20 вересня Православна Церква України вшановує великомученика Євстафія Плакиду, його дружину Феопістію та синів Агапія і Феопіста. Цього дня також відзначають 16-ту неділю після П’ятдесятниці та неділю після Воздвиження чесного і животворчого Хреста Господнього.
Богослужбові тексти порівнюють Євстафія з праведним Іовом. За церковним житієм, він утратив майно, був розлучений із дружиною та дітьми, багато років жив у невідомості, але не зрікся віри. Найвідоміший епізод оповіді — видіння Хреста між рогами оленя, після якого римський воєначальник прийняв хрещення.
Розповідаємо, яке сьогодні церковне свято за новим і старим календарями, чому Євстафія називають другим Іовом, кого ще згадують 20 вересня, чи потрібно постити, що не можна робити та хто відзначає іменини.
Коротко про 20 вересня:
- День тижня: неділя.
- Головна пам’ять за новим календарем: великомученик Євстафій Плакида, його дружина Феопістія та сини Агапій і Феопіст.
- Особливість дня: 16-та неділя після П’ятдесятниці, неділя після Воздвиження та останній день післясвята перед відданням свята 21 вересня.
- Інші пам’яті: мученики і сповідники Михаїл, князь Чернігівський, та боярин Федір, преподобний і благовірний князь Олег Романович, перенесення мощей мученика Парфенія Жовківського.
- За старим стилем: неділя перед Воздвиженням, передсвято Різдва Пресвятої Богородиці, пам’ять мученика Созонта і преподобномученика Макарія Канівського та інші пам’яті 7 вересня за юліанським календарем.
- Піст: немає — неділя перебуває поза межами багатоденних постів, а післясвято Воздвиження не передбачає окремих харчових обмежень.
Яке церковне свято 20 вересня за новим календарем
За офіційним календарем ПЦУ, 20 вересня вшановують великомученика Євстафія Плакиду, його дружину Феопістію та синів Агапія і Феопіста. Також згадують мучеників і сповідників Михаїла, князя Чернігівського, та його боярина Федора, преподобного і благовірного князя Олега Романовича й перенесення мощей мученика Парфенія Жовківського, Римського, на Галичину.
У 2026 році дата припадає на неділю після Воздвиження. На літургії читають слова Ісуса Христа про те, що той, хто хоче йти за Ним, має зректися себе, взяти свій хрест і слідувати за Ним. Службу Євстафія поєднують із недільним богослужінням та піснеспівами післясвята Воздвиження.
До хрещення Євстафій мав ім’я Плакида. Церковне житіє називає його успішним римським воєначальником часів імператорів Тита і Траяна. Навіть до навернення у християнство він допомагав бідним та людям, які залишилися без підтримки.
За церковним переданням, одного разу під час полювання Плакида переслідував оленя. Тварина зупинилася на протилежному боці ущелини, а між її рогами воєначальник побачив сяйливий Хрест із розп’ятим Христом і почув заклик прийняти нову віру.
Повернувшись додому, Плакида розповів про видіння дружині Татіані. Подружжя разом із двома синами прийняло хрещення: чоловік отримав ім’я Євстафій, дружина — Феопістія, а діти — Агапій і Феопіст.
Житіє розповідає, що Євстафію було провіщено випробування, подібні до страждань старозавітного Іова. Невдовзі він утратив майно і становище, а під час подорожі був розлучений спочатку з дружиною, а потім із синами.
Євстафій оселився в іншій місцевості та кілька років заробляв фізичною працею. Він не знав, що його діти врятувалися й виросли неподалік, а дружина також залишилася живою. Згодом колишні товариші розшукали воєначальника і попросили повернутися на службу.
За житієм, сини Євстафія, не впізнавши один одного, потрапили до його війська. Під час розмови вони з’ясували, що є братами, а жінка, яка почула їхню історію, впізнала в них своїх дітей. Так родина знову возз’єдналася після багаторічної розлуки.
Після повернення до Рима імператор Адріан зажадав, щоб Євстафій подякував язичницьким богам за перемогу. Він, його дружина та сини відмовилися від жертвопринесення і відкрито назвали себе християнами. Близько 118 року всю родину засудили до смерті.
