7 квітня режисер Френсіс Форд Коппола святкує свій 84-й день народження. Його фільмографія налічує більше двох десятків робіт, які стали лауреатами безлічі престижних кінонагород, серед яких «Оскар», «Золотий глобус» та «Золота пальмова гілка».
Chas News пропонує ознайомитись з характерними рисами творчості та головними роботами майстра.
Інтерес до кіно та перший успіх Копполи
Френсіс Форд Коппола народився в Детройті, в сім’ї емігрантів італійського походження — Кармайна та Італії Копполи. Більшу частину свого дитинства майбутній режисер провів в Квінзі, одному з районів Нью-Йорка, в який сімейство переїхала через роботу батька.
Ще змалечку Френсіс почав виявляти інтерес до постановок. Захворівши на поліомієліт, юнак був прикутий до ліжка, тож багато часу проводив за «режисуванням» домашнього лялькового театру.
Крім того, велике захоплення театром викликало і читання п’єси «Трамвай Бажання». В тому ж юному віці Коппола намагався створювати власні фільми — невеликі змонтовані фрагменти відзняті вдома на плівку.
Не дивлячись на доволі посередні успіхи в школах, які доводилось постійно міняти, юнак спромігся вступити в приватний Університет Гофстра, де вивчав театральне мистецтво і отримав стипендію по драматургії.
Дуже важливим для біографії митця є постать радянського режисера-новатора Сергія Ейзенштейна, чий німий художній фільм «Жовтень» справив неабияке враження на Копполу та переконав все ж займатись постановкою в кіно, а не театрі.
Першою помітною роботою можна назвати фільм «Божевілля 13» 1963 року. Стрічка в жанрі жахів розповідає історію вдови, що намагається хитрістю заволодіти спадком загиблого чоловіка. З метою виманити статки в багатої родини покійного, жінка приїздить до їхнього моторошного маєтку, де на неї чекає смертельна небезпека.
Маючи статус відверто низькобюджетного проєкту, фільм все ж привернув увагу багатьох поціновувачів жанру та отримав популярність в вузьких кінематографічних колах.
Справжній тріумф Копполи — військова драма «Паттон» 1970 року. Біографічна стрічка концентрує увагу на постаті генерала Джорджа Сміта Паттона, що був одним з військових командувачів армією США в часи Другої світової війни.
За роботу над сценарієм картини митець був нагороджений «Оскаром», фільм переміг в семи номінаціях.
Френсіс Форд Коппола закріпився як один з провідних кінематографістів свого часу і став частиною так званого «нового Голлівуду» — покоління кінематографістів, що своїми новаторськими методами фільмування, нестандартними історіями та сценаріями змінювали мистецтво кіно.
Культова кримінальна драма «Хрещений батько»
На хвилі успіху Коппола почав братись за постановку більш масштабних проєктів. У 1972 році виходить «Хрещений батько» — екранізація однойменного романа-бестселлера авторства Маріо П’юзо.
Фільм вважається одним з найкращих гангстерських трилерів в історії та має цілий ряд престижних відзнак: три премії «Оскар» (найкращий фільм, найкращий сценарій та найкраща чоловіча роль) та п’ять «Золотих глобусів» (з шести номінацій).
Драма стала справжнім касовим хітом, з бюджетом в $6 млн — фільм заробив в прокаті близько $291 млн!
Історія про могутню кримінальну династію Корлеоне, що ладна знищити будь-кого на своєму шляху. Знахідкою для картини стала певна ступінь романтизації злочинного способу життя, що не було характерним для попередніх представників жанру гангстерського кіно.
Важко переоцінити неабиякий вплив «Хрещеного батька» на подальший розвиток подібних «фільмів про мафію». Образи «жорстоких, але справедливих» гангстерів, злочини заради родини та «бандитська честь» — все це неодноразово з’являтиметься на екранах в майбутньому. Варто згадати лиш «Славних хлопців» Мартіна Скорсезе, «Недоторканних» Браяна Де Пальми, або ж «Одного разу в Америці» Серджо Леоне (що, до речі, був одним з претендентів на режисерське крісло «Хрещеного батька»).
