14 червня 1985 року поблизу люксембурзького містечка Шенген Бельгія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина та Франція підписали договір «Про скасування паспортного і митного контролю між країнами Європейського Союзу».
Ідея відкритих кордонів у 1985 році багатьом здавалася неймовірною. Ніхто не вірив, що це може стати реальністю. Однак п’ять держав все ж наважилися на такий крок.
Підписання угоди відбулося у крихітному містечку на перетині кордонів Франції, Німеччини та країни-члена Бенілюксу — Шенгені.
Щоб забезпечити нейтралітет, зустріч провели на крейсері Princesse Marie-Astrid, який стояв на річці Мозель, якомога ближче до точки перетину трьох кордонів.
У 1985 році мало хто сприймав серйозно ідею відкритих кордонів. Навіть глави держав, які уклали Шенгенську угоду, не були присутні на її підписанні.
У 1990 році ті ж п’ять держав підписали «Конвенцію про введення в дію і застосування Шенгенської угоди». Документ передбачав повне скасування регулярного паспортного контролю на кордонах та поліцейську і судову співпрацю.
Угода набула чинності в 1995 році уже для восьми країн (до первинних учасників приєдналися Італія, Іспанія та Португалія).
У 2005 році сім країн підписали нову версію угоди у німецькому містечку Прюм. Вони домовилися разом боротися із тероризмом та нелегальною міграцією.
У 2007 році в Шенген увійшли одразу дев'ять країн – Чехія, Естонія, Угорщина, Литва, Латвія, Польща, Словенія, Словаччина та острів Мальта. Станом на 2014 рік угода діяла в 26 країнах.
Зараз у містечку Шенген розмістили Європейський музей, де можна дізнатися все про заснування Шенгенської зони. Біля входу у будівлю лежать уламки Берлінської стіни, нагадуючи, що вічних кордонів не буває.
Вздовж пристані поруч із музеєм встановили три сталеві стели із зірками, які мають зберегти пам'ять про країни-засновниці Шенгену.
