404

Сторінку не знайдено

Chas.News not found
Ще той треш. Київські надзвичайні новини столітньої давності

Масштабна ДТП, школярки наковталися пігулок, жорстоке вбивство, пастора підозрюють у розбещенні неповнолітніх. Кожного дня інформаційні агентства та телеканали повідомляють українцям  надзвичайні новини.

100 років тому ситуація була та сама, з різницею, що головним джерелом інформації виступала преса. Сhas News переглянув випуски газети «Киевлянин» — найпопулярнішої у місті на початку ХХ століття та розповідає, про які людські драми, злочини, аварії та нещасні випадки дізнавалися кияни з її шпальт.

Пожежа від кімнатних бенгальських вогників (номер за 2 cічня 1912 року)

31 грудня у квартирі доктора Спановського, що проживає в будинку №6 по Пироговській вулиці, задля освітлення ялинки, під якою красиво виклали вату, що зображала сніг, запалили бенгальські вогники. Іскра від них впала на вату, підпаливши її. Пожежу хоч і вдалося загасити домашніми засобами, проте вогонь все ж таки спричинив господарю збитки на суму до 200 рублів, оскільки пошкодив частину меблів.

Самосуд (номер за 19 лютого 1907)

В селі Підгірці, Київського повіту, стався самосуд над 19-річним хлопцем Павлом Синельником, якого селяни запідозрили в крадіжках коней. Селяни числом 8—10 чоловік схопили Синельника і почали його нещадно лупцювати кулаками, ногами та палицями. При цьому йому зламали обидві руки та вивернули ліву ногу. Сільський староста намагався врятувати хлопця, проте селяни погрозами змусили його піти геть. Нарешті, коли забитого до напівсмерті та скаліченого Синельника забрали та поклали на воза, аби відправити до лікарні, селяни з палицями гналися за підводою, погрожуючи смертю візнику. Декількох селян, які вчинили самосуд, заарештували. Стан побитого майже безнадійний.

Новий вид шахрайства (номер за 23 березня 1909 року)

20 березня селянка Олександра Таборовська купила на Галицькому базарі за 1 рубль глечик масла. Вдома, перекладаючи його в інший посуд, вона помітила під шаром масла, товщиною трохи більшим за палець, глину, тирсу, ганчір’я, папір та камінці. Ошукана жінка наступного дня знайшла продавця на тому ж ринку біля трактиру.

На київських ринках можна було з легкістю зустріти шахраїв

Одночасно до нього підійшов і візник, який купив такий самий глечик. Вони покликали городового, той затримав шахрая. В трактирі, біля якого відбулося затримання, знайшли ще два глечики, заповнені різним мотлохом під тонким шаром масла. Там же піймали і спільника шахрая. Обидва виявилися жителями міста Цивільськ.

Покусані собакою (номер за 8 квітня 1910 року)

Вчора в садибі №38 на Андріївському узвозі пес-приблуда покусав хлопчика, що грався у дворі. Після цього випадку покликали городового, якому доручили прибрати собаку. Городовий спіймав пса і своєрідним чином вирішив перевірити, чи не хворий він на сказ, — облив тварину холодною водою. Зрозуміло, що собака втік, і городовий вирішив, що тварина здорова. Між тим, згодом пес  покусав у тому ж дворі двох дівчат.

Оригінальна крадіжка (номер за 27 травня 1906 року)

В ніч на 25 травня на вул. Мала Володимирська в будинку №42 пограбували квартиру пані Меркулової. Крадіжка скоєна за виняткових обставин і дуже оригінальна. Уся родина пані Меркулової, за винятком сина-студента, зараз проживає на дачі на Дарниці, а міська квартира залишена під нагляд сина, який зрідка заїжджає до матері. Вечорами в Києві студент Меркулов заводив грамофон і освітлював кімнати, до чого вже звикли сусіди та нічні вартові.

Ввечері 25 травня хлопець поїхав до матері на дачу, а до квартири навідалися крадії. Вони запалили у кімнатах світло і увімкнули грамофон. Зрозуміло, що така зухвалість не викликала жодних підозр у сусідів та охорони. Злодії спокійно роздивилися усі речі в квартирі, у тому числі і жіночий одяг, з якого вибрали найцінніше. Усі відібрані речі, разом із грамофоном, спритні крадії поклали у два великих кошика та покликали двох візників. Погасили світло, закрили двері й поїхали геть. Кажуть, злодіїв було шість чоловік. Вкрадені речі коштують кілька сотень рублів. Крадіжку виявив студент Меркулов, коли повернувся додому о 8 вечора 25 травня.

Кривава драма (номер за 11 червня 1914 року)

Вчора об 11 вечора на площі біля Георгіївської церкви на очах у багатьох перехожих трапилася тяжка драма. До молодого чоловіка, 25-27 років, підійшла просто одягнена жінка, яка після кількох слів облила йому обличчя сірчаною кислотою. Одночасно пролунав постріл і незнайомка впала на бруківку. Перехожі спочатку кинулися навтьоки і вже потім хтось викликав лікаря, який констатував смерть жінки, 20-22 років.

Через лічені хвилини після інциденту на станцію швидкої допомоги прийшов з опіками від сірчаної кислоти на обличчі такий собі Іван Кантоністов, конторщик за родом занять. Він попросив надати йому медичну допомогу та викликати поліцію. Затриманий повідомив, що вбив колишню співмешканку Пелагею Грабову, яка облила його кислотою. Приводом для цього стало одруження молодика з іншою.

