теорії змов розіграші жарти

З нагоди Першого квітня, або Дня дурака, Сhas News згадує кілька афер і розіграшів, що змусили світ повірити в чудесні технології і фантастичні наукові відкриття.

Реактор для президента

Озеро Науель-Уапі в Аргентині відоме з двох причин: тут нібито живе «родич» лох-несського чудовиська Науеліто і розташований острів Уемуль, що став символом однієї з найбільших наукових афер XX століття. У 1940-50-х роках колишній нацистський фізик Рональд Ріхтер намагався приборкати тут енергію термоядерного синтезу.

Після Другої світової війни німецькі вчені та інженери знаходили притулок не тільки в США, але і в Аргентині. Ріхтер був якраз з таких. Він приїхав сюди в 1948-му і незабаром потрапив на аудієнцію до президента Хуана Перона. Вчений переконав аргентинського лідера: якщо він хоче процвітання своєї країни, то повинен побудувати термоядерний реактор. Перона підкупила можливість отримання дешевої енергії, яку відкривав проєкт, і президент дав добро Ріхтеру.

Рональд Ріхтер і Хуан Перон

Будівництво об'єкта на острові Уемуль почалося наприкінці 1949-го. Близько двох років Ріхтер не шкодував грошей замовника, створюючи видимість бурхливої діяльності. Одного разу, помітивши невелику будівельну помилку, він наказав знищити незавершену будівлю енергоблоку і почати зведення з нуля. Експерименти на острові тримали в таємниці.

Нарешті, в 1951-му, Перон оголосив, що його вчені домоглися керованого термоядерного синтезу (КТС). Новина викликала сенсацію, але світове наукове співтовариство поставилося до неї скептично. Голова віденського Інституту теоретичної фізики Ханс Тіррінг вважав, що аргентинський президент став «жертвою афери» або «маячні фантазера». В успіх Ріхтера він майже не вірив.

Спорудження реактору на острові Уемуль

Перон, стурбований тим, що дарма витратив гроші ($300 млн, згідно з деякими оцінками), відрядив на Уемуль комісію для перевірки Ріхтера. Однак експерти виявили: максимум, чого домігся вчений, —невеликий вибух, який пошкодив одну з будівель. Від інноваційного об’єкта не було жодної користі. Ріхтера заарештували, але зрештою відпустили. Фізик помер у 1991-му році в Буенос-Айресі, Аргентина досягла успіхів у ядерній енергетиці, а КТС і сьогодні залишається «Святим Граалем» вчених.

Плем'я кам'яного віку

До 1970-го року людство вже підкорило Місяць, але і на Землі залишилися дикі куточки, яких не зачепила цивілізація. А в цих куточках жили люди, чий побут не змінився з часів кам’яної доби. Вони займалися полюванням і збиральництвом, носили шкури тварин і мешкали в печерах. Вони не вміли обробляти землю і метали. Тисячі років перебували в повній ізоляції від зовнішнього світу і в їхній мові не існувало слів «війна», «зброя» і навіть «море». У 70-х роках ці люди стали відомими на весь світ як плем'я тасадай.

Плем'я, що мешкало на філіппінському острові Мінданао, знайшов місцевий політичний діяч Мануель Елісальде. Відкриття стало сенсацією. Журналісти з усього світу кинулися на Філіппіни, аби подивитись на печерних людей тасадай і присвятити їм статтю, документальний фільм або цілу книгу.

Плем’я  Тасадай у 1972 році

Звичайно, побачити первісне плем'я захотіли і вчені. І у них виникли питання до тасадай. Деякі особливості раціону і мови ставили під сумнів ізольований характер життя аборигенів. Елісальде, який в той час очолював агентство з захисту національних меншин на Філіппінах, така увага не сподобалося. Він вирішив захистити печерних людей від впливу цивілізації.

У 1976-му році влада країни заборонила стороннім доступ на землі тасадай і розставила охорону. Первісні люди зникли з поля зору аж до 1986-го року, коли на Філіппінах впав дикторський режим Фердинанда Маркоса, за якого плем'я знайшли і знов ізолювали від зовнішнього світу.

Після цього журналісти повернулися в загублений світ тасадай і дуже здивувалися: «первісні» люди носили сучасний одяг, користувалися дзеркалами, ножами і іншими дарами цивілізації. Вся історія з племенем виявилася обманом. Тасадай дійсно належали до корінних племен Мінданао і жили ізольовано, та далеко не так відстало, як гадав світ. До зустрічі з Елісальде вони займалися сільським господарством і полюванням. Чиновник пообіцяв їм гроші і захист, а натомість одягнув у шкури і оселив в печерах, аби створити образ первісних людей.

