Кілька тижнів тому студія Marvel представила трейлер нового анімаційного шоу «Що, якби?..». Як прозоро натякає назва, новий серіал покаже альтернативні версії розвитку основних подій і долі героїв популярного кіновсесвіту. От і ми поставили собі схоже питання. Що, якби фундаментальні умови, котрі визначають наше життя, раптово змінилися б? Увага, спойлер: нам це не обіцяло б нічого хорошого. А тепер докладніше.
Якщо Земля збільшиться вдвічі?
Зустрічаючи старого знайомого на вулиці чи в супермаркеті, ми часто згадуємо, що світ тісний. І стає дедалі тіснішим: за прогнозами ООН, до 2050-го населення нашої планети досягне 9,7 млрд осіб (на 2 млрд більше ніж зараз). Але що сталося б, якби Земля раптово збільшилась вдвічі?
Якщо припустити, що щільність планети залишиться такою ж, а діаметр подовжиться вдвічі (приблизно до 25 тис. км), то маса виросте у вісім разів. Гравітація зросте удвічі, що вплине на всіх живих істот. Це призведе до того, що ваша вага зросте вдвічі і навіть настільки проста дія, як ходьба, перетвориться на майже нездійсненне завдання.
Хижі тварини теж зіткнуться з проблемами. Погоні за здобиччю залишаться для них в минулому, адже спроба перейти на біг призводитиме до перелому кінцівок.
З рослинним світом подвоєна Земля вчинить гуманніше. Багато дерев і інших рослин просто впадуть під власною вагою, позбувшись необхідності виживати в новій реальності.
Згодом живі істоти зможуть адаптуватися до нових умов: їм доведеться стати нижчими та розвинути міцніші кістки і м'язи. Втім, ще не факт, що наша збільшена планета дасть їм час на це. Якщо в мантії Землі збільшиться кількість радіоактивних елементів, це може спровокувати підвищення температури магми і збільшення вулканічної активності. Велика кількість CO₂, що викидатиметься в атмосферу вулканами, спричинить виникнення потужного парникового ефекту.
Словом, добре, що сценарій раптового подвоєння розмірів Землі абсолютно нереалістичний.
Якщо з океанів зникне вся сіль?
Якби таке сталося, ми б отримали дві новини: хорошу і погану. Почнемо з хорошої: у нас з'явилося б дуже багато прісної води для пиття. А погана полягає в тому, що попит на неї суттєво би впав.
Подібний катаклізм загрожував би зникненням майже 230 тис. видів морських мешканців, чиї організми еволюція привчила жити в солоній воді. Морська флора — ще одна жертва. Якби з океанів зникла сіль, це призвело б до загибелі водоростей, а це катастрофічний удар по людству.
Дощові ліси Амазонки прийнято вважати легенями планети. Існує твердження, що вони виробляють близько 20% кисню на Землі. Насправді їхня частка становить близько 6%, а справжні легені планети ховаються в океанських водах. Звідти ми отримуємо, за різними оцінками, від 50% до 80% кисню. Його виробляють водорості і бактерії, без яких ми б втратили значну частину життєво необхідного елементу. Проте вуглекислого газу, який вони поглинають для виробництва кисню, побільшало б, а це прямий шлях до парникового ефекту.
Також сіль відіграє важливу роль в роботі океанічних течій, а ті, в свою чергу, впливають на клімат планети. Наприклад, зниження солоності може привести до зупинки Атлантичної меридіональної циркуляції — системи течій, частиною якої є Гольфстрім. Лише це здатне спричинити зниження температури в Північній півкулі на 5 °C і руйнування критично важливих елементів кліматичної системи Землі (наприклад, зникнення вже згаданих лісів Амазонки).
