Пізно ввечері 2 лютого президент України Володимир Зеленський ввів санкції проти соратника Віктора Медведчука нардепа від ОПЗЖ Тараса Козака та його телеканалів. Відтак вже з ночі припинили ефірне мовлення «112 Україна», ZIK та NewsOne. Сам президент заявив, що санкції — важке рішення, однак «відверта та маніпулятивна пропаганда має отримати жорстку реакцію».
Таке рішення викликало жваві дискусії. Хтось вбачає самі плюси та удар по проросійській пропаганді, хтось сумнівається у його законності, а в ОПЗЖ вже заявили про загрозу демократії в Україні. Особливо розійшовся співголова партії Вадим Рабінович. З трибуни Верховної Ради нардеп назвав Зеленського «фашистським дияволом» та пригрозив тому імпічментом. Загалом протягом трихвилинної промови депутат згадав про фашизм аж сім разів та запевнив, що сьогодні «фашизм Зеленського вийшов на вулиці».
Рабінович і фашисти
Якщо вірити Рабіновичу, фашизм гуляє по українських містах вже багато років. Ще в далекому 2010 році одіозний політик пропонував висунути на Нобелівську премію Віктора Януковича, оскільки той, на думку Рабіновича, припинив «розпад країни» та «героїзацію фашизму». А от після 2014 року Рабіновичу знов повсюди ввижається «фашизм». Буквально рік тому (якщо точно, 1 лютого 2020 року) нардеп в ефірі вже забороненого NewsOne натхненно розповідав, що «він не те що на наших вулицях — він не приховує своєї морди, а його прихильники сміються з нас».
Тож, можливо, зараз нардеп приписав Зеленському винайдення якогось нового виду фашизму, який саме й вийшов на вулиці. Однак це навряд. Скоріше за все, він просто користується створеними ще в СРСР кліше, у відповідності з якими до фашистів зараховували німецьких нацистів, усіх авторитарних правителів чи просто політичних опонентів з «капіталістичного Заходу». СРСР розпався, а кліше залишилися.
Про «фашистів» в Україні розповідали Володимир Путін, голова МЗС РФ Сергій Лавров, депутати Держдуми, а російське телебачення регулярно повідомляло про безчинства «фашиствуючих молодиків» на вулицях Києва. Невпинно бореться російська влада із проявами фашизму всередині своєї країни, натомість отримуючи від опозиції аналогічні звинувачення.
Популярна ця тема і в сусідній Білорусі. Протестувальники проти сфальсифікованих результатів президентських виборів в листопаді 2020-го навіть провели Марш проти фашизму. Олександр Лукашенко у відповідь сам називає опозиціонерів фашистами, а їхній біло-червоно-білий прапор зарахував до фашистської символіки.
Російські політики та їхні ідейні колеги з інших країн зараз регулярно вживають слово «фашизм», навіть не замислюючись, що воно значить.
Що ж таке фашизм?
Фашизм як політичний рух та ідеологія остаточно оформився в Італії після завершення Першої світової. На фоні розпачу від поразок під час війни та викликаної нею економічної кризи більшість італійців розчарувалися в традиційних партіях. Альтернативу тоді запропонував Беніто Муссоліні, харизматичний політик та колишній очільник головної газети італійських соціалістів. В 1919 році він заснував «Італійський союз боротьби» (італ. Fasci italiani di combattimento) та видав «Маніфест фашизму». Вже за три роки, не зумівши перемогти на виборах, Муссоліні влаштував у країні переворот та почав перебудовувати її відповідно до своїх поглядів.
Основними рисами фашизму стали вождизм, однопартійна політична система, контроль держави над усіма сферами життя та корпоративізм. Однак встановлений Муссоліні тоталітарний режим тривалий час залишався доволі м'яким. В країні ще кілька років після перевороту 1922 року діяла легальна опозиція. Репресії хоча і мали місце, за масштабами їх не можна порівняти з сталінським та гітлерівським терором.
Не був притаманний фашизму і явно виражений расизм та антисемітизм. Серед членів фашистської партії було чимало євреїв. Зокрема, посаду міністра фінансів з 1932 по 1935 рік займав єврей Гвідо Юнг, а зовнішньою політикою у 1932 — 1936 роках фактично керував також єврей Фульвіо Сувіч. Переслідування євреїв почалися лише в 1938 році під тиском Гітлера. Не практикували фашисти, на відміну від нацистів, публічного спалення книг.
Ідеологія фашизму одразу стала одним із головних конкурентів комунізму в Європі і багато авторитарних лідерів намагалися наслідувати Муссоліні. У відповідь в СРСР почали називати усіх їх фашистами. Так само до фашизму зарахували і придуманий Гітлером в Німеччині нацизм. Однак попри багато спільних рис режими Гітлера та Муссоліні мали багато відмінностей (наприклад, расова політика, ставлення до релігії, протиставлення культу нації культу держави). Більшість західних дослідників дуже рідко застосовують термін «фашистська» до Німеччини на чолі з фюрером. Так само у вироках Нюрнберзького трибуналу жодного разу не згадується слово «фашизм».
Але, як і в СРСР, у сучасній Росії цей термін часто використовують як узагальнюючу назву для усіх крайніх правих політичних рухів та ідеологій. А політики часто намагаються приписати своїм опонентам захоплення нацистами, називаючи їх при цьому фашистами. Мало того, що безпідставно, але й при цьому помилково з наукової точки зору.
Постійно грішить цим і Рабінович. Наприклад, коли говорить, що по вулицях ходять молодики з фашистською символікою. Звісно, серед ультранаціоналістів, не тільки в Україні, але й в Росії та Європі, трапляються і шанувальники Гітлера, які полюбляють свастику та нацистські привітання. Однак фашистські фасції вони демонструють дуже рідко.