Плем’я  Тасадай у 1989 році

А як щодо Елісальде? На той час його вже й слід загув. Він втік з Філіппін в 1983-му, прихопивши з собою $35 млн з державної скарбниці і кількох юних туземок. Деякий час Елісальде прожив у Коста-Ріці, але місцева влада вигнала його, дізнавшись про аферу. Шахрай помер у 1997-му році.

Секрети вирощування спагеті

Не тільки талановиті аферисти вміють пошивати людей у дурні. Винахідливим жартівникам це теж до снаги. Чарльз де Йегер і Альберт Кунц виявилися саме такими. У 1957-му році перший працював продюсером на BBC, а другий — в швейцарському туристичному представництві в Лондоні. Разом вони вирішили зняти жартівливий сюжет до 1 квітня.

У центрі сюжету опинилася родина фермерів з Тічино (Швейцарія), яка заробляла на життя вирощуванням спагеті. Ролик демонстрував, як швейцарці дбайливо збирали макарони з дерев, а потім розкладали просушитися на сонечку. Закадровий текст начитував авторитетний військовий кореспондент Річард Дімблбі.
У визначений день сюжет вийшов в телепередачі BBC Panorama і викликав фурор. У ті часи спагеті вважалися делікатесом в Великобританії, тож значна частина глядачів не помітила гумору. До редакції BBC і туристичного представництва посипалися дзвінки і листи з проханнями пояснити, як посадити і доглядати дерево спагеті. Зрештою глядачі залишилися ні з чим, а Йегер і Кунц увійшли в історію як автори одного з перших телевізійних розіграшів на 1 квітня.

Жертвопринесення в CERN

Європейську організацію з ядерних досліджень (CERN) роками оточував ореол таємниці. Кілька років тому група жартівників вміло цим скористалася. У серпні 2016-го у світ вийшов відеоролик, що демонстрував кривавий ритуал на території наукової установи.

Свято в домі колайдера. Як українці прорубали вікно у Всесвіт

Перед глядачами постала сцена, в якій група людей в чорних балахонах заколює дівчину перед статуєю індуїстського божества Шиви. Дія відбувається вночі. Ролик нібито зняв випадковий свідок, який причаївся в одній з сусідніх будівель. Розмите зображення, важке дихання оператора і пара міцних слів, які вириваються у нього після жертвопринесення, — все це підкреслює моторошну атмосферу подій.

Звичайно, це був лише розіграш. У CERN працюють не окультисти, а цілком звичайні люди, з якими Chas News нещодавно спілкувався. Статуя Шиви — подарунок влади Індії, піднесений у 60-х, коли країна почала співпрацювати з європейською організацією. Імена жартівників досі залишаються таємницею, але на офіційному сайті CERN стверджується, що їх ідентифікували і покарали.

Міжгалактична біологія

Гарний жарт — потужна зброя. Фарук Алі Хан, викладач коледжу з Хайдарабаду (Індія), переконливо довів це. У 2018-му він вирішив вивести на чисту воду кілька хижацьких журналів. Такі видання називають себе науковими, але насправді просто публікують всіляку маячню за гроші авторів без будь-якого рецензування.

Алі Хан написав статтю під назвою «Нові інструменти боротьби з міжгалактичними паразитами і їхньою передачею в зігеріонській симуляції». Шанувальники мультсеріалу «Рік і Морті» вже могли здогадатися, про що йдеться. Для інших пояснимо: Хан побудував тему і зміст статті на відсилках до популярного комедійного мультика. Він навіть включив одного з героїв шоу в перелік авторів, а в кінці публікації висловив подяку ще парі анімаційних персонажів.

Зігеріонці — інопланетна раса, з якою зіткнулися герої мультсеріалу «Рік та Морті» в одному з епізодів

Якщо і цього замало, то в перших абзацах автор згадав популяцію Ваканди — вигаданої африканської країни з коміксів і фільмів Marvel. Словом, навіть побіжна перевірка статті показала б, що це ледве замаскований тролінг. Але в хижацьких виданнях можуть з'являтися навіть такі роботи. Стаття Алі Хана вийшла в трьох журналах. Історію підхопили ЗМІ, подавши її з гумором. Примітно, що після цього лише один «хижак» схаменувся і видалив роботу Хана.

Пророцтва Нострадамуса, Ванги та мольфарів на 2024 рік: чому у всі страшилки не варто вірити
Божевільні теорії змови про Джона Леннона та інших «бітлів»