Картина світу вже вийшла похмурою, але ще одного штриха в ній бракує. В одному літрі океанської води розчинено близько 35 грамів солі. Начебто небагато, але тепер масштабуйте це до обсягів світового океану. Результат вийде на рівні 45 квадрильйонів тонн, без яких тиск на морське дно ослабне, що може привести до землетрусів і вивержень вулканів. А здавалося б, це лише сіль.
Якщо Земля втратить атмосферу?
Відповідь напрошується сама: ми всі помремо. Та як саме це станеться, і що відбуватиметься з планетою? На ці питання можна дати ширші відповіді.
Якщо говорити про загибель людства, то вона буде вкрай важкою. Барабанні перетинки лопнуть, слина скипить, а у тих, хто в момент зникнення атмосфери затамує дихання, лопнуть легені. Навіть якщо під рукою опиниться киснева маска, дихати все одно не вийде, оскільки для роботи діафрагми (м'язу, що служить для розширення легенів) тиск повітря в легенях і в навколишньому середовищі має бути різним. Скафандр з запасом кисню може продовжити життя, але будь-яка ділянка тіла, до якої дістануться сонячні промені (атмосфери, щоб розсіювати їх, не буде, як ми пам'ятаємо), отримає сильні опіки.
Тварини, рослини і риби теж зникнуть. Можливо, вижити зможуть деякі бактерії, тож повністю мертвою Земля не залишиться.
Обличчя планети зміниться до невпізнання. Земну кулю заполонить тиша, оскільки зникне середовище, необхідне для передачі звуків. Будь-який об'єкт, що знаходиться в повітрі, впаде. Небеса стануть чорними, тому що звичний нам блакитний колір їм забезпечує атмосфера.
Річки, озера, моря та океани скиплять, оскільки кипіння води відбувається не тільки завдяки температурі, але й тиску. Наприклад, на вершині Евересту, де він менше, ніж на поверхні, вода закипає при 68 °C, а не при 100 °C, як ми звикли. Пара, що утворилася в результаті, частково заповнить нестачу атмосферного тиску, але лише до тієї точки, щоб не дати повністю википіти океанам. Коли це станеться, рідина, що залишиться, замерзне.
Якщо зупиниться рух літосферних плит?
Найближча до поверхні оболонка нашої планети, земна кора, складається з окремих ділянок — літосферних плит. Вони знаходяться в постійному русі, завдяки чому на Землі існують високі гори і глибокі океани, а також відбуваються руйнівні землетруси і виверження вулканів.
Без цього наша планета стане зовсім іншою. Під постійним впливом вітряної ерозії величні гори з часом перетворяться на пагорби. Зате океани збільшаться, поступово поглинаючи сушу. Землетруси не припиняться повністю, але таких руйнівних подій, як зараз, вже не буде. Вулкани теж не зникнуть повністю, але більшість з нині існуючих все ж відключиться.
Це звучало б не так страшно, якби не одне «але». Без руху літосферних плит рідке зовнішнє ядро Землі охолоне достатньо, щоб зупинилися процеси, завдяки яким формується магнітне поле нашої планети. А воно не дає Сонцю знищити атмосферу Землі. Без магнітного поля світила це нарешті вдасться, а що буде на планеті без атмосфери, ми вже знаємо.
Крім того, перспектива зупинки руху плит цілком реальна. Вчені вважають, що рано чи пізно це таки станеться. Хоча точні терміни, коли це трапиться, вони поки назвати не можуть. Одні дослідження свідчать, що рух зупиниться через 1,45 млрд років, інші називають більш віддалений термін у 5 млрд років.
Якби Земля зупинилася
«Зупиніть Землю, я зійду!», — вигукуємо ми часом у важкі моменти. Але з цим бажанням краще бути обережніше, тому що зупинка обертання планети навколо своєї осі позбавить людство від багатьох проблем не в найприємніший спосіб.