Детективний трилер «Розмова»
Наступним фільмом, і так само, справжнім хітом стала «Розмова». Сюжет зосереджується на персонажі Гаррі — експерта з прослуховування та спостереження, що отримав замовлення записати, на перший погляд, звичайну розмову. Однак, після маніпуляцій з плівкою, герой розуміє, що ті кого він підслуховує можуть бути в смертельній небезпеці.
Критики відмітили переконливу акторську гру та захопливий сюжет, що тримає глядача в постійній напрузі. «Розмова» була номінована на премію «Оскар» в трьох номінаціях, а також представлена на Каннському фестивалі, де отримала головний приз — «Золоту пальмову гілку».
Існує думка, що успіх фільму продиктований гучним «Вотергейтським скандалом» (інцидент з незаконним прослуховуванням штаб-квартири демократичної партії, незадовго до президентських виборів 1972 року), а весь сюжет — своєрідним референсом до події.
Проте Коппола спростував будь-який можливий зв’язок між своєю роботою та політичними перипетіями, адже сценарій до «Розмови» він розробив ще в середині 60-х.
Готична драма «Дракула Брема Стокера»
Ще один помітний проєкт режисера — кіноадаптація роману Брема Стокера «Дракула». На відміну від попередніх кіноробів, Коппола намагався зробити екранізацію максимально близькою до першоджерела. Однак, сталий сюжет про лякаючого та кровожерливого вампіра вдалося трохи «оживити» яскравими перфомансами голлівудських зірок.
До проєкту долучились Кіану Рівз (що на момент зйомок фільму лиш набирав популярності) та Ентоні Гопкінс, який вже мав світове визнання та премію «Оскар» за роль Ганнібала Лектера в «Мовчанні ягнят». Образ Дракули втілив британський актор Ґері Олдмен, для якого ця роль стала проривною в його кар'єрі.
Критики відмітили незвичний підхід до адаптації, зазначивши «гуманізацію» Дракули, що зробило персонаж більш чутливим та глибоким.
Стрічка мала неабиякий комерційний успіх. Зібравши трохи більше $215 млн в прокаті (при бюджеті в $40 млн) — фільм став найкасовішою екранізацією історії про упиря.
Референси до спадщини Копполи в поп-культурі
Звичайно, настільки багата та строката фільмографія не могла не залишити свого сліду в сучасній культурі. Відсилки до робіт Френсіса Форда Копполи з’являються в багатьох фільмах та шоу. Сучасні кінематографісти постійно намагаються відтворити візуальні прийоми та художні особливості картин режисера.
Наприклад, телевізійний серіал «Клан Сопрано» багато в чому наслідує «Хрещеного батька». Не говорячи про загальну схожість історії італо-американської мафії, в шоу безліч пасхалок до роботи Копполи.
До прикладу: одним з помітних артефактів «Хрещеного батька» є апельсини. Кожен раз коли в сцені фільму з’являється помаранчевий фрукт — це віщує смерть одного з персонажів. Цю особливість відтворили в одному з епізодів «Клану Сопрано», де на головного героя скоюють замах, при цьому — в руках він тримає апельсиновий сік.
Подібний омаж присутній і в серіалі «Пуститись берега». Один з героїв серіалу серйозно травмується після падіння, що супроводжувалось розсипаними апельсинами — так само як і в сцені замаху на Віто Корлеоне.
І куди ж без Сімпсонів! Можна згадати сцену з 9-го епізоду 4-го сезону, де Барта Сімпсона закидають сніжками — це відсилка до славнозвісної сцени вбивства персонажа Сонні в «Хрещеному батьку» (звичайно, в оригінальній сцені були кулі замість сніжків).
Або ж 5-й епізод 5-го сезону частково повторює сюжетну фабулу «Дракули» та, в притаманній Сімпсонам глузливій манері, копіює центральні образи фільму.
