В останній день квітня стрічки соцмереж оббігло фото з товкотнечею у «Борисполі» — здавалося, пів країни поїхало на травневі канікули відпочивати за кордон. У цей самий день Київ і виїзди з нього стояли у жахливій пробці — всі, хто не полетіли, виїжджали на дачі. Втім, навіть якщо ви все ще у столиці, це легко змінити. Наприклад — поїхати на кілька днів до Бесарабії, краю, де вже майже по-літньому тепло, квітнуть сади і перша полуниця у рази дешевше, ніж в Києві. Врешті-решт, пандемія поступово йде на спад і з 25 квітня Одеську область перевели до жовтої зони — тобто з готелями та ресторанами тут все гаразд.
Одещина — головний туристичний центр країни. У 2019 році її відвідало 3,3 млн осіб — в 1,3 рази більше, ніж Львів. Не дивлячись на ще холодне море, не бракує туристів і на травневі свята: сюди приїжджають погуляти та поїсти в одній з атмосферних ресторацій. Більш за те, туристів зараз значно менше, ніж готелів, тому бюджетний номер можна знайти від 500 грн за добу. Втім, на початку травня набагато цікавіше відвідати не саме місто, а дельти Дунаю та Дністра, що в Одеській області впадають у Чорне море.
Дунай та пелікани
Розташоване на кордоні з Румунією селище Вилкове давно стало однією з топових туристичних атракцій країни. Тим більш, що з 2017 року, коли відремонтували жахливу дорогу, подолати 220 км, що розділяють Вилкове й Одесу, можна за 2-3 години. Дістатися з Одеси до Вилкового можна і автобусом — вони відходять з Старосінної площі (квиток коштує 170 грн), або з екскурсією: за одного учасника беруть 600 грн — 1 тис. грн.
Зараз вже не пригадати, хто це бесарабське село першим назвав «українською Венецією», — але це був злий жарт. Канали, прориті у дельті Дунаю, надзвичайно красиві, втім, між Вилковим та містом Св. Марка спільного небагато. Мабуть, головне що їх ріднить, — дикі ціни. За бюджетний номер у готелі доведеться віддати від 600 грн, за кількагодинну прогулянку на моторному човні до «нульового кілометру», — місця, де Дунай впадає у Чорне море, — 1,5 — 2 тис. грн. До того ж нема гарантії, що човняр виявиться адекватним і під час прогулянки розповідатиме про місцеву красу, а не про те, що цікавить його самого, — наприклад, не почне проводити двогодинну політінформацію за мотивами улюблених роликів Анатолія Шарія (проросійський блогер доволі популярний у цих краях).
До речі, якщо на «нульовий кілометр» їхати не з екскурсією, а на приватному човні, варто домовитися з човнярем за додаткову плату, щоб він зробив невеличкий крюк, — проплив на північ і показав резиденції українських політиків часів президентства Кучми — з вертолітними майданчиками і елітними котеджами, та кладовище кораблів колишньої Дунайської флотилії поруч. Надзвичайно яскраві і контрастні враження.
Втім, можливість спостерігати за чисельним птаством, що на початку травня гніздиться у дельті Дунаю цілком виправдує і високі ціни, і специфіку спілкування місцевих мешканців. Чисельні пелікани, лебеді, хижаки — під час травневих свят всіх їх можна зустріти навіть на людних туристичних шляхах.
До того ж, початок травня — якраз сезон ніжного дунайського оселедця, свіжої бринзи та молодої ягнятини. Судячи з усього, у ресторанах Вилкового остаточно не зрозуміли київських цін, тому за каре молодого ягняти просять близько 200 грн. Для порівняння — тарілка пересічної юшки з риби — 100 грн.
