Президента Національної академії наук України Анатолія Загороднього ввели до складу Ради національної безпеки і оборони України.
Відповідний указ № 22/2021 підписав президент Володимир Зеленський.
«Увести до персонального складу Ради національної безпеки і оборони України Загороднього Анатолія Глібовича — президента Національної академії наук України», — зазначено в тексті документа.
Особистість нового голови НАНУ
7 жовтня новим головою Національної академії наук України обрали академіка Анатолія Загороднього. Це вчений-фізик, віцепрезидент НАНУ і багаторічний директор Інституту теоретичної фізики.
Саме Загороднього називав своїм потенційним наступником попередній глава НАНУ Борис Патон, який помер у серпні 2020 року на 102-му році життя. Патон очолював академію з 1962 року.
Загородньому 69 років, останні 18 з них він очолює Інститут теоретичної фізики ім. М. Боголюбова НАН України та є четвертим директором цього інституту з часу його заснування в середині 1960-х.
Плани голови НАНУ на розвиток української науки
Оскільки ім'я Загороднього найчастіше звучало серед кандидатів у наступники Патона, він дав чимало інтерв'ю, у яких виклав своє бачення майбутнього НАНУ і головних проблем української науки.
Ось деякі з таких позицій президента Академії наук (з інтерв'ю газеті «День» та науково-популярному виданню «Світ»).
Ключова роль має належати фундаментальним дослідженням. Їх необхідно зосередити на сучасних напрямках розвитку світової науки. Необхідно відстежувати тренди світової науки.
Необхідно розширювати інноваційну інфраструктуру в системі Академії. Для комерціалізації і впровадження розробок забезпечити розвиток малих підприємств, стартапів, технопарків, наукових парків при університетах, надавати їм організаційну підтримку, ініціювати стимули для їх діяльності — принаймні на початковому етапі.
Слід інтегруватися в європейську дослідницьку інфраструктуру. При цьому необхідна фінансова підтримка тих наукових колективів, які беруть участь у міжнародних конкурсах на отримання наукового обладнання.
Необхідно переглянути структуру НАНУ. Установи, які за результатами державної атестації отримали 3-й або 4-й рівень, мають бути реструктуровані або ліквідовані.
Необхідно збільшувати конкурсну частину фінансування НАНУ. Базове фінансування має бути обов’язково на рівні 60−70% загального обсягу, а решту потрібно виборювати на конкурсній основі, як це практикується в усьому світі.
Важливо забезпечити прозорий і об'єктивний розподіл базового фінансування між установами. Розробити нові принципи розподілу коштів могли б відділення НАН України. Головне — створити такі умови, щоб той, хто краще працює, отримував більше.
Прикладна наука може бути самоокупною. За умови, що існують спеціальні інноваційні структури (технопарки, стартапи, спінофи) і сприятливий інноваційний клімат. Україні не вистачає обох цих елементів.
Необхідно докорінно змінити ставлення громадськості до НАНУ. Авторитет НАН необхідно зміцнювати результатами — і фундаментальними, й прикладними.
