404

Сторінку не знайдено

Chas.News not found
Отруйні історії. Як людей вбивали цукерки, хліб та бургери
Getty Images

У цьому році в Україні лише офіційно зафіксували 12 отруєнь грибами. Найтрагічніший випадок стався на Чернігівщині, де мати нагодувала родину супом з отруйних строчків, які переплутала з їстівними зморшками. В результаті четверо дітей потрапили до реанімації. Двоє з них — п’ятирічна дівчинка та семирічний хлопчик — померли. Якби ж мати, як мінімум, дотримувалася рекомендацій не давати гриби дітям до12 років, біди вдалося б уникнути.

Проте отруїтися можна не лише грибами. В історії багато прикладів, у тому числі і з недавнього минулого, які підтверджують, що смертельну небезпеку може нести все що завгодно. Якщо не дотримуватися елементарних правил безпеки та здорового глузду.

Отруйні солодощі

В 1858 році м’ятні цукерки в англійському Бредфорді стали причиною загибелі 21 людини та тяжкого отруєння ще 170. До цього призвів ланцюг трагічних збігів і, в значній мірі, жадібність тогочасних кондитерів. В ХІХ столітті недобросовісні підприємці при виготовленні солодощів заради економії часто змішували дефіцитний та дорогий цукор з вапном чи гіпсом.

Так робив і бредфордський ділок Джозеф Ніл. Одного разу він навідався до місцевого аптекаря по чергову порцією гіпсу. Фармацевт, що на той час хворів, доручив принести інгредієнт своєму помічнику, але той переплутав ящики і помилково відсипав Нілу 18 кг миш’яку (виглядала отрута як звичайний білий порошок).

Повернувшись до майстерні, Ніл доручив виготовлення цукерок кондитеру Едварду Епплтону, який змішав отруту з цукром, еластичною основою й ментоловою олією та зробив 18 кг цукерок. Він помітив, що готовий продукт вийшов незвичним на вигляд, і майже одразу сам захворів, бо надихався випарами миш’яку, проте підозр цей збіг не викликав. Невдовзі отруєну партію купив продавець солодощів Вільям Хардекер. Він також звернув увагу на незвичний вигляд цукерок і на цій підставі навіть збив ціну. Того ж вечора Хардекер у своїй лавці на ринку продав 2,5 кг цукерок. Так отруїлися більше 200 чоловік, 21 з них померло.

Карикатура 1858 року про отруєння в Бредфорді з англійського сатиричного журналу Punch

Спочатку влада запідозрила епідемію холери, але згодом зрозуміла, що до фатальних наслідків призвели саме отруйні цукерки. Перед судом постали Ніл, аптекар та його помічник, але їх усіх виправдали — судді вирішили, що стався трагічний збіг обставин і ніхто з них не мав лихого умислу. Через 10 років в Англії ухвалили спеціальний закон про аптеки, який жорстко регламентував роботу фармацевтів та посилив контроль за обігом отрут.

Ртутний хліб

В 1971 році країну Ірак вчетверте поспіль через сильні посухи спіткав неврожай і, щоб не допустити голоду, уряд закупив посівний матеріал за кордоном. Обрали високоврожайний сорт пшениці Mexipak, вирощений в Мексиці нобелівським лауреатом Норманом Борлоугом. Усього замовили 73 тонни пшениці та ще 22 тонни ячменю.

Однак існував ризик, що під час подорожі через океан зерно зіпсується, тому його обробили метилртуттю. Цей фунгіцид вважали ефективним і доволі безпечним, оскільки після проростання отруйні речовини не потрапляли до рослин.

Проте поставки розтягнулися у часі — остання партія прибула лише в кінці листопада, коли врожай давно зібрали. Тож селяни вирішили пустити зерно на муку для випікання хліба.

Коржі з пшеничної муки (місцевий аналог хліба) — найрозповсюдженіша їжа в Іраку

Оброблені метилртуттю пшениця та ячмінь мали помаранчево-рожевий колір, а на мішках містилися попереджувальні написи іспанською та англійською мовами і також знак черепа зі схрещеними кістками. Однак місцеве населення не знало іноземних мов, а моторошний символ був мало кому відомий. Тож підозр у селян не виникло. Частину фермерів чиновники попередили, що насіння підходить лише для вирощування, і їсти його у жодному разі не можна. Проте такі пояснення отримали не всі, а багато хто просто проігнорував застереження.

У грудні у трьох провінціях Іраку почалися отруєння ртуттю. Уряд задіяв для вилучення небезпечного зерна армію, а за його продаж погрожував смертною карою. Однак було запізно. За три місяці госпіталізували 6,5 тис. осіб та зареєстрували 459 смертей. При цьому реальна кількість жертв, скоріше за все, була набагато більшою. Багато іракців не зверталися за допомогою до переповнених лікарень та помирали вдома, а уряд Саддама Хусейна намагався применшити масштаби трагедії.

Смертельно смачні бургери

Надмірна любов до фастфуду взагалі викликає багато проблем, проте в історії США є приклади, коли вона призводила до трагічних наслідків. В 1993 році американці щосекунди з’їздали по 200 бургерів. Сотні компаній змагалися за клієнтів. Одна з них, мережа фастфудів «Джек у коробці», для просування своєї продукції запустила промокампанію під гаслом «Так смачно, що аж страшно». Невдовзі виявилося, що реклама не брехала. В прямому сенсі.

12 січня дитячий гастроентеролог Сіетлу повідомив Департамент охорони здоров’я штату Вашингтон про різке збільшення випадків кров’янистої діареї, викликаної кишковою паличкою. Згодом подібні випадки зареєстрували ще в трьох штатах — Неваді, Каліфорнії та Айдахо. Провели розслідування й швидко знайшли джерело отруєння, яким виявилися недосмажені котлети в бургерах мережі «Джек у коробці». Усього отруїлися 732 людини в 73 ресторанах, четверо з постраждалих (усі — діти) померли.

«Джек у коробці» успішно пережив історію з масовим отруєнням. Зараз мережа нараховує близько 2200 закладів на західному узбережжі США
Компанія свою вину заперечувала. Мовляв, відповідно до федеральних правил при смаженні котлет вона доводила їх внутрішню температуру до 60 °С. Пізніше з’ясувалося, що місцева влада Вашингтону попереджала мережу, що кишкова паличка гине лише при температурі 68 °С. Проте у компанії тоді відповіли, що при такому способі приготування котлети виходять зажорсткі. Почалася довга судова тяганина. На Foodmaker (материнську компанію «Джека») подали до суду постраждалі, вона у свою чергу — на своїх постачальників м'яса, ті — на своїх. Джерело зараженої яловичини так і не знайшли, а Foodmaker виплатила близько $50 млн компенсацій родичам загиблих та постраждалим.

Чистий четвер — цілорічно. Як клінінгові компанії наводять лад у домівках киян
Chanel №5 — 100 років. Як Коко Шанель програла війну за свої іменні парфуми