21 травня 1921 року народився Андрій Сахаров. Цей радянський вчений спочатку сам допоміг СРСР стати лякаючим монстром, що бряцає ядерною зброєю, а потім поклав свої сили і здоров’я на боротьбу з ним.
Сахаров народився у Москві, закінчив фізичний факультет МГУ.
Після Другої світової Сахаров приєднався до групи вчених, які розробляли водневу бомбу. Її успішно випробують у Семипалатинську у 1953-му. Конструкція бомби, в якій чергуються речовини, отримала назву «слойка Сахарова» — це була його ідея.
Хоча Сахаров працював над розробками термоядерної зброї до 1968 року, вже з кінця 1950-х він почав виступати за припинення ядерних випробувань.
У 1966-му підписав лист до генсека Компартії Брежнєва проти реабілітації Сталіна.
Сахарова за його позицію цькують в радянській пресі, у нього влаштовують обшуки. В той же час вчений публікує свої статті у New York Times.
У 1975 році Захід дає Сахарову Нобелівську премію миру. Формулювання: за безстрашну підтримку фундаментальних принципів миру між людьми і мужню боротьбу із зловживанням владою і будь-якими формами придушення людської гідності.
У 1980 році Сахаров розкритикував дії СРСР у Афганістані. Вченого затримали і без суду відправили у заслання у закрите тоді для іноземців місто Горький (нині — Нижній Новгород).
Лише у 1986-му Горбачов дозволив Сахарову повернутися у Москву.
У 1988 році Сахаров вперше виїжджає у закордонну поїздку — зустрічається з Рейганом, Бушем, Міттераном, Тетчер.
У 1989-му дисидента обирають народним депутатом СРСР. Він очолює міжрегіональну групу — першу дозволену опозицію. У тому ж році на з’їзді у Москві його виступ щодо подій у Афганистані засвистує депутатська більшість.
Того ж року, 14 грудня, у віці 68 років Андрій Сахаров раптово помирає від інфаркту.
Анатолій Собчак, відомий політичний діяч, перший мер Санкт-Петербургу, писав, що насправді Сахарова вбили.
Правозахисник знову казав незручні і різкі речі для людей, що намагалися врятувати Радянський Союз від агонії. Зокрема, в той час планувався великий страйк шахтарів, яких підтримував Сахаров. Після його смерті страйк пройшов майже непомітно.