Щодо кривавої драми на Георгіївській площі (номер за 12 червня 1914 року)

Селянка Пелагея Грабова, застрелена колишнім співмешканцем Іваном Кантоністовим, як встановила поліція, перебувала на обліку як крадійка. Її розшукували слідчі за кілька скоєних нещодавно крадіжок. Жінка жила з підробленим паспортом на ім’я Грабової. Після одруження Кантоністова переслідувала його самого та його молоду дружину, погрожуючи облити їх кислотою. Це спонукало хлопця носити револьвер, з якого він і стріляв 10 червня. В тілі вбитої виявили 6 куль.

Постраждалий «заєць» (номер за 12 липня 1914 року)

10 липня на перегоні Київської лінії Південно-Західної залізниці на перегоні між станціями Мотовилівка та Васильків безквитковий пасажир потягу Микола Омельянович, намагаючись уникнути контролерів, вистрибнув з вагону на ходу. При падінні чоловіка зачепили колеса, що спричинило тяжкі травми голови та інших частин тіла. Для надання допомоги потерпілого направили на станцію Фастів.

Розгром пивної лавки (номер за 18 серпня 1908 року)

На Житньому ринку на розі Воздвиженської вулиці знаходиться пивничка. За попереднього власника вона користувалася лихою славою, оскільки слугувала притоном для різних темних осіб. Новий власник почав більш прискіпливо пускати відвідувачів до трактиру. Через це 17 серпня о 6 вечора між господарем й бандою підозрілих виникла суперечка. Хулігани побили вікна, виламали двері і розгромили пивничку: перебили пляшки та загалом спричинили збитки на 50 рублів.

Городовий — найнижчий чин міської поліції в Російській імперії

На місце прибув пристав Подільської дільниці з нарядом городових та патрулем. Громили зустріли їх камінням, яким забили двох городових. Поліція затримала 5 осіб, решта розбіглася. Вживаються заходи для їх розшуку та затримання.

Візник із сліпим конем (номер за 25 вересня 1909 року)

23 вересня на Олександрівській вулиці затримали однокінного візника Ісаю Степіка, кінь якого виявився сліпим на обидва ока. Вироком мирового судді на Степіка за роботу із сліпим конем наклали штраф у розмірі 12 рублів з можливістю заміни його у разі несплати арештом на три доби.

Драма молодих (номер за 14 жовтня 1913 року)

Увечері 12 вересня пріорський домовласник Савенко повідомив поліцію про зникнення 16-річної доньки Олімпіади, яка залишила вдома записку з проханням не шукати її, оскільки вирішила накласти на себе руки. Батько мав підстави боятися такого вчинку доньки, котрій, як він знав, подобався хлопець Бережний — учень торговельної школи, старший її лише на рік. Савенко був проти цих відносин і заборонив доньці зустрічатися з коханим. З’ясувалося, що Бережний того ж вечора також пішов невідомо куди. Батьки та родичі усю ніч шукали молодих, однак ніде їх не знайшли.

Зранку Савенко звернувся за допомогою до поліції, припускаючи, що донька з хлопцем могли втекти з Києва. Проте, коли він перебував у відділку, надійшла звістка, що на полі за Лук’янівкою біля кладовища знайшли два трупи — учня та молодої дівчини — з вогнепальними пораненнями. На місце негайно виїхали поліцейські та Савенко, який впізнав в убитій дівчині свою доньку, а в хлопці — її коханого. Тіло дівчини з вогнепальною раною у скроні було прикрито форменним пальтом Бережного. У хлопця були прострілені через розстібнуту тужурку груди. В кишені пальта знайшли записку з проханням «не потрошити їх». В іншій кишені — листи Олімпіади із зізнанням в коханні до хлопця. Скоріше за все, Бережний спочатку застрелив дівчину, прикрив її шинеллю, а потім прострелив собі серце.

Пригоди автомобілістів (номер за 22 листопада 1910 року)

По обіді 21 листопада двоє автомобілістів повертались через Микільську слобідку  до Києва без пасажирів, котрих, як кажуть, вони завезли в слобідський ресторан. Обидва шофери були п’яними, і, не рахуючись з тим, що по слобідському шосе здійснювався активний кінний та піший рух, мчали на автомобілі з великою швидкістю.

На початку ХХ століття роль таксі виконували візники, які часто ставали винуватцями ДТП

Першими постраждали  жителі слобідки — батько та син, які йшли біля Миколаївського мосту. При цьому чоловік отримав травми усього тіла, а хлопчик — перелом ноги. Потім постраждала молочниця, яка їхала на підводі до Воскресенської слобідки. Коня збили з ніг та поранили, віз — розбили, а жінку — травмували. Згодом автомобіль наскочив на бориспільського торговця, який їхав до Києва з продуктами: у коня одна нога роздроблена, віз розбитий ущент, а чоловік врятувався дивом. Також сильно постраждав вартовий Михайло Мєшков: він саме чергував на мосту та намагався зупинити автомобіль.

Автомобіль №52, що належить київському гаражу, вилучили, п’яних водіїв затримали. Натовп хотів вчинити самосуд та скинути зухвальців з моста у Дніпро, але поліції вдалося вберегти їх від розправи.

Тарган у вусі (номер за 7 грудня 1912 року)

Вчора зранку на станцію швидкої допомоги прийшла з будинку №12 на Малій Васильківській вулиці 25-річна служниця Афанасія Елжик. Вона скаржилася на  біль у вусі, який відчула, прокинувшись. При цьому здавалось, начебто в ньому щось копошиться. Пінцетом лікар видалив з вуха таргана великого розміру, який, вочевидь, заліз туди, коли Елжик спала.