404

Сторінку не знайдено

Chas.News not found
Ви вже святкуєте День святого Валентина? Як пояснюють виникнення любові генетик, нейробіолог і психотерапевт

Що таке любов? Споконвіку відповісти на це питання прагнули поети, філософи, кінематографісти і всі, у кого серце знаходиться там, де треба. Але що з цього приводу скажуть вчені? Ми звернулися до трьох фахівців, які представляють різні наукові галузі. І ось яку отримали відповідь на вічне питання.

Нана Войтенко, нейробіолог, завідуючий відділом сенсорної сигналізації Інституту фізіології ім О. О. Богомольця НАН України:

— З точки зору нейробіології будь-яка емоція — це процес вивільнення певних гормонів і нейромедіаторів. Це хімічна машинерія, котра зумовлює все, що відбувається з людиною. Емоції, в тому числі і любов, формуються у лімбічній системі — еволюційно давній частині мозку, яка пов'язана також з базовими інстинктами на кшталт самозбереження і продовження життя. Все, що сприяє цим інстинктам, нас радує, а те, що перешкоджає, навпаки — засмучує.

Вченим відомі основні гормони і нейромедіатори, пов'язані з любов'ю на різних її етапах. Наприклад, в період закоханості і пристрасті ключову роль відіграє дофамін, що стимулює центр задоволення. В цей час вистачає одного погляду або дотику, аби запустити вироблення дофаміну. Крім того, підвищується рівень естрогену і тестостерону — відповідно у жінок і чоловіків. Виробляється адреналін, вазопресин і ендорфіни. Все це викликає у нас ейфорію.

Нана Войтенко / персональний архів

Однак період закоханості короткий. Він або швидко сходить нанівець, або ж перетікає в стійкіші, ніжніші стосунки. Бурхливі гормони приходять до норми і провідну роль починає грати окситоцин. Це дуже важливий гормон, який відповідає за прихильність. Він виробляється у великих кількостях у жінок в період вагітності і пологів, визначає любов матері до новонародженої дитини. Він зіграв і еволюційну роль. Допомагаючи людям відокремлювати своїх від чужих, він підштовхнув їх до того, щоби збиратися і виживати в племенах.

Нарешті, якщо відносини переростають в глибоку прихильність, про яку кажуть «І жили вони довго і щасливо», на перший план виходить вазопресин. Він сприяє виникненню вірності. Значення вазопресину довели дослідження мишей-полівок, один з видів яких виділяється на тлі інших моногамністю. Більшість тварин полігамні, але ці мишки обирають собі пару на все життя — дивовижне явище в дикій природі. Дослідження показали, що будова та кількість рецепторів сприйняття вазопресину у них не така, як у інших тварин, у них є певні модифікації, які визначають моногамність цих мишок.

Період закоханості короткий. Бурхливі гормони приходять до норми і провідну роль починає грати окситоцин

Це основні етапи, але, звичайно, стосунки супроводжуються короткостроковими впливами. Ми обробляємо вхідну інформацію і робимо висновки. Іноді правильні, іноді — ні, але все це може впливати на хімічну машинерію, викликаючи підвищення або зниження рівня певних гормонів. Наші почуття та емоції залежать від їхньої комбінації і концентрації в кожен конкретний момент.

Звичайно, будь-яка людина вкладає в поняття любові дещо більше. І щоразу, закохуючись, особливо в молодості, ми думаємо, що це незвичайне, унікальне почуття — ідеальні стосунки. Так, ця ідеалізація заснована на хімічній машинерії, але, на щастя, молоді люди не замислюються про це і з позитивом входять в нові відносини. З віком ми стаємо все більше схильними до аналізу, починаємо сприймати стосунки прагматичніше. Але природа влаштована так, як влаштована, і, на щастя, практичні міркування не завжди відіграють важливішу роль, ніж емоційна складова.

Марія Фабрічева, психотерапевт, консультант-медіатор:

Існує кілька пояснень того, що таке любов. Це високе почуття, яке дозволяє приймати людину і не допускає ігор та маніпуляцій з нею. З точки зору науки це сплеск гормонів, таких як, наприклад, окситоцин і ендорфіни. Його запускає певний тригер: запах, візуальне сприйняття, тембр голосу, образ людини, пов'язаний з попереднім емоційним досвідом. Тоді нам починає здаватися, що з появою цієї людини в нашому житті все стало добре і її не хочеться відпускати.

