Російські сенатори 25 грудня схвалили закон, що дозволяє визнавати «іноземними агентами» звичайних громадян і організації без юрособи, які займаються в Росії політикою і отримують закордонну допомогу. Допомогу влада трактує не лише як гроші, а заняття політикою — як що завгодно.
Подаватися в «іноагенти» потрібно самостійно — в іншому випадку, згідно ще одного закону, людині може загрожувати не лише штраф, а й тюремне ув'язнення строком до п'яти років.
Тепер закони повинен підписати Володимир Путін, і він це точно зробить.
Нове законодавство про «іноагентів» загрожує майже кожному росіянину: спостерігачу на виборах, учаснику мітингу, автору постів у соцмережах
Люди — «іноземні агенти» з'явилися в російських законах наприкінці 2019 року. Тоді Дума вирішила, що ЗМІ-«іноагентом» можуть визнати не лише, власне, ЗМІ, а й людину, якщо вона пише будь-що в інтернеті і отримує (не тільки за написання, а за що завгодно) гроші з-за кордону.
Просто «іноагентом» може стати людина, яка поширює інформацію від ЗМІ-«іноагентів». Таких людей Мін'юст може включити до «іноземних агентів».
Тепер підстав для потрапляння росіян до числа «іноагентів» стане більше. Ними держава вважатиме тих, хто на території РФ займається «політичною діяльністю» в інтересах «іноземного джерела».
Визначення «політичної діяльності» в законі надзвичайно широке. Це, зокрема, спостереження на виборах, дописи в соцмережах про російську політику, участь у мітингах.
Правда, щоб стати «іноагентом», на все це потрібно отримувати «підтримку з-за кордону». Але вона не обов'язково є грошима: новий закон передбачає й «інші організаційно-методичну допомогу». Більш того, «допомагати» можуть не тільки «іноземні джерела», а й їхні посередники — російські громадяни і організації, що «діють в інтересах іноземного джерела». Наприклад, якщо людина працює спостерігачем на виборах, а підготовчу літературу отримала у організації, визнаної «іноагентом», — це шлях в «іноагентскій» реєстр. Аналогічна історія — участь в акції, організованої «іноагентом». Так один «іноземний агент» може чіпляти за собою іншого.
Ще одна підстава для включення в перелік, крім «політичної діяльності», — це збір інформації про військову і військово-технічну діяльність Росії, яку іноземне джерело може використовувати «проти безпеки РФ» (якщо тільки людину не звинуватять за це в державній зраді або шпигунстві) .
Найголовніше, що людина, яка може бути визнаний «іноагентом» на цих підставах, повинна сам заявити до Мін'юсту про те, що він або вона — «агент». Після цього як мінімум раз на півроку така людина повинна звітувати про свою «іноагентську» діяльність, в тому числі про витрачання зарубіжних грошей. Крім того, «іноагенти» повинні у всіх розповсюджуваних ними матеріалах вказувати, що їм присвоєно цей статус.
Якщо не податися в «іноагенти» самостійно, це може загрожувати штрафом і навіть в'язницею
Якщо потенційний «іноагент» не заявить про свій статус сам, його зможуть (після прийняття поправок до Кодексу про адмінправопорушення) оштрафувати на суму від 30 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Але якщо він не повідомить про «іноагентство» й після штрафу (і будуть прийняті поправки вже до Кримінального кодексу), то ризикує втратити волю на строк до п'яти років. Причому в разі, якщо людина займається збором військової інформації і не повідомляє про своє можливе «іноагентстве», кримінальна відповідальність настає відразу.
Іншими словами, за планом очільників РФ, простіше податися в «іноагенти» самому, ніж ризикувати грошима і, можливо, свободою.
Аналогічне правило діє для подачі звітів про діяльність «іноагента». За відсутність вказівок на власний статус «іноагента» покарання трохи м'якше — тільки штраф на суму від 10 тисяч до 30 тисяч рублів.
Крім того, «іноагентів» заборонять призначати на посади в місцевому самоврядуванні та державних органах.
Винятки є, але їх мало
Не потрібно буде заявлятися в «іноагенти» тільки закордонним дипломатам та іноземним журналістам (при цьому Мін'юст має право розширити перелік винятків). Однак новий закон дозволяє включити в перелік «іноагентів» і цих журналістів, якщо, на думку Мін'юсту, вони роблять щось «несумісне з професійною діяльністю журналіста».
Вийти з «іноагентів» буде складно
Якщо людина захоче позбутися статусу «іноагента», йому доведеться подати відповідну заяву до Мін'юсту. Перед цим потрібно припинити займатися «політичною діяльністю», збором військової інформації і отримувати «іноземну підтримку». Мін'юст повинен розглянути заяву на протягом 60 днів, після чого або виключити людини з відповідного реєстру, або дати «мотивовану відмову».
Що в підсумку
У Росії тепер буде три групи людей, яких можуть визнати «іноагентами».
- Тих, хто пишуть в інтернеті і отримують будь-які гроші з-за кордону, можуть в будь-який момент прирівняти до ЗМІ-«іноагентів».
- Ті, хто поширюють інформацію від ЗМІ-«іноагентів», можуть потрапити до переліку «іноагентів».
- Ті, хто зайнятий збором військової інформації або «політичною діяльністю» (під якою розуміється що завгодно) й отримує будь-яку, не тільки фінансову «підтримку» цієї діяльності з-за кордону. Це теж просто «іноагенти».
Але людей з перших двох категорій Мін'юст повинен відслідковувати сам, а останні повинні самостійно заявити про власне «іноагентстве» під загрозою штрафу і навіть кримінального покарання. Всім категоріям загрожують покарання за ненадання звітів про свою діяльність в Мін'юст.
Чим це нагадує Україну часів Януковича
16 січня 2014 року Верховна Рада України прийняла «Закони про диктатуру» (відомі також як «Закони 16 січня»). Цей пакет законів ухвалили з грубим порушенням регламенту і законодавчої процедури. Попри гостру критику, їх підписав тодішній президент Віктор Янукович. Ці законодавчі акти, на думку більшості експертів, обмежували права громадян, надавали органам державної влади більшу свободу дій у сфері покарання учасників акцій протесту і мали на меті криміналізувати опозицію та громадянське суспільство.
І там теж були «іноагенти».
До Податкового кодексу ВРУ ввела тоді поняття «громадських об'єднань, які виконують функції іноземних агентів». Йшлося про ті, які отримують кошти з-за кордону та беруть участь у політичній діяльності. Відтоді вони мали платити податок на прибуток.
Згідно офіційної позиції Мін'юсту, з 2 лютого 2014 року закони, прийняті Верховною Радою України 16 січня 2014 року, втратили свою чинність та, відповідно, з цієї дати депутати відновили попередню редакцію положень кодексів та законів, до яких були внесені зміни.
