її та відмовився приховувати свою віру.
Преподобного Давида Гермопольського житіє називає колишнім розбійником. У зрілому віці він розкаявся, залишив попереднє життя та вступив до монастиря, де багато років провів у чернечих подвигах.
Отже, 19 вересня новокалендарні парафії вшановують князя Ігоря, мучеників Трофима, Саватія й Доримедонта та пустельника Зосиму. Старостильні громади відзначають пам’яті 6 вересня, передусім чудо архістратига Михаїла. Новокалендарні парафії згадували цю подію 6 вересня.
Які традиції існували 19 вересня
Церковна практика. Службу благовірного князя Ігоря поєднують із піснеспівами післясвята Воздвиження. У суботу читають спеціальні уривки, встановлені для першого суботнього богослужіння після свята Хреста Господнього.
Віряни моляться перед Хрестом та іконами святих, просять про примирення і припинення ворожнечі. Історія князя Ігоря особливо нагадує про небезпеку колективної помсти, поширення неперевірених звинувачень та перенесення провини одних людей на інших.
Український народний контекст. Середина вересня належала до осіннього врожайного циклу. Зібрані зерно, городину та садовину сушили, переробляли й готували до зберігання. Значну частину господарських робіт намагалися завершити до Покрови.
Народні звичаї, відомі для 19 вересня як старостильної дати Михайлового чуда, стосуються громад, які цього дня справді звершують пам’ять архістратига Михаїла. Їх не варто приписувати новокалендарній пам’яті князя Ігоря.
Що не можна робити 19 вересня
- Не слід сваритися, лихословити, принижувати людей і підбурювати інших до конфлікту.
- Не варто поширювати неперевірені звинувачення, пліткувати чи засуджувати людину за вчинки її родичів.
- Не можна чинити жорстоко, мститися або користуватися чисельною перевагою над слабшим.
- Не слід відмовляти в посильній допомозі тому, хто справді її потребує.
- Не варто зловживати алкоголем і перетворювати суботній відпочинок на надмірне застілля.
Церковні настанови. Спеціальних заборон на прибирання, прання, рукоділля, необхідну працю, подорожі, покупки або початок справ 19 вересня немає. Субота після Воздвиження має особливі богослужбові читання, але не є пісним днем.
Народні вірування. Побутові заборони працювати, брати до рук гострі предмети чи вирушати в дорогу не є церковними правилами. Вірування, записані для старостильного Михайлового чуда, не слід подавати як приписи дня князя Ігоря за новим календарем.
Народні прикмети на 19 вересня
Для середини вересня українці мали такі спостереження за природою:
- Якщо шишки на ялинах виросли переважно знизу, чекали ранніх морозів, а якщо ближче до верхівок — пізніх.
- Листя почало опадати з верхівок дерев — зиму очікували ранньою.
- З’явилося багато опеньків — літо остаточно завершилося.
- Кілька веселок після дощу вважали ознакою грибної пори.
- Якщо в дощову ніч часто пугикала сова, наступного дня чекали гарної погоди.
У кого День ангела 19 вересня
Іменини за новим календарем:
- Ігор.
- Трофим.
- Саватій.
- Доримедонт.
- Зосима.
Князь Ігор мав хрещене та чернече імена, однак у календарі ПЦУ його пам’ять звершується під князівським ім’ям Ігор. Тому саме воно є основним для іменин 19 вересня.
Іменини за старим стилем:
- Михаїл.
- Архип.
- Євдоксій.
- Зинон.
- Макарій.
- Ромил.
- Кирил.
- Фавст.
- Авів.
- Киріак.
- Давид.
- Марин.
- Лазар.
- Сильвестр.
Ім’я Михаїл у списку зазначене один раз, хоча цього дня вшановують і архістратига Михаїла, і святителя Михаїла Юр’ївського. Ім’я Марія через пам’ять Києво-Братської та Арапетської ікон Богородиці не додають.
Про що моляться благовірному князю Ігорю
До благовірного князя Ігоря звертаються з проханнями про припинення ворожнечі, примирення родичів і здатність не відповідати помстою на пережиту несправедливість. Йому моляться про захист від наклепів, безпідставних звинувачень та осуду через чужі вчинки.
Святого просять про смирення після втрати влади, становища або звичного способу життя. Історія Ігоря нагадує про людину, яка після політичної поразки відмовилася від подальшої боротьби та обрала чернечий шлях.
Князю Ігорю також моляться про мудрість для громад і керівників, щоб складні рішення не ухвалювалися під впливом гніву й натовпу. Просять допомогти зберігати гідність, не піддаватися ненависті та шукати мир навіть після тривалого конфлікту.