Марія Фабрічева / персональний архів

Сплеск може бути короткочасним або тривалим, але контролювати цей гормональний коктейль неможливо, особливо в ранній період, що триває від 1 до 3 місяців. Він спричиняє емоційні і поведінкові збої і логіку закоханого стає складно пояснити. Її просто немає. Наша лімбічна система працює, як запалена, пригнічує неокортекс, а часом і інстинкт самозбереження, і ми йдемо за покликом гормонів, а часом і інстинкт самозбереження, і ми йдемо за покликом гормонів.

Це радше можна назвати «пристрастю», а не «коханням». Коли немає місця аналізу, а тільки гормонам — це пристрасть. Але разом з ними вона вщухає і в стосунках настає перша криза. Хтось скаже: спадають рожеві окуляри. Насправді ми просто починаємо сприймати більш-менш об'єктивну реальність і намагаємося підлаштувати її під те, що бачили під впливом гормонів.

Якщо хочеться створити тривалі відносини, їх потрібно чимось підживлювати. Не лише на сексуальному рівні

Після цього на перший план виходить усвідомленість і повага до партнера, що необхідні для побудови тривалих стосунків. Якщо хочеться створити такі відносини, їх потрібно чимось підживлювати. Не лише на сексуальному рівні, а й на інтелектуальному, психологічному і фізичному. Все це важливо для досягнення гармонії.

Ось такий це дивний, цікавий, надихаючий нас на подвиги, чарівні дурощі і безглузді вчинки гормональний коктейль, який задля легкості розуміння назвали любов'ю.

Тетяна Древицька, старший науковий співробітник Інституту фізіології ім. О. О. Богомольця НАН України, кандидат біологічних наук:

— Любов як романтичне почуття — насправді лише біохімія. Біохімія процесів, що протікають в мозку людини. У ньому є певні зони, нейрони яких виробляють «молекули любові», в першу чергу дофамін — нейромедіатор, що допомагає нам завоювати об'єкт любовного інтересу. Він мотивує нас дарувати квіти, присвячувати пісні під гітару і здійснювати інші романтичні вчинки.

Тетяна Древицька / персональний архів

Після завершення стадії завоювання до діла береться позитивне підкріплення. Тобто ми отримуємо задоволення від перебування поруч з коханою людиною. Починають вироблятися інші нейромедіатори (здебільшого серотонін і окситоцин), які не надходять в кров, як гормони, а виробляються локально в мозку. Вони стимулюють центри задоволення, сприяючи формуванню позитивного зворотного зв'язку. Ми запам'ятовуємо, що нам було добре з певною людиною. Спершу це відкладається в короткочасній пам'яті, потім в довготривалій, а постійні підкріплення, коли ми бачимо партнера або отримуємо від нього повідомлення, допомагають підтримувати рівень окситоцину і вазопресину — гормонів тривалого задоволення.

Як генетик зазначу: всі механізми формування, виділення і рецепції цих речовин контролюється на генетичному рівні. Аби той самий дофамін синтезувався і транспортувався до закінчень нейронів, потрібні білки. А вони кодуються в нашому геномі.

Здатність любити і зберігати або не зберігати вірність бере початок в наших генах

Та й рецептори до подібних речовин можуть бути різними. Наприклад, існує таке явище, як поліморфізм генів, що кодують рецептори, коли вони можуть мати більшу здатність зв'язуватися з «молекулою любові» або меншу. Відповідно, людина через це може бути більш або менш схильною до того, щоб закохуватись. Поліморфізм також закодований на генетичному рівні.

Тож здатність любити і зберігати або не зберігати вірність бере початок в наших генах. Від них залежить, які молекули і в якій кількості синтезуватиметься і якими будуть рецептори до них.

Як видно, на відміну від поетів і творців, вчені дотримуються вельми прозового погляду на те, що таке любов. Та сподіваємося, що це не завадить синтезу романтичного настрою у вас і вітаємо зі святом!

Науковці вперше дослідили геном українців. Перемога, але працюймо далі
«Не освідчується, бо гени у нього такі!». Любов та кохання очима генетика Віктора Досенка