З травня 2023 року в Голлівуді тривають масштабні страйки. Гільдія сценаристів США оголосила протест з вимогами покращити умови праці та регламентувати доступ штучного інтелекту до наробітку сценаристів. А 13 липня до страйку доєдналась Гільдія кіноакторів, яка так само вимагає контролювати використання ШІ у кіновиробництві.
Протести навколо штучного інтелекту — тема дуже сучасна. А от самі страйки для індустрії розваг — не новина.
Сhas News розповідає історію найвідоміших організованих протестів в ентертейменті та попереджає, чим вони загрожують любителям кіно.
Страйк мультиплікаторів Діснея 1941 року
З 1930 року в Америці почали з’являтись профспілки, які ставили за мету боротьбу з несправедливими умовами праці. Об’єднання допомагали робочим у дотриманні їхніх прав.
Серед таких організацій була й Гільдія мультиплікаторів США, котра мала угоди з більшістю анімаційних студій країни.
Компанія Волта Діснея до останнього відмовлялась співпрацювати з Гільдією. Тому очевидна привілейованість деяких співробітників, нерівні заробітні плати та жорстка ієрархія з безліччю обмежень вилились в масштабний страйк, що розпочався 29 травня 1941 року.
Спершу Дісней намагався боротись з протестом беззупинно звільняючи працівників. Серед звільнених був і один з головних мультиплікаторів студії — Арт Беббіт. Він майже одразу очолив протест і неодноразово виходив на пікет під головним офісом компанії.
Також до страйку доєднався Білл Титла (Володимир Титла) — аніматор українського походження, що підтримував ідеї Гільдії.
Мультиплікатори — люди творчі, тому їхні акції протесту часто нагадували карнавали з переодяганнями, виставами й карикатурами. Одного разу страйкарі навіть зробили макет гільйотини, щоб обезголовити манекен Волта Діснея.
Суперечка вирішилась у вересні 1941-го — майже через чотири місяці після початку страйку. Національна рада з трудових відносин вмовила Волта Діснея піти на поступки та підписати профспілковий контракт.
Угода передбачала, зокрема, відновлення на роботі працівників, звільнених до страйку та створення більш чіткої структури видачі заробітної плати.
Страйк музикантів 1942—1944 років
Страйк Американської федерації музикантів вважається найдовшим у історії індустрії розваг. Він почався 1 серпня 1942 і тривав більш ніж два роки — до листопада 1944-го.
Федерація виступала проти великих американських звукозаписуючих компаній через суперечки щодо виплат роялті (плата за використання об’єкта права інтелектуальної власності).
Під час страйку виконавцям не дозволялось робити комерційні звукозаписи з музичними лейблами, хоча вони все ще могли виступати на радіо чи брати участь в будь-яких інших живих перформансах.
Деякі студії спокійно ставились до протесту та обходили обмеження, випускаючи матеріал, записаний раніше. Лейбли також почали активно практикувати повторні релізи відомих хітів. Наприклад, компанія Columbia Records перевипустила запис All or Nothing at All Френка Сінатри, і пісня протрималась в чартах країни більше 20 місяців, а продажі платівок перевищили мільйон копій.
Іншим наслідком страйку став ріст популярності соло-виконавців, в той час як музичні гурти відійшли на другий план. Це пояснювалось тим, що більшість вокалістів в групах не були членами Американської федерації музикантів, тож студії могли без проблем записувати їхні твори без музичного супроводу.
Протест музикантів Америки показав вразливість багатьох незалежних звукозаписуючих компаній, котрі не могли залучати до співпраці відомих виконавців. Тому на початку 1944 року більше сотні невеликих лейблів знову почали роботу з федерацією, погодившись на умови співпраці.
А згодом й компанії-монополісти Columbia Records та RCA Victor під суспільним тиском також задовольнили вимоги профспілки, врегулювавши політику виплат роялті.
Страйк акторів 1980 року
У 1980 році Гільдія кіноакторів США разом з Американською федерацією артистів телебачення та радіо кинули виклик Альянсу продюсерів кіно й телебачення.
Страйк розпочався 21 липня та тривав трохи більше трьох місяців. Вимоги профспілок полягали у підвищення заробітних плат акторів та справедливому розподілі прибутку, зокрема, від продажу відеокасет та платних підписок для домашнього перегляду.
До цього актори отримували виключно одноразову зарплату за участь у проєкті і не мали жодних доходів за випуски продукції для домашнього відео.
У перший тиждень акції зупинилось виробництво майже всіх фільмів та телепрограм. За підрахунками видання Billboard, кожен тиждень страйку коштував кіно- та телевізійній індустрії близько $40 млн. Перемовини між сторонами постійно зривались, адже профспілки були непохитні у своїх вимогах.
Один з найяскравіших епізодів протесту — бойкот 32-ї церемонії вручення нагород «Еммі». З 52 номінованих митців на захід прийшов тільки один — актор Пауерс Бут. Пізніше про свій вчинок він казав: «Це або найсміливіший момент у моїй кар’єрі, або найдурніший».
Поступово Альянс продюсерів прийняв більшість вимог профспілок: збільшення заробітної плати акторів на 32,5%, виплати 4,5% від продажу продукції для домашнього перегляду, пільги та збільшення пенсій.
Страйк Гільдії сценаристів 2007—2008 років
Гільдія сценаристів США вимагала від Альянсу продюсерів кіно й телебачення збільшити оплату праці авторів, а також їхній відсоток від продажу DVD. Адже більшу частину прибутків студіям приносили проєкти, орієнтовані на домашній перегляд.
Крім того, Гільдія запропонувала врегулювати «нові медіа» — шляхи розповсюдження контенту через покупки в інтернеті або потокові програми, до яких користувач має доступ в реальному часі.
Протести розпочались 5 листопада 2007 року та тривали 100 днів. На одному з пікетів головними спікерами були Сет Макфарлейн (автор мультсеріалів «Американський тато!», «Сім’янин») та правозахисник Джессі Джексон. Свою підтримку протестувальникам висловили актори Робін Вільямс, Девід Духовни, Том Генкс.
Страйк сценаристів вплинув на велику кількість шоу, які змушені були скорочувати сезони, повністю змінювати сюжети та відкладати випуски нових епізодів. Зокрема, у третьому сезоні серіалу «Надприродне» вийшло 16 епізодів замість запланованих 24-х.
А для одного з головних героїв кримінальної драми «Пуститися берега» страйк став просто-таки доленосним.
Автор шоу Вінс Гілліган планував «вбити» персонажа Джессі Пінкмана наприкінці 1-го сезону. Але оскільки сценарій до епізоду вбивства ще не був написаний, Гілліган отримав більше часу для переосмислення екранного шляху героя.
Також під час страйку сценаристів «підвис» сценарій до шпигунського бойовика «Квант милосердя» — студія не могла вносити правки. Актор Деніел Крейг, тобто особисто Джеймс Бонд, сам намагався попрацювати над історією, але стрічці це не допомогло, і її вважають однією з найгірших у франшизі про агента 007.
За різними підрахунками, страйк коштував економіці Лос-Анджелеса $1,5—2,1 млрд, а близько 38 тис. працівників студій втратили свої робочі місця.
Примирення між сторонами вдалося досягти лише в лютому 2008-го. Умови Гільдії сценаристів були прийняті — митці отримали додаткові відсотки за цифрове розповсюдження проєктів, до яких вони залучені.
