Новини про розгул стихії, на жаль, не є рідкістю. Навіть у нашому цинічному світі, в якому постійно трапляються трагедії, важко звикнути до подібних повідомлень. Адже природа з сумною регулярністю вбиває людей. Лише за останні два тижні повені, що обрушилися на Німеччину, Бельгію і Китай, призвели більш ніж до двох сотень смертей. А в історії людства траплялися природні катастрофи, що забрали набагато більше життів. Про них і йтиметься далі.
Китай — батьківщина величних річок. Як мінімум про дві з них ви чули ще на шкільних уроках географії. Це Янцзи і Хуанхе. Вони беруть початок в Тибетському нагір'ї на висоті понад 4 км і несуть свої води до Жовтого і Східнокитайського морів. Це найдовші річки Євразії, що простяглися більш ніж на 5000 км.
На всій планеті знайдеться не так багато див природи настільки ж грандіозних, як Янцзи і Хуанхе. Але ці ріки приховують в собі колосальну руйнівну силу. Сім з десяти найбільших повеней у світі за останні 100 років сталися з їхньої провини. А катастрофа 1931 року взагалі може вважатися однією з найчорніших сторінок в історії людства.
Природні умови тоді склалися найнесприятливішим чином. У 1930-му Китай пережив дуже сніжну зиму, яку змінила настільки ж дощова весна. Вся ця вода хлинула в річки, а часті циклони, які прийшли в 1931-му, допомогли їй. Зазвичай Китай стикається з подібними подіями приблизно двічі на рік. Та цього разу країна пережила 7 циклонів лише в липні 1931 року. Людина теж зробила свій внесок — в той час тут йшла громадянська війна, тож займатися контролем і регулюванням рівня води в річках було особливо нікому.
Стихія скористалася обставинами по максимуму. До серпня 1931-го Янцзи і Хуанхе вийшли з берегів, затопивши територію, яка за площею більше Англії. Але повінь виявилась лише першою ланкою в ланцюзі трагічних подій. Ріки затопили рисові поля, спровокувавши голод у прилеглих регіонах. В антисанітарних умовах почалися спалахи холери, черевного тифу та дизентерії.
Точне число жертв стихійного лиха, голоду і хвороб невідомо. За найскромнішими оцінками, воно становить мільйон чоловік. Але це нижня планка. Верхня знаходиться на позначці в 3,7 млн життів.
Виверження Везувію в 79 році н. е. є одним з найвідоміших стихійних лих в історії. Це й не дивно, враховуючи, що воно знищило ціле місто Помпеї. Але людських життів воно забрало не так багато, як може здатися. За оцінками вчених, в Помпеях загинуло близько 2000 чоловік. Найбільш смертоносне виверження вулкана було набагато пізніше.
Місцем трагедії став індонезійський острів Сумбава. У квітні 1815 року тут розбушувався вулкан Тамбора. Його силу найкраще ілюструють такі показники. До виверження висота вулкана становила 4300 метрів, а опісля вона скоротилася приблизно на 1400 метрів.
Звичайно, таке масштабне стихійне лихо не могло минути без людських жертв. Вважається, що близько 10 тис. людей загинуло безпосередньо під час виверження. Ще близько 82 тис. — від голоду і хвороб, що прийшли після катастрофи. І це лише ті жертви, які можна безпосередньо пов'язати з Тамборою.
В результаті виверження в атмосферу потрапили мільйони тонн попелу, пилу і діоксиду сірки. У світі настала вулканічна зима. Тільки в Північній півкулі температура впала на 0,4-0,7 °C, викликавши неврожаї і брак продовольства.
Про те, скільки голодних смертей можна записати на рахунок вулкана, судити важко. Але за словами Гіллена Вуда, автора книги «Тамбора: виверження, яке змінило світ», «число загиблих, ймовірно, сягає мільйона осіб за три роки».
Цунамі — одне з улюблених стихійних лих голлівудських кінематографістів. Їх легко зрозуміти, адже стіна води розміром з будинок, що невблаганно насувається на якесь місто, завжди виглядає захоплююче. На екрані. У реальності це жахлива катастрофа, здатна забрати життя десятків тисяч людей. Саме таке лихо сталося 26 грудня 2004 року.
В цей день в Індійському океані виник землетрус магнітудою в 9,1 бала, що породив смертоносне цунамі. Приблизно через 20 хвилин після поштовхів 30-метрова хвиля докотилася до найближчого населеного суходолу. На її шляху опинилося місто Банда-Ачех (острів Суматра, Індонезія), в якому проживало 320 тис. людей. Хвиля вбила близько третини з них.