Саме послідовність втрат, терпіння та несподіване повернення родини стали підставою порівнювати Євстафія з Іовом. Водночас усі докладні епізоди — видіння оленя, розлука та возз’єднання — походять із житійної традиції, а незалежних історичних свідчень про життя святого збереглося мало.
Князь Михаїл Всеволодович очолював Чернігівську землю у першій половині XIII століття. Після монгольської навали він мав вирушити до ставки хана Батия, щоб підтвердити право на князювання. Разом із ним поїхав боярин Федір.
За церковним житієм, князеві наказали пройти між вогнями та вклонитися язичницьким святиням. Михаїл погоджувався визнавати політичну владу хана, але відмовився від релігійного обряду. Федір підтримав князя, і обох стратили.
Офіційний календар ПЦУ датує їхню смерть 1245 роком, тоді як частина історичних і церковних довідників називає 1246-й. Розходження не стосується дати пам’яті — її звершують 20 вересня.
Олег Романович був онуком князя Михаїла Чернігівського. Літописні відомості пов’язують його з Брянськом та участю в поході 1274 року. Згодом він відмовився від князівської влади, прийняв чернецтво з ім’ям Василій і жив у заснованій за його підтримки обителі святих Петра і Павла.
Перенесення мощей мученика Парфенія Римського на Галичину відбулося 1784 року. У календарі ПЦУ ця місцева пам’ять пов’язана з Жовквою та є перехідною: її відзначають у неділю після Воздвиження, тому 2026 року вона припадає саме на 20 вересня.
Яке свято 20 вересня за старим стилем
Для православних громад, які користуються юліанським календарем, 20 вересня 2026 року відповідає 7 вересня за старим стилем. За рухомим богослужбовим колом це 16-та неділя після П’ятдесятниці та неділя перед Воздвиженням, яке старостильні парафії святкуватимуть 27 вересня за цивільним календарем.
За нерухомим календарем триває передсвято Різдва Пресвятої Богородиці. Також вшановують мученика Созонта, преподобномученика Макарія, архімандрита Канівського, Овруцького і Переяславського чудотворця, апостолів від 70-х Євода й Онисифора.
До пам’ятей дня належать мученик Євпсихій Кесарійський, преподобний Лука Каппадокійський та ікона Божої Матері «Віницька», яку також називають «Вінницько-Ріжецькою».
Мученик Созонт жив наприкінці III — на початку IV століття в Лікаонії. За житієм, до хрещення він мав ім’я Тарасій та був пастухом. Після навернення проповідував християнство серед людей, які приходили до нього, а близько 304 року загинув під час переслідувань.
Преподобномученик Макарій народився 1605 року в Овручі. Він служив у кількох православних монастирях, був ігуменом та архімандритом, очолював Овруцьку й Канівську обителі. Його діяльність припала на час гострих релігійних і політичних протистоянь XVII століття.
1678 року під час нападу на Канів Макарій залишився в монастирі. За житієм, нападники вимагали видати монастирські коштовності, а після відмови катували й стратили архімандрита. Його мощі пізніше перенесли до Переяслава, а згодом — до Черкас.
Апостола Євода церковна традиція називає одним із перших єпископів Антіохії. Онисифора згадує апостол Павло у Другому посланні до Тимофія як людину, яка підтримувала його під час ув’язнення в Римі та не соромилася кайданів апостола.
Мученик Євпсихій походив із Кесарії Каппадокійської та постраждав під час переслідувань християн у II столітті. Преподобний Лука був ченцем, а згодом ігуменом монастиря Глибокий Потік у Малій Азії та помер наприкінці X століття.
Отже, новокалендарні громади 20 вересня вшановують Євстафія Плакиду та його родину й відзначають неділю після Воздвиження. Старостильні парафії звершують пам’яті 7 вересня та готуються до Різдва Богородиці; Євстафія вони згадуватимуть 3 жовтня за сучасним цивільним календарем.