Нарешті, у Вилковому варто завітати на місцевий ринок — на початку травня тут вже є рання полуниця за смішними як для Києва цінами і свіжа овеча бринза — теж неймовірно смачна. А ось з місцевим вином з винограду «Новак» треба бути обережнішим. Звичайно, місцеві розповідатимуть, що це майже панацея, але насправді воно досить середньої якості. Якщо перебрати — ранком головний біль гарантовано.
Бонус — якщо повертатися з Вилково не через село Приморське, а зробити невеличкий гак на Кілію, — можна подивитися на вирощування бесарабського рису: саме у цьому регіоні зосереджені єдині в Україні після окупації Криму рисові поля.
Наостанок — невеличкий лайфхак. Навігатори ведуть з Одеси до Вилкового через Білгород-Дністровський. Заїжджати туди варто лише у випадку, якщо є бажання відвідати Білгород-Дністровську фортецю. Але дороги у цьому регіоні ще не відремонтовані, частину шляху доведеться долати по ґрунтовках, прокладених паралельно з офіційною дорогою з рештками асфальту. Тому краще одразу виїжджати на трасу М-15. Формально вона перетинає територію Молдови, тому навігатори її «не люблять». Втім, прикордонний контроль суто формальний — на в’їзді в Молдову прикордонник перераховує кількість людей у машині і видає папірець, який забирає інший прикордонник при в’їзді в Україну.
Дністер та ті ж самі пелікани
На відміну від «розкрученого» Вилкового, низов'я Дністра не особливо популярно серед туристів. Між тим, там можна побачити практично те ж саме, що і на Дунаї, — порослі водяними ліліями протоки (до речі, саме у низов'ї Дністра розташована найбільша у Європі плантація цих квітів), чапель і пеліканів і скуштувати оселедця, що на початку травня заходить на нерест з Чорного моря у річки — як у Дунай, так і у Дністровський лиман.
Одним словом, все те ж саме, єдине, що лише в 40 км від Одеси, і дешевше майже у два рази. Стартова точка маршруту — село Маяки, розташоване поруч з тією ж трасою М-15. Звідти організують екскурсії у Дністровський лиман. За екскурсію протягом 3 — 4 годин просять від 800 грн.
Так само, як у Вилковому, тут рай для любителів риболовлі — і також за набагато нижчими цінами. Єдиний нюанс: навіть якщо бронюєте готель через booking.com, варто задзвонити господарю і попередити його, що справді будете. В іншому разі на вас можуть не чекати.
І про вино
Після окупації Криму територія між Дністром та Дунаєм стала головним виноробним регіоном України. Тут виробляють більше половини українських вин. Як побічний ефект у регіоні останніми роками активно розвиваються винні тури та гастротуризм. Найбільш популярне місце гастротурів — виноробне господарство «Колоніст», що належить Івану Плачкову, колишньому міністру енергетики. Розташоване воно під Болградом.
Тут щороку з 3 по 10 травня проводять екскурсії з дегустацією місцевих вин та страв бесарабської кухні. Вартість такої екскурсії — 1,5 тис. грн. В цю ціну включена не тільки дегустація, але й сніданок, обід та вечеря. Тобто ціна більш ніж адекватна.
Втім, цей варіант підійде переважно у випадку подорожі власною автівкою — виноробню Плачкова можна сумістити з Вилковим чи відвідуванням Дністровського лиману, бо в околиці інших атракцій особливо немає.
Також екскурсії з дегустацією проводить винний дім «Шабо», що неподалік Білгород-Дністровського. Вартість тригодинної екскурсії з дегустацією становить від 360 до 900 грн, в залежності від категорії вин, що дають скуштувати гостям. Втім, на офіційному сайті «Шабо» зазначено, що з 23 березня все закрито на карантин. Подальших повідомлень поки що немає.
Як альтернативу туроператори, що спеціалізуються на поїздках по Україні, пропонують тури з відвіданням декількох виноробних господарств.
Одним словом, чим зайнятися на травневий вікенд у Бесарабії, буде. Тож варто пакувати наплічники та вирушати!
