Модний одяг може бути дешевим. У мене, наприклад, є піджак від Giorgio Armani, за який я заплатив у десятки разів менше ринкової вартості. І ви теж так зможете.
Звучить, звісно, як заманювання на курси особистісного зростання, але це правда. Зможете. Варто лиш трішки постаратись.
Ера вінілу
Для початку слід розтлумачити, про що мова. Є таке поняття — вінтажний одяг. Зазвичай це оригінальні речі минулого покоління (вироблені не пізніше 20 - 30 років тому), що передають модні віяння своєї епохи.
Попит на вінтаж існував ще з 1950-х років, але популярність цей стиль здобув саме у 90-х. Цьому посприяло захоплення вінтажним одягом медійними особами та дружинами президентів. Серед поціновувачів «ери вінілу» — Мішель Обама, Джулія Робертс, Рене Зеллвеґер, Діта фон Тіз та Кейт Мосс.
Такі речі не лише стильні — їхнє носіння йде на користь екології. До прикладу, з чим у вас асоціюється забруднення планети? Скоріш за все, з роботою заводів, видобутком нафти і т. д. Втім, модна індустрія теж завдає чималий удар довкіллю.
За даними видання Natural Science, у 2015 році ця галузь викинула в атмосферу більш ніж 1,2 млрд тонн парникових газів. Багато це чи мало? Щоб усвідомити масштаб — це більше, ніж шкода, завдана усіма літаками та кораблями на планеті, разом узятими.
Ми не можемо змінити індустрію моди одразу, але в наших силах стати більш відповідальними і скоригувати свої споживацькі звички. Тому вінтаж — один з варіантів «розумного вжитку».
По фасону
Я тісно пов’язаний зі світом моди, тямлю у брендах та їхніх особливостях. Але маю проблему — купувати піджаки за $2 тис., на жаль, не можу. Втім, і речам з масмаркету віддавати перевагу не хочу.
«Навіщо такі піджаки?», — запитаєте ви. І чому вони коштують таких грошей?
Про це можна говорити довго, тому наведу простий приклад. Ви колись замислювались, чому люди хочуть їздити на Mercedes, а не на «Жигулях»? Та ж історія і з піджаком.
Одягаючи жакет Yves Saint Laurent, ви ніби сідаєте в Mercedes: він не сковує рухів, не підстрибує, коли жестикулюєте; робить силует чітким, ховаючи недоліки. Одним словом, між жакетом від YSL та піджаком від Zara відчуваєш колосальну різницю.
Так ось до чого це все. Я сидів на карантині, мав багато вільного часу і почав вивчати українські Instagram-групи, в яких продають вінтажний одяг.
Здебільшого це «топ-покупці» блошиних ринків, які мають VIP-доступ до «нового завозу». Тобто першими бачать, що доставили з віддалених куточків Європи. Ці люди збирають все, на чому є більш-менш гучна лейба, перуть, доводять до ладу і продають за помірні гроші.
Інша категорія — істинні шукачі вінтажу. Вони самі подорожують до Європи та відвідують усі «злачні» барахолки. Налагоджують зв’язки з місцевими ритейлерами, отримують фото нового товару і обирають, що саме їм надіслати в Україну. Такі речі дорожчі, але й їхня ексклюзивність значно вища.
Поділюсь власним досвідом. Хоч я нерідко замовляю цікаві вінтажні речі, але кілька своїх придбань вважаю справжньою удачею.
Так, наприклад, в одній з груп знайшов класичну модель літнього піджака від Giorgio Armani, який перевипускають щороку. Його ціна виявилась всього 350 грн.
Продавець одразу попередив, що річ потребує хімчистки і скинув фото декількох плям, які, можливо, не зникнуть. Зникли, і в результаті я отримав прекрасний піджак, що ніколи не вийде з моди і є еталонним втіленням гарного смаку. Заплатив за нього всього 1050 грн з урахуванням хімчистки. До речі, його ціна на ритейл-сайтах стартує з позначки $1,1 тис.
Приблизно така ж сама історія склалася і з купівлею пальта від Burberry. Я побачив його фото з написом «брак» в одній з груп і вирішив дізнатися, наскільки все страшно.
Пальто виявилось справжнім вінтажем з 70-х років. Мені надіслали фото кількох з’їдених міллю місць і ціну — 400 грн. Насправді я навіть не роздумував і вирішив, що в кашеміровому пальті з невеличкими дірочками можна і в ліс ходити (хоча я зазвичай туди не ходжу).
Після хімчистки і роботи ательє, де ці дірочки прибрали майже повністю, в мене з’явилося чудове брендове пальто за 1,4 тис грн (ціна схожого на сайті починається з $2,4 тис.)
Звісно, це скоріше виняток, і в мене є більш дорогі покупки в цих вінтажних групах, такі, як піджак Balmain за 1,8 тис грн чи сорочка Versace за 700 грн, але суть лишається незмінною — там можна знайти якісні речі класу люкс за ціною неякісного масмаркету.
Дух підприємництва
Попит на вінтажні речі породив навколо себе і бізнесові історії. Такі собі брендові секонд-хенди. Один із найвідоміших відкрили ще у 2009 році. Саме тоді один з працівників Microsoft — Себастьян Фабре — створив для своєї дружини сайт, через який вона продавала власні брендові сумки і предмети гардеробу, що їй набридли.
З часом до місіс Фабре приєднались її подруги, потім — такі ж шопоголіки, як і вона сама. І от сьогодні майданчик Vestiaire Collective, по суті, стартап з продажу вживаного брендового одягу та аксесуарів, експерти оцінюють у близько €100 млн та піарять найгучніші модні видання світу — Vogue, Glamour, GO та інші.
Все більше і більше авторитетних видань та лідерів думок пропагують принципи «resale» та «reused», акцентуючи на тому, що це не просто відповідально, а ще й модно. До того ж, це прекрасна можливість носити якісний дизайнерський одяг, витрачаючи на нього часом менше, ніж на одяг з масмаркету.
У підсумку кожен з нас сам вирішує, чи бути йому послідовником маркізи де Помпадур і пірнати з головою в консьюмеристичні втіхи, чи вести доволі аскетичне життя, думаючи про тих, хто залишиться після нас.
Мені лише хотілось розповісти вам, що, купуючи речі, які раніше трохи гидливо називали секонд-хенд, ми робимо маленький крок, аби зробити наше повітря, океани і землю чистішими. Сьогодні ми можемо на це вплинути, але чи зможемо завтра, вже не відомо.