Наступним під удар потрапив Таїланд. Після спустошення Банда-Ачеха минуло більше години, але жителі провінцій Пханг Нга і Пхукет все одно постраждали від катастрофи. Тут загинуло 5400 осіб.
Гігантські хвилі дісталися і до протилежної частини Індійського океану. Вони спричинили колосальні руйнування на Шрі-Ланці, залишивши без даху над головою сотні тисяч людей і позбавивши життя близько 30 тис. Постраждало і індійське портове місто Ченнаї, де кількість жертв досягла 10 тис. Хвилі докотилися навіть до Антарктиди і узбережжя Африки, хоча помітного удару там не завдали.
Підсумкова кількість жертв цунамі зупинилася на позначці 230 тис. чоловік, що зробило його найбільш смертоносним лихом такого роду в історії.
Землетруси можуть накоїти лиха і без всяких цунамі. Людству відомо це дуже давно. Записи про ці катастрофи почали вести близько 4000 років тому. Так ми дізналися про найпотужніший землетрус в історії. Він зафіксований у 1556 році в китайській провінції Шеньсі.
У літописах, завдяки яким світові відомо про цю надзвичайну подію, описується ще 26 землетрусів. Але це лякає історіями про супутні повені, пожежі, що вирували кілька днів, і радикальні зміни в місцевому ландшафті. Історичні документи стверджують, що внаслідок землетрусу загинуло 830 тис. людей.
Наскільки точна ця цифра, невідомо, але катастрофа п'ятивікової давнини все одно вважається найбільш смертоносною в своєму роді. Хоча б тому, що аж надто високо встановлена планка жертв. Землетрус, що нині посідає друге місце за кількістю загиблих, стався в Таншані (Китай) в 1976 році і забрав 225 тис. життів.
Після винаходу шкали Ріхтера в 1935 році вчені спробували оцінити силу катастрофи. Вони припустили, що магнітуда землетрусу склала 8,1-8,3 бала. Це не найвищий показник в історії. Згадайте вищеописані події в Індійському океані. Найпотужніший землетрус в історії (магнітуда 9,5 бала), що стався в Чилі в 1960-му, позбавив життя 5700 чоловік.
То чому китайська трагедія XVI століття спричинила стільки смертей? Вважається, що в усьому винна висока щільність населення в регіоні, а також досить крихкі кам'яні будівлі, які поховали під уламками численних жителів Шеньсі. До речі, літописи стверджують, що після катастрофи у провінції стали використовувати легші будівельні матеріали — дерево і бамбук.
Тропічні циклони, вони ж урагани, вони ж тайфуни (назви цього явища відрізняються залежно від регіону) — руйнівні і досить часті лиха. За останні 50 років світ струсонуло близько 2000 таких катастроф. Якщо порахувати середню кількість жертв і збитків в США за цей час, то вийде, що лише в цій країні урагани щодня вбивали по 43 людини і завдавали збитків на суму $78 млн. Але найбільш смертоносний ураган стався не в Штатах.
Ця сумна доля спіткала Бангладеш. У листопаді 1970 року, коли цієї країни ще не було на карті, а територія вважалася частиною Пакистану, сюди прийшов ураган Бхола. Бангладеш відомий через високу щільність населення (1252 особи на квадратний кілометр), а також тим, що значна його частина розташована нижче рівня моря. Тому ураган, який приніс не тільки руйнівний вітер, швидкість якого досягала 225 км/год, а й повінь, завдав країні величезної шкоди.
Метеорологи попереджали про майбутнє лихо, але місцевий уряд вирішив проігнорувати загрозу. Незадовго до Бхола в Східний Пакистан (тоді ця територія називалася так) прийшов інший, слабший ураган. Влада наказала готувати населення до евакуації, але циклон вщух без наслідків. Тому перед Бхола вона вирішила не витрачати на це сили і гроші.
Таке рішення сильно вдарило по мешканцях. Стихійне лихо, а також голод і повені, що прийшли слідом, забрали від 300 тис. до 500 тис. людських життів.
Втім, це не повний перелік наслідків урагану Бхола. Народне обурення діями влади під час катастрофічних подій інспірувало початок війни за незалежність, яка в 1971-му закінчилася проголошенням Бангладешу. Крім того, трагедія була однією з причин заснування гуманітарної організації «Лікарі без кордонів».