Якщо зупинка відбудеться одразу, то все, що міцно не закріплено на Землі, полетить у східному напрямку. Приблизно так само, якби ви їхали в автомобілі на величезній швидкості, а потім різко вдарили по гальмах. Будинки, машини, людей, тварин тощо просто розкидає, як іграшки. Зупинка запустить руйнівні цунамі і землетруси, а атмосфера, яка не зупиниться разом з планетою, спустошить ландшафти, якщо на них ще що-небудь залишиться.
Є й інший варіант: якщо Земля зупинятиметься поступово. Це повністю змінить її географію. Океанська вода кинеться до полюсів, поглинувши Європу, Канаду і Росію на півночі і Антарктиду на півдні. Але між двома величезними океанами, зміщеними до полюсів, утвориться мегаконтинент, що буде оперезати всю планету.
Втім, жити там все одно буде складно. Адже звичний цикл зміни дня і ночі перестане існувати. Земна доба триватиме не 24 години, а цілий рік. Половина планети протягом пів року відчуватиме спустошливу спеку, поки інша замерзатиме.
Крім того, зупинка планети ймовірно призведе до відключення магнітного поля, наслідки чого нам уже відомі.
Якщо зникне Місяць?
Але що ми все про Землю та про Землю? Адже зовсім поруч знаходиться інше небесне тіло, яке впливає на наше життя. Місяць. Що якби цей чарівний атрибут нічного неба раптово зник?
Очевидно, що без сонячного світла, яке відбиває наш супутник, ночі стали б істотно темнішими. Це спричинило б людям незручності, а деяким видам хижаків (наприклад, совам і левам), що полюють ночами, але розраховують на бліде світло Місяця, серйозно ускладнило б життя.
Значно більший ефект зникнення Місяця справить на океани. Гравітаційний вплив супутника — одна з причин, з якої на нашій планеті відбуваються припливи і відливи. Без нього ці явища, звичайно, не зникнуть, адже їх також підтримує Сонце, але стануть набагато слабшими.
Це може нашкодити прибережним екосистемам, які залежать від потоків води, мінералів та інших ресурсів, що забезпечуються приливами і відпливами. Постраждати можуть різні морські мешканці на кшталт крабів чи морських зірок. Крім того, припливи-відпливи допомагають підтримувати роботу морських течій, які так само впливають на кліматичні умови. А значить, без Місяця можна очікувати їхніх змін.
Нарешті, в довгостроковій перспективі відсутність супутника здатна привести до зміни нахилу осі нашої планети. А це загрожує кардинальними змінами в закономірностях зміни сезонів і клімату в усьому світі.
Якщо помре Сонце?
Правильним питанням буде не «якщо...?», а «коли помре Сонце?». На жаль, чи на щастя, але у Всесвіті ніщо не вічне, навіть зірки. Наше світило — не виняток. Зараз йому близько 4,5 млрд років, але воно поступово старіє і з часом помре. Або, якщо порівнювати його не з живою істотою, а з технікою, у нього закінчиться паливо.
Сонце працює на водні. В ядрі світила відбуваються реакції, в результаті яких він перетворюється на гелій. Кожну секунду на це йде приблизно по 600 млн тонн водню. Приблизно через 5 млрд років в ядрі паливо закінчиться, але у зірки воно ще залишиться в зовнішніх оболонках. Цей водень і піде в хід, проте у події буде своя ціна: Сонце почервоніє, охолоне і збільшиться. Воно стане червоним гігантом. Збільшившись в розмірах, воно поглине Меркурій, Венеру і Землю.
Це станеться приблизно через 7-8 млрд років. Сонце продовжить вмирати, поки не перетвориться на білого карлика — порівняно невеликий (не більше Землі), але дуже щільний об'єкт. Але наш світ цього вже не застане.
Наша планета — складна система, що складається з безлічі елементів. І життя існує тому, що кожен елемент системи знаходиться на своєму місці і працює так, як працює. Тож нехай краще питання «що, якби?..» залишаються суто теоретичними і нам ніколи не доведеться дізнатися відповіді на них на власному досвіді.
