6 серпня 1928 року народився Енді Воргол — американський художник, режисер, актор, продюсер, дизайнер і скульптор.
Chas News розповідає, як Воргол став однією з центральних постатей в мистецтві другої половини ХХ століття.
Походження Енді Воргола
Роботи Енді Воргола істотно вплинули на сучасне мистецтво, а його образ асоціюється з архетипічною американською масовою культурою. І хоча майбутній митець народився в Піттсбурзі (США) — за походженням він етнічний українць.
Його батьки — Ондрей та Юлія — русини, вихідці з карпатського села Микова (нині це територія Словаччини).
Перші роки свого життя Енді (при народженні він отримав ім'я Андрій Варгола) прожив в русинському осередку.
Сім'я митця була досить релігійною, тому вони часто відвідували Русинську греко-католицьку церкву (в якій Енді і хрестили).
Мати художника, з якою Воргол прожив більшу частину свого життя, так і не вивчила англійську і розмовляла з дуже сильним акцентом.
В роботах Воргола важко помітити відбиток його етнічного походження. Проте, існує думка що насиченість та яскравість картин художника є натяком на карпатський колорит з традицією вишиванок та розмальовування писанок.
Як розвивася попарт
Воргол — найяскравіший представник течії попарту. Художній напрям, що виник в 1950-х і тісно пов'язаний з поняттями консюмеризму, мас-маркету та комерції.
Попарт фокусувався на відомих і зрозумілих образах тогочасності. Воргол черпав натхнення з реклами, кіно, коміксів, музики та з полиць супермаркетів. Всього, що так чи інакше відсилає до поняття популярної (масової) культури.
Одна з перших відомих робіт Енді — малюнок пляшки Кока-Коли. До цього образу він ще неодноразово буде повертатися, створивши декілька картин натхненних відомим напоєм.
Більш знаменита праця художника — «Консервований Суп Кембелз». Все почалось в 1960-му, коли Енді намалював картину з однією банкою рисово-томатного супу. Трохи згодом з'являється ціла серія робіт присвячених Кембелз. Існує варіація з 32 зображень супу з різними смаками.
Виставки з цією роботою скоріш імітували прилавок супермаркету, те, що пересічний американець розуміє і бачить майже кожен день. До речі, кожна картина мала запах відповідний смаку на банці.
Ідею робіт Енді можна описати як знищення «гордовитсоті» і «пихатості» мистецтва.
Він брав звичайні, повсякденні речі (будь то пляшка чи купюра в один долар) і наділяв їх гучним статусом «художній витвір».
А його підхід до серійного виробництва («штамповки») власних картин забирав всю ауру унікальності, робивши художні труди доступними кожному.
Адже, навіть якщо ти не маєш змоги придбати картину, ти все ще можеш зайти в магазин і купити банку супу Кембелз.
Подібна комерціалізація та уніфікація мистецтва знайшла і своїх противників. Наприклад, мистецтвознавець та критик Роберт Г'юз не надто втішно відгукувався про Воргола, називаючи його «моральним негідником» та «естетичним шахраєм», а його мистецтво «інфантильним» та «настирливим».
Проте, прихильників у Енді все ж було більше. Серед них дуже багато відомих постатей, яких Воргол просто обожнював і якими постійно надихався.
На картинах митця часто зустрічаються найвідоміші актори, музиканти та політики того часу. Наприклад, вже легендарний «Диптих Мерилін» — шовкографічне полотно, робота над яким почалася через тиждень після смерті поп-зірки Мерилін Монро.
Інша варіація портрету, «Бірюзова Мерилін», є найдорожчою картиною Енді (продана на аукціоні за $195 млн).
Енді Воргол та кіно
Воргол вбачав в мистецтві можливість зафіксувати мить. Тому не дивно, що він цікавився режисерством та продюсуванням фільмів.
В доробку художника більше сотні фільмів. Майже всі відзняті на «Фабриці» — арт-студії Енді.
Більшість з стрічок не мають виразного сюжету. Нерідко, це просто зафіксовані повсякденні ритуали людини. Один з таких фільмів — «Спи». Це перша стрічка митця, яку він сам називав «анти-фільмом». Протягом більше ніж 5 годин на екрані можна споглядати за сплячим молодим чоловіком.
Не цурався Воргол і досить контраверсійних, іноді зухвалих проєктів. Так можна згадати фільм «Blow Job». Весь сюжет сфокусований на виразі обличчя чоловіка, який, ймовірно, займається оральним сексом. Не дивлячись на вульгарний задум, фільм зображує лише крупний план лиця актора, тому деякі вважають що насправді жодного сексуального акту не було і це лиш акторська гра.
Епатажна фігура Енді Воргола становить інтерес для багатьох митців сучасності, що вдаються до зображення його образу на екрані. Як в комедійному амплуа — в третій частині франшизи «Людей в чорному» митця зображено в ролі агента під прикриттям. Його образ на екрані втілює американський комік Білл Гейдер.
Або в більше серйозному проєкті — в серіалі-антології «Американська історія жаху», в одному із сезонів Воргола грає актор Еван Пітерс, а серія показує момент замаху на художника.
Також є й декілька біографічних стрічок присвячених митцю. Серед них документальний міні-серіал «Щоденники Енді Воргола», який вийшов на Netflix в 2022 році.
Крім того, відомо що Джаред Лето може зіграти роль Енді Воргола в майбутньому байопіку. Однак ні дати виходу ні інших деталей про проєкт наразі немає.
