17 жовтня 1906 року 57-річний чоботар Вільгельм Фогт обчистив казну містечка Копенік під Берліном. Допомагав грабіжнику загін солдат, а гроші добровільно віддав головний касир міста. Щоби провернути таку аферу, Фогту знадобилась лише стара офіцерська форма. Решту зробила сліпа довіра громадян кайзерівської Німеччині до людей у військових мундирах.
Чоботар-рецидивіст
Фогт народився в родині бідного шевця. Відповідно, професію успадкував від батька. В 14-літньому віці залишив рідний дім у пошуках кращої долі. Пошуки привели його ні до чого іншого, як до в'язниці — загалом він відсидів 25 років.
Перший свій 14-денний арешт Вільгельм відбув за жебрацтво. У 17-річному віці Фогт знову потрапив за ґрати. Цього разу — за підробку документів: отримуючи грошовий переказ на суму в один талер, домалював у квитанції перед одиницею двійку. Врешті-решт в 1890 році спробував винести суддівську касу, і знову невдало. Вирок — 15 років.
Перебуваючи за ґратами, Фогт зарекомендував себе як сумлінний засуджений, багато читав та старанно працював. В 1906 році він нарешті вийшов на волю та спробував почати чесне життя. Тюремний пастор допоміг влаштуватися на роботу за професією. Проте цього разу на заваді стала бюрократична система. Як рецидивісту йому заборонили мешкати у великому герцогстві Мекленбург-Шверін. Тоді Фогт переїхав в Берлін до сестри і влаштувався на взуттєву фабрику. Але і тут через кілька місяців отримав заборону на проживання. До того ж, як колишній в’язень він не міг одержати паспорт, що значно ускладнювало пошуки роботи і можливість пересування по Німеччині чи виїзду за кордон.
Фогт вирішив дати бій системі.
Лжекапітан
57-річний чоботар, який ніколи не служив в армії, придбав по частинах у кількох торговців стару форму капітана Першого пішого гвардійського полку. Не знайшовши тільки фірмового шолома із зіркою та орлом, замінив цей головний убір звичайним офіцерським кашкетом. Щоби краще опанувати роль військового, Фогт поголив бороду, залишивши лише густі сиві вуса.
Вранці 16 жовтня 1906 року під час зміни караулу біля бані для військових він перестрів два загони солдат, яким повідомив, що відповідно до урядового наказу вони переходять під його командування для виконання таємної місії. Ті одразу погодилися — в тогочасній мілітаризованій Німеччині не було заведено сумніватись у словах офіцерів.
Далі Фогт на чолі десятка солдатів проїхав 20 км електричкою до містечка Копенік. По дорозі він пригостив своїх підлеглих пивом, а вже на місці повів до таверни. Там «капітан» і проголосив суть «таємної місії» — мовляв, міське керівництво загрузло в корупції і його необхідно заарештувати за імператорським наказом.
Близько третьої години по обіді Фогт із загоном підійшли до ратуші. Частині вояків він наказав взяти під охорону усі виходи з будівлі, а з іншими увірвався всередину. Там він заарештував переляканих бургомістра Лангерханса та головного касира міста фон Вільтберга. На прохання урядовців показати ордер на арешт «капітан» грізно повідомив, що відповідно до імператорського указу зараз він перебрав на себе управління містом, а усі пояснення вони отримають у берлінському поліцейському відділку. Іншим чиновникам він наказав сидіти по кабінетах. Виняток зробив лише для начальника місцевої поліції, який попросив прийняти заздалегідь підготовлену в ратуші гарячу ванну.
Сенсаційна новина про гармидер у ратуші миттєво поширилася містом. В центрі зібрався натовп. Ніхто нічого не розумів, ширилися найрізноманітніші чутки. Хтось навіть припускав, що почалась війна. Прибулим жандармам Фогт наказав стримувати зівак, а сам тим часом продовжував свою спецоперацію.
Касиру він повідомив, що на час слідства вимушений конфіскувати міську казну. І під розписку отримав приблизно 4 тис. марок. Документ «імператорський посланець» підписав як капітан фон Мальцан — так звали директора в’язниці, де Фогт відбував останній тюремний строк.
Потім ошуканець викликав три кінних екіпажа і відправив на них під конвоєм в Берлін заарештованих. Решті солдат Фогт наказав ще пів години охороняти ратушу і потім повертатися до казарми. А сам вирушив до залізничного вокзалу, де, як згодом писала преса, випив бокал пива та сів на потяг. Вже в Берліні він купив собі цивільний одяг та розчинився у натовпі.
У столичному поліцейському відділку арештованих бургомістра та касира ще кілька годин протримали під вартою, доки стало зрозуміло, що капітана фон Мальцана не існує в природі і всі учасники події стали жертвами зухвалого крутія.
Народний герой
Новина про «штурм ратуші» швидко поширилася країною та за її межами. Преса відверто глузувала з німецьких порядків, а точніше, із безмежної довіри до людей в офіцерських мундирах. «Якою б невимовно смішною і неймовірно безглуздою не була б ця історія, в ній є також ганебно серйозна сторона», — писала 17 березня берлінська газета Berliner Volks-Zeitung. — «Вчорашня інтерлюдія вчить недвозначно: одягніться в уніформу в Пруссії, Німеччині і ви станете всемогутнім. Перемога військової покори над здоровим глуздом та державним устроєм — ось що вчора гротескно показала комедія в Копеніку».
Цілком ймовірно, що Фогт разом з усією Німеччиною сміявся із своїх витівок і залишився б анонімним «капітаном з Копеніку», як його охрестили журналісти. Проте 26 жовтня чоботаря-афериста все ж таки заарештували за виказом колишнього співкамерника, що спокусився на винагороду у 3 тис. марок.
На суді Фогт зображав себе невинною жертвою імперських бюрократів. Начебто він не мав наміру грабувати міську казну, а лише хотів роздобути собі паспорт, щоби виїхати за кордон. Згодом ця версія пішла в народ і зробила «просту людину» кумиром мільйонів. Таким собі сучасним Тілем Уленшпігелем .
Сучасні історики з таким поясненням поведінки Фогта не погоджуються. Адже у Копеніку банально ніколи не видавали паспортів і про це шахрай, який детально спланував операцію, не міг не знати. Скоріше за все, кримінальний талант довірився чуткам про те, що в ратуші зберігаються два мільйони марок. Не повірив Фогтові й суд, проте визнав його жертвою надмірного поліцейського нагляду. В результаті «капітан з Копеніку» отримав доволі м’який вирок — лише чотири роки в’язниці, які повністю так і не відбув. В 1908 році його помилував кайзер Вільгельм ІІ. Як писала тогочасна преса, він начебто навіть зробив примітку на досьє Фогта: «Геніальний хлопець».
Після виходу з в’язниці Фогт купався у проміннях слави. Вже на другий день на волі він зробив запис для грамофону із подякою своїм шанувальникам, за яку отримав 200 марок (ось вона). Фогт в образі «капітана з Копеніка» об’їздив усю Німеччину, збираючи натовпи охочих з ним зустрітись. Після виступу в Ріксдