404

Сторінку не знайдено

Суїциди ветеранів. «У таких випадках кажуть: важко виволікти самого себе»

Одразу два гучних самогубства скоїли ветерани АТО впродовж кількох днів. Перше мало політичний підтекст та викликало резонанс в суспільстві. Друге спричинено психологічними проблемами. Chas News намагався зрозуміти, чому люди, які пройшли війну, вкорочують собі віку в мирному житті.

Вранці 14 жовтня в лікарні помер від опіків 49-річний ветеран АТО Микола Микитенко (позивний «Ворон», на фото). В ніч з 10 на 11 жовтня він вчинив самопідпал на майдані Незалежності в Києві. Перед цим він вдягнув однострій з бойовими нагородами. За словами його доньки, офіцера Збройних сил України Юлії Микитенко, мотив учинку батька — суто політичний. Це був протест проти дій чинної влади.

Хоча на сторінці «Ворона» на Facebook не було дописів політичної тематики до 10 жовтня, коли він повідомив про своє невдоволення політикою чинної влади. Взагалі не було жодних публічних постів. Згідно з дописами в соціальних мережах, Микитенко був учасником бойових дій під Слов'янськом, воював у складі батальйону Нацгвардії імені Сергія Кульчицького. До того брав активну участь в протестах на Майдані.

Випадок з Микитенком набув широкого резонансу в соціальних мережах. Ще до смерті ветерана від опіків лунали звинувачення на адресу Офісу президента та й особисто Володимира Зеленського з приводу того, що вони ніяк не відреагували на адресований їм протестний вчинок.

Наприклад, колишня очільниця МОЗу Уляна Супрун зазначає, що факт самоспалення ветераном може мати тривожні наслідки. «Вчинення самоспалення — вкрай поганий сигнал того, як почувають себе зараз ветерани. Люди, які зі зброєю в руках захищали Україну від ворога, ризикували своїм здоров’ям та життям, змушені йти на такий крок, аби привернути увагу до проблем та того, що відбувається в країні», — написала Супрун на Facebook.

В той же день, 14 жовтня, в Херсонській області вчинив самогубство інший ветеран АТО. За повідомленням місцевих ЗМІ, 44-річний чоловік, ім'я якого не називають, вжив отрутохімікат і помер одразу після приїзду «швидкої допомоги». Відомо, що він мав посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), страждав від депресії та зловживав спиртними напоями. Перед самогубством він повідомив близьких про свій намір та попросив пробаченя.

«Коли воїн гине в бою, це підіймає дух побратимів, а такі вчинки — навпаки»

Фахівці з питань психологічної підтримки зауважують, що ПТСР є проблемою, але не він є причиною самогубств. Кожен випадок індивідуальний, як і превентивні заходи, які мають йому запобігти. В першу чергу таким людям потрібна підтримка — друзів, дітей, знайомих, навіть контакт з домашніми тваринами. Випадок Микитенка є показовим: ветеран не звернувся за допомогою, а цілеспрямовано пішов на показовий крок. Вочевидь, він добре розумів, які можуть бути наслідки опіків тіла. В цьому випадку його політична позиція є другорядною та може бути використана для політичних спекуляцій.

«Найгірше — коли самогубець перекладає вину на когось іншого, кохану людину, знайомих чи державу, як в цьому випадку, замість того, щоб скористатися допомогою», — сказав Chas News військовий психолог Андрій Козінчук.

Його колега Олена Масик підкреслює, що не варто виділяти ветеранів АТО в окрему категорію щодо схильності до самогубств.

«У кожного є свої мотиви, причини та приводи, немає нічого спільного, що штовхає до суїциду військових. Причини скоєння самогубств такі ж, як і у цивільних», — пояснює експертка Chas News.

В нашому Міністерстві охорони здоров'я наводять дані по ситуації у світу: від 11% до 30% ветеранів з різних країн стикаються з ПТСР. Стосовно саме України у відомства цифр немає, але там погоджуються, що охоплення послугами з підтримки психічного здоров’я ветеранів є у нас недостатнім. Психолог Козінчук зауважує, що держава не займається проблемою ПТСР та запобіганням самогубств у осіб з таким розладом. Превентивна робота здебільшого ведеться через благодійні фонди і  різноманітні громадські організації. Наскільки вони дієві? Вочевидь, не дуже, якщо самогубства відбуваються.

«У кожного суїциду є одне спільне — це коли сукупність зовнішніх підтримуючих факторів стає меншою за внутрішні, що пригнічують. В таких випадках кажуть: важко виволікти самого себе. Треба звертатися за допомогою, а не шукати, хто більше винен. Зараз необхідно зрозуміти, як зробити, щоб приклад Миколи Микитенка не повторився. Зрозуміти його біль та причини вчинку. Коли воїн гине в бою, то це покращує морально-психологічний стан побратимів, а такі вчинки — навпаки», — говорить психолог.