Які традиції існували 20 вересня
Церковна практика. У храмах недільну службу поєднують із післясвятом Воздвиження та шестеричною службою великомученика Євстафія. Винесений на Воздвиження Хрест у багатьох парафіях залишається на центральному аналої для поклоніння до віддання свята 21 вересня.
Євангельське читання неділі після Воздвиження присвячене словам про зречення себе, несення хреста та справжню цінність людської душі. Перед іконою Євстафія, Феопістії та їхніх дітей моляться всією родиною, просять про єдність, терпіння та відновлення стосунків після тривалої розлуки.
Український народний контекст. Друга половина вересня належала до врожайного циклу, що тривав від Маковія до Покрови. У цей час збирали й переробляли городину та садовину, сушили плоди, молотили зерно, впорядковували комори й готували господарство до холодів.
Оскільки пам’ять Євстафія до календарної реформи припадала на 3 жовтня за цивільним календарем, зафіксовані для початку жовтня сезонні звичаї не варто автоматично переносити на сучасне 20 вересня.
Що не можна робити 20 вересня
- Не слід сваритися, лихословити, принижувати близьких і навмисно загострювати родинні конфлікти.
- Не варто обманювати, поширювати плітки, зводити наклепи або давати необдумані обіцянки.
- Не можна чинити жорстоко, мститися чи використовувати довіру та слабкість іншої людини.
- Не слід відмовляти в посильній допомозі тому, хто справді її потребує.
- Не варто зловживати алкоголем і перетворювати недільний відпочинок на надмірне застілля.
Церковні настанови. Спеціальних заборон на прибирання, прання, рукоділля, необхідну працю, покупки, подорожі або початок справ 20 вересня немає. День припадає на неділю, але це не означає заборони на нагальні домашні обов’язки. Посту цього дня також немає.
Народні вірування. Твердження про те, що цього дня не можна виходити до лісу, працювати з гострими предметами, позичати гроші чи вирушати в дорогу, не є церковними правилами. Надійно підтверджених загальноукраїнських заборон саме для сучасної дати пам’яті Євстафія не зафіксовано.
Народні прикмети на 20 вересня
Із другою половиною вересня в українській традиції пов’язували такі сезонні спостереження:
- Ясну осінь вважали ознакою холодної зими.
- Дощове літо обіцяло грибну осінь.
- Якщо під час дощу вітер посилювався і змінював напрямок проти годинникової стрілки, чекали швидкого потепління.
- Про достаток осінньої пори говорили: «Вересень студений, але ситий».
- Зв’язок завершення жнив зі щедрістю вересня передавала приказка: «Серпень страву готує, а вересень її до столу подає».
У кого День ангела 20 вересня
Іменини за новим календарем:
- Євстафій.
- Феопістія.
- Агапій.
- Феопіст.
- Михаїл.
- Федір.
- Олег.
- Парфеній.
Олег Романович у хрещенні мав ім’я Леонтій, а в чернецтві — Василій, однак офіційний календар ПЦУ вшановує його під князівським ім’ям Олег. Тому саме це ім’я внесено до основного переліку іменинників.
Іменини за старим стилем:
- Созонт.
- Макарій.
- Євод.
- Онисифор.
- Євпсихій.
- Лука.
Ім’я Марія до переліку не додають: вшанування «Віницької», або «Вінницько-Ріжецької», ікони Божої Матері саме по собі не визначає іменини 20 вересня.
Про що моляться великомученику Євстафію та його родині
До Євстафія, Феопістії, Агапія та Феопіста звертаються з проханнями про єдність родини, взаємну підтримку між подружжям, порозуміння батьків і дітей та відновлення стосунків після тривалої розлуки.
Євстафія просять про терпіння під час раптових життєвих змін, силу не впасти у відчай після втрати майна чи становища та мудрість почати життя заново. Родині мучеників також моляться про благополучне повернення близьких і підтримку людей, які опинилися далеко від дому.
Перед спільною іконою святих просять про вірність даному слову, витримку в складних обставинах та здатність зберігати любов, коли сім’я проходить через випробування. Батьки моляться про добробут дітей, а подружжя — про довіру, терпіння та згоду.
