Завтра для любителів шопінгу настане найважливіший день року — Чорна п'ятниця. Це не тільки гарний привід придбати пару обновок, але і рідкісний випадок, коли день назвали чорним не через трагічні події. Адже немає такого дня тижня, який би не затьмарили сумні, страшні чи обурливі інциденти.
Причини не любити понеділки є не тільки у людей з вигаданого «острова невезіння», а й у фінансистів Уолл-стріт. Той, хто працював тут 19 жовтня 1987 року, став свідком одного з найбільших в історії (22,6%) одноденного падіння індексу Доу-Джонса. До обвалу призвів ряд геополітичних подій в США і за їх кордонами, а також недосконала робота комп'ютерних систем, яких ще не встигли довести до ладу на Уолл-стріт.
В той день здавалося, що почалася нова Велика депресія. В американських ЗМІ виходили статті з заголовками від стриманого «Бедлам на Уолл-стріт» до лаконічно-лякаючого «ПАНІКА!». Влада країни вжила заходів, аби виправити ситуацію. Втім, ринок оговтався лише через два роки. Сьогодні, до речі, про ті події згадують з гумором: минулоріч на малі екрани вийшов комедійний серіал «Чорний понеділок», автори якого демонструють кумедний погляд на події того дня.
Американським фінансистам взагалі варто боятися перших робочих днів як вогню. Адже Чорний вівторок теж займає помітне місце в історії катастроф Уолл-стріт. У цей день тижня 29 жовтня 1929 року стався обвал цін на акції, що поклав початок Великій депресії. Небувала економічна криза зачепила весь світ, але США постраждали найсильніше. Країні знадобилось 10 років, аби вибратися з неї.
Чорний вівторок породив відомий образ брокерів, які стрибають з вікон нью-йоркських хмарочосів. Однак хвилі самогубств на Уолл-стріт насправді не було. Протягом декількох тижнів після 29 жовтня у фінансовому кварталі Нью-Йорка зафіксували лише два подібних інциденти. Ймовірно, легенда народилася під впливом чорного гумору (суїцид серед збанкрутілих інвесторів став популярною темою жартів), а також зростання числа самогубств у роки Великої депресії.
16 вересня 1992 року — день катастрофічного здешевлення фунта стерлінга — увійшов в історію як Чорна середа. До речі, до цього доклав руку не хто інший, як Джордж Сорос.
У світі фінансів взагалі люблять очорнювати дні, пов'язані з великими грошовими втратами. Але для тисяч простих жителів США Чорна середа настає щороку і з грошима це ніяк не пов'язано.
Річ у тім, що в четвертий четвер листопада у Штатах відзначають День подяки. Це загальнонаціональний вихідний, а значить, вечір напередодні — вдалий час, аби розслабитись. Крім того, багато студентів приїжджають додому до свята, аби провести його з родиною та зустрітися зі шкільними друзями напередодні. Словом, в цей день в США п'ють. Подекуди справа доходить до повної відключки (англ. Blackout), за що середа перед Днем подяки отримала неофіційну назву Blackout Wednesday або Black Wednesday.
Жителям Австралії не звикати до лісових пожеж. Вперше вогняна стихія показала силу майже одразу після прибуття європейців. У лютому 1851-го, коли першому поселенню британських колоністів на континенті було лише 15 років, сталася масштабна пожежа у штаті Вікторія. Стихія вирувала кілька днів, але апогею досягла в четвер, 6 лютого.
Очевидці стверджували, що темно-багряне небо над Вікторією навіювало думки про кінець світу. У полум’ї загинуло 12 осіб, його жертвою були й тварини — понад мільйон овець. Не дивно, що страшна подія, що сталася вперше, увійшла в історію як Чорний четвер.
Шопінг у Чорну п'ятницю далекий від фінансових і природних катастроф, та він також часом супроводжується жертвами. Чи не щороку з США надходять повідомлення про трагедії на розпродажах. Люди гинуть і отримують поранення в тисняві і бійках, подекуди із застосуванням холодної й вогнепальної зброї.
Подібні явища трапляються досить часто — настільки, що їм присвятили веб-сайт «Лічильник смертей на Чорну п'ятницю» (Black Friday Death Count). На ньому зафіксовані трагедії на розпродажах в США з 2006 року. Наразі, за даними сайту, Чорна п'ятниця забрала життя 12 осіб. Ще 117 отримали на розпродажах поранення.
Жовтень 1962 року міг стати найчорнішою сторінкою в історії людства. Протягом 13 днів світ, затамувавши подих, стежив за розвитком Карибської кризи, коли СРСР і США ледь не розв'язали нову світову війну. Події досягли апогею в суботу, 27 жовтня 1962-го, коли радянські війська, розміщені на Кубі, збили американський літак-розвідник U-2.
Гарячі голови як з американської, так і з радянської сторони підштовхували сторони до зіткнення. На щастя, наддержави досягли дипломатичної угоди, але до сьогодні вважається, що світ ніколи так не наближався до ядерної війни, як в ту суботу. Цього більш ніж достатньо, аби назвати її чорною.
Американські історики мимоволі здригаються, говорячи про 30-ті роки XX століття. У той час країна не тільки зубожіла під тиском Великої депресії, але і переживала одну з найбільших техногенних катастроф в історії. Район Великих рівнин страждав від масштабних пилових бур, викликаних недбалим ставленням фермерів до землі і тривалими засухами. За це регіон отримав народну назву «пиловий казан». Режисер Крістофер Нолан знімав такі бурі в фільмі «Інтерстеллар» для створення образу Землі, що знаходиться на межі загибелі.
Найсильніша пилова буря розігралася 14 квітня 1935-го. Це була чорна неділя не тільки в переносному, а й у прямому сенсі. Очевидці стверджували: вони опинились у настільки щільній пиловій завісі, що не бачили власних рук, навіть наблизивши їх до обличчя. Бурю відчули не тільки жителі Великих рівнин. Пил дістався навіть до східного узбережжя, тобто стихія подолала близько 2 тис. км.