Компанія Virgin Orbit мільярдера Річарда Бренсона провела успішний запуск ракети-носія LauncherOne. Про це Virgin Orbit повідомляє в Twitter.
Для виведення ракети на стартову висоту компанія використовує модифікований Boeing-747. Він в призначеній точці скидає ракету-носій, яка потім включає власні двигуни і виводить корисне навантаження на орбіту.
Today's sequence of events for #LaunchDemo2 went exactly to plan, from safe execution of our ground ops all the way through successful full duration burns on both engines. To say we're thrilled would be a massive understatement, but 240 characters couldn't do it justice anyway. pic.twitter.com/ZKpoi7hkGN
— Virgin Orbit (@Virgin_Orbit) January 18, 2021
Випробування такої системи в травні 2020 року закінчилися невдачею, оскільки ракета не запустила свої двигуни після скидання з «Боїнга».
Запуск 17 січня компанія провела в інтересах NASA, уточнює TechCrunch.
Як вважають в Virgin Orbit, розроблена компанією модель запуску буде дешевшою, ніж традиційні вертикальні пуски ракет-носіїв.
Virgin Orbit — компанія, яку в 2017 році відокремили з Virgin Galactic, компанії Бренсона, яка планує займатися космічним туризмом.
Передісторія
У 2016 році компанія Річарда Бренсона Virgin Galactic представила другий космічний корабель SpaceShipTwo. З його допомогою компанія Бренсона розраховує відправляти людей в туристичні польоти в космос. Ціна квитка тоді становила $250 тисяч.
Перший космічний корабель SpaceShipTwo розбився під час випробувань в жовтні 2014 року. Один пілот загинув, другий отримав серйозні поранення.
Після цього кілька десятків людей, які вже купили квитки в космос, відмовилися від майбутнього польоту і попросили повернути їм гроші. Компанія Virgin Galactic тоді відклала відправку перших туристів; спочатку планувалося, що вони полетять в космос вже навесні 2015 року.
У серпні 2020 року Virgin Galactic представила дизайн надзвукового пасажирського літака, що розробляється спільно з NASA. Компанія розраховуює, що швидкість лайнера сягатиме трьох чисел Маха, що приблизно в чотири рази більше за крейсерську швидкість для звичайних лайнерів.
Як очікується, літак буде здатний перевозити від дев'яти до 19 осіб на висоті понад 18 тисяч метрів.
Компанія Virgin Galactic кілька років намагається організувати туристичні польоти в космос. Понад 700 людей вже внесли депозит для участі в польотах. Квитки пропонують за ціною від $200 тис. до $250 тис.
Повітряний старт — плюси і мінуси. Україна теж причетна
Нагадаємо, що запуск космічних кораблів з українського літака Ан-225 «Мрія» — давня, перепрошуємо за тавтологію, мрія українських інженерів ще радянських часів.
Ан-225 був створений, перш за все, для потреб радянської космічної програми для транспортування вантажів, зокрема космічних кораблів багаторазового використання «Буран» і компонентів ракетної системи «Енергія». Літак може перевозити також великогабаритні вантажі іншого призначення, які можуть розміщуватись як у фюзеляжі, так і «на спині». Мета створення Ан-225 була подібною до мети створення американського Boeing 747SCA — літака для транспортування космічних човників.
При СРСР велися розробки щодо використання літака як платформи для запуску космічних літальних апаратів. Одним із таких проєктів була авіаційно-космічна система БАКС («Багатоцільова авіаційно-космічна система»). Це двоступеневий комплекс повітряного старту, що мав складатися з літака-носія Ан-225, на якому встановлювався б орбітальний літак чи вантажний контейнер. За розрахунками, це мало суттєво зменшити вартість виведення вантажів на орбіту.
Ідея замінити перший ступінь ракети, яка виводить космічний апарат на орбіту, на літак виникла ще в 1950-х роках.
Вона полягає в тому, щоб космічний корабель (з розгінним блоком або без нього) починав свій політ в більш розрідженій атмосфері, куди його піднімає літак, і вже маючи початкову швидкість. З появою гіперзвукових літаків фактор початкової швидкості став грати ще більшу роль.
Переваг у такого способу багато. Літак, з якого запускається космічний апарат, може вибрати напрямок запуску. Всій системі не потрібен спеціальний космодром, можна вибирати й місце пуску. Наприклад, запускати корабель над океаном або безлюдними районами, щоб в разі аварії не піддавати ризику людей на землі.
Крім того, і перший ступінь - літак, і корабель можна зробити багаторазовими.
В цілому повітряний пуск дозволяє серйозно знизити витрати на корисне навантаження на орбіту і зробити польоти в космос комерційно ефективними.
Однак у цього способу є і свої недоліки, і головний із них — вага корабля, включаючи паливо для польоту на орбіту і розгінні модулі, обмежений вантажопідйомністю літака.
І 250 тонн, які може підняти «Мрія» або американський літак «Рух», це мінімум, необхідний для запуску більш-менш великого корабля.
У 1950-х роках, коли стали з'являтися проекти повітряного пуску, СРСР і США брали участь у великій космічній гонці, ревниво стежачи один за одним. В цей же час в обох наддержавах стали розроблятися військово-космічні програми.
У США була запущена програма військового космічного літака X-20 «Дайна-Сор», який виводився на орбіту за допомогою ракети.
Відповіддю на нього був радянський проект «Спіраль», в якому вже фігурував літак — пускова платформа.
Пізніша американська програма космічних шатлів теж спочатку створювалася з можливістю повітряного запуску. Планувалося, що шаттли буде запускати спеціальний літак «Віртус»
Під час випробувань шаттла «Ентерпрайз» були проведені його повітряні пуски. Апарат від'єднується під час польоту від спеціального літака-транспортувальника шатлів, зробленого на основі «Боїнга-747».
Радянський літак для космічних запусків був розроблений в науково-виробничому об'єднанні «Блискавка». Передбачалося зробити його носієм в рамках проекту БАКС. В цей час в КБ Антонова розробляли надважкий транспортний літак Ан-124 «Руслан». Однак він не міг підняти вантаж вагою в 250 тонн і не був пристосований для перевезення вантажів на зовнішній підвісці.
«Мрія» була створена із застосуванням елементів конструкцій «Руслана». Передбачалося, що літак буде запускати човник, укріплений на великому паливному баку. Однак в результаті вага космічного корабля з баком виявився занадто великою навіть для «Мрії».
«У них виходило приблизно 300 тонн. Але 300 тонн — це межа для «Мрії». Вона раз десять підніме 300 тонн, і можна списувати машину», — повідомляє ВВС із посиланням на експерта з космонавтики, головного редактора сайту buran.ru Вадима Лукашевича.
Крім того, «Мрії», яка несла корабель з баком зверху на фюзеляжі, для запуску доводилося б здійснювати складний маневр, спочатку розганяючись зі зниженням, а потім виконуючи «гірку», в найвищій точці якої космічний апарат повинен був від'єднуватися від літака. Запускати ж двигуни до від'єднання, за словами Лукашевича, було занадто небезпечно.
«Це означає, що на спині «Мрії» треба запалити двигуни. І при мінімальній помилку просто хвіст б спалили», — сказав експерт.
В результаті «Мрія», яку вперше випустили в листопаді 1988 року, використовувалася для перевезення космічних човників «Буран», елементів конструкції ракети «Енергія» та інших вантажів. Жодного повітряного пуску з неї не зробили.
За словами Лукашевича, в СРСР також розроблявся проект надважкого літака «Блискавка -1000» («Геракл»), який міг би забезпечити повітряний запуск 300-тонного корабля, але його так і не реалізували.
