На компанії Nestle і Mars подали в суд за звинуваченням у використанні дитячої праці. Про це повідомляє The Gurdian.
Вісім дітей, які заявляють, що їх використовували як рабів на плантаціях какао в Кот-д'Івуарі, розпочали судовий процес проти найбільших у світі шоколадних компаній. Вони звинувачують корпорації у сприянні незаконному поневоленню «тисяч» дітей на фермах какао у своїх ланцюгах поставок.
Звинувачення проти Nestle і Mars надійшли від восьми малійскіх громадян, яких в дитинстві продали в рабство. Вони були змушені збирати какао в Кот-д'Івуарі.
Фірми Nestlé, Cargill, Barry Callebaut, Mars, Olam, Hershey і Mondelēz є відповідачами у федеральному колективному позові. Його подала у Вашингтоні правозахисна група International Rights Advocates (IRA) від імені восьми колишніх рабів-дітей. Вони заявили, що їх примусили працювати без зарплати на плантаціях какао в західноафриканській країні.
На думку правозахисників, діти-раби досі збирають какао для компаній.
У Nestle відповіли, що компанія проводить чітку політику проти дитячої праці і працює над вирішенням цієї проблеми.
Позивачі, котрі походять з Малі, а зараз є дорослими молодими людьми, вимагають відшкодування збитків за примусові роботи та подальшу компенсацію за несправедливе збагачення, недбале ставлення та навмисне заподіяння емоційних переживань.
Це перший випадок, коли в суді США подали колективний позов проти какао-промисловості. Із посиланями на дослідження держдепару США, Міжнародної організації праці та Unicef, судові документи стверджують, що досвід позивачів щодо дитячого рабства аналогічний досвіду тисяч інших неповнолітніх.
Кот-д'Івуар виробляє близько 45% світового запасу какао, основного інгредієнта шоколаду. Виробництво какао в Західній Африці давно пов'язане із порушеннями прав людини, структурною бідністю, низькою оплатою праці та дитячою працею.
Основним твердженням позову є те, що відповідачі, незважаючи на те, що вони не є власниками какао-ферм, «свідомо наживалися» на нелегальній роботі дітей. Згідно з твердженнями, контрактні постачальники відповідачів змогли забезпечити нижчі ціни, ніж у випадку, якщо вони найняли б дорослих працівників із належними захисними засобами.
Позов також звинувачує компанії в тому, що вони з 2001 року вводять громадськість в оману обіцянкою «поступово припинити» дитячу працю. Початковим строком виконання зобов’язання, прийнятого в рамках добровільного протоколу Харкіна-Енгеля, був 2005 рік. Всесвітній фонд какао, галузевий орган, до якого належать усі відповідачі, зараз прагне досягти мети до 2025 року.
У позові всі вісім позивачів описують, що їх вербували в Малі шляхом обману та обману, перш ніж їх переправили через кордон на ферми какао в Кот-д'Івуарі. Там їх змушували працювати по кілька років без зарплати, без проїзних документів та чіткого уявлення про те, де вони перебувають і як повернутися до своїх сімей.
У судових паперах зазначається, що позивачі, котрі на момент вербування мали вік до 16 років, працювали на фермах у основних районах виробництва какао в країні. Явний вплив відповідачів на цих ринках адвокат позивачів описує як «домінуючий».
Багато позивачів повідомляють, що їх годували мало і працювали вони тривалий час. Часто їх тримали поодинці або ізолювали від інших дітей-працівників, які говорили на різних діалектах.
