Сучасна мода — це вже давно історія не про красу. Якби Крістіан Діор жив та творив зараз, він був би рядовим кравцем зі своїм new look, але ніяк не всесвітньо визнаним кутюр’є.
І справа не в самих речах, що випускають дизайнери, а в тих тенденціях, що диктує нам соціум. А, отже, надихає творців моди. Нам нав'язали ugly- естетику, яку Gucci та Balenciaga звели на модний Олімп і змусили споживачів хотіти «потворних речей», називаючи це модою.
В той же час нам все гучніше говорять про важливість використання екошкіри замість тваринної, мотивуючи це гуманізмом і турботою про довкілля. Та насамперед ці розмови ведуть лише щоби економити на виробництві.
Це дуже слизька та простора тема, на яку можна дискутувати нескінченно, та я хочу написати про інше.
Дизайнер з Японії Такаюкі Фукудзава (Takayuki Fukusawa) створив концепт шкарпеток, головна особливість яких — наявність дірки для великого пальця. За словами дизайнера, шкарпетки з діркою мають особливу властивість розподіляти навантаження біля великого пальця, тим самим значно продовжуючи термін використання.
Здавалося б, абсурдніший винахід уявити складно, адже маючи проблему недовговічності текстилю при носінні з «несвіжим» педикюром, слід не грати на випередження, а вкластися у дослідження та розробку більш міцного і довговічного матеріалу.
Але ж ні, цікавіше зробити щось нестандартне. Щось ugly. Щось, що привертає до тебе увагу. І байдуже, що саме. Звичайно ж, ці шкарпетки — не перше «геніальне» творіння сучасних модельєрів.
Пропоную вашій увазі мій топ дивних речей зі світу фешн.
На американському «Тижні моди» в Нью-Йорку 2016 року місцевий бренд Hood By Air представив дуже провокаційну колекцію.
Моделі демонстрували одяг, натхненний вуличним стилем, їхній костюм доповнювали особливі дзеркальні чоботи. Двостороннє взуття виглядає вкрай незвично і навіть страшнувато, створюючи ілюзію ноги з двома ступнями.
Також «цікавинкою» здивував голландський дизайнер Ерік Кларенбік. У 2006 році він презентував світу своє творіння — прикраси для очей. Досліджуючи потенціал ювелірних виробів як невід'ємних частин людського тіла, молодий дизайнер створив ультрамодну лінзу-прикрасу, що «надягають» безпосередньо в око.
Цей «винахід» являє собою пару контактних лінз і тоненького шнурочка, до кінця якого кріпиться кристал Swarovski, намистинка або квіточка, це вже на смак покупця.
Ще одне диво дизайнерської думки — білизна від австралійського дизайнера Мікаели Старк. В інтерв'ю виданню Dazed Старк розповіла, що її бренд народився з розчарування, бо вона не могла знайти красивої білизни для себе, і тому вирішила її створити.
Білизна від пані Старк, з першого погляду на білизну зовсім і не схожа, навмисне підкреслює жіночі форми, які в сучасному суспільстві називають «проблемними місцями». Чи є попит на таку білизну, достеменно сказати складно, але Мікаела впевнена, що на її товар точно знайдеться купець.
«Я завжди любила спідню білизну: вона допомагає мені відчувати себе сексуальною і впевненою. Коли я надягаю її, відчуваю, що починаю грати у фантазію, створюю своє альтер его», — говорить Старк.
Мабуть, наймилішою річчю з усього дивного, що я додав у список, є штани, сконструйовані молодим англійським дизайнером. Випускник Лондонського коледжу моди на ім'я Харікришнан (Harikrishnan) представив колекцію чоловічих латексних штанів, які можна надути. Дизайнер вивів свою випускну колекцію на подіум Лондонського коледжу моди.
Ці незвичні штани зшиті з 30 фрагментів, а внизу є спеціальні клапани, через які всередину закачують повітря. Як каже Харікришнан, на створення такого екстравагантного одягу його надихнув пес.
Якось дизайнер грався з ним і зрозумів, що собака завжди дивиться на господаря знизу вгору.
«Думка про те, що він бачить мене як гігантську фігуру або взагалі не бачить мою голову, була інтригуючою. І я вирішив переосмислити людей навколо через гру спотворення, відірватися від стереотипних, зумовлених уявлень про перспективу людського тіла», — говорить дизайнер.
Одним з прикладів «творення заради хайпу» я вважаю і осінній чоловічий показ 2016 року короля епатажу — Ріка Оувенса. Тоді маестро вивів на подіум оголених нижче пояса моделей з вирізами біля паху. При цьому манекенники вийшли до публіки ще й без спідньої білизни!
За словами Ріка Оуенса, при створенні нової колекції його надихали образ Сфінкса і перебування на підводному човні (це яскраво читається в округлому отворі навпроти «того самого» місця): «Кілька чоловіків знаходяться в замкнутому просторі і змушені дотримуватися правил пристойності під неймовірним тиском. Тоді починає проявлятися те найкраще та найгірше, що в них є, а можуть взяти гору порядок і поняття про честь. Але потім все може розвалитися, коли переможуть первісні інстинкти».
Насамкінець про одного з моїх улюблених дизайнерів, роботи якого також не можна назвати функціональними і повсякденними.
Наче блискавка, у середині 10-х років ім’я Айріс ван Херпен, нікому досі не відомої дівчини з голландської провінції, починає звучати на весь світ на рівні великих кутюр'є сьогодення. Вона вивчала дизайн в інституті мистецтв ArtEZ в Арнхема, опісля стажувалася в студії Маккуїна в Лондоні, у Victor & Rolf у Парижі і у Клоді Йонгстра в Амстердамі.
Свій однойменний бренд Айріс запустила у 2007 році, показуючи фантастичну колекцію Fragile Futurity, натхненну роздумами про майбутнє у світі космічних досягнень.
Її незвичний та надсучасний погляд на haute couture ґрунтується як на ручній роботі, так і на цифрових технологіях. Роботи Ван Херпен більше ніж мода. Вона шиє сукні з латексу, плексигласу, вуглеволокна і поліетилентерефталату. Форми її суконь — результат занурення в будову живих клітин і мікроорганізмів. Джерела натхнення: великий адронний колайдер, сучасна архітектура Амстердама, котушки Тесла і т. п.
«Для мене мода є вираженням мистецтва, яке дуже близько пов'язане зі мною і моїм тілом. Я бачу в ній вираз моєї ідентичності в поєднанні з настроєм і культурою. Всією своєю роботою я даю зрозуміти, що мода — це художній акт, а не тільки функціональний, беззмістовний або комерційний інструмент. Носіння одягу — захоплюючий момент самовираження. «Форма слідує за функцією» — не моє гасло. Навпаки, вважаю, що форми доповнюють і змінюють тіло, а таким чином і емоції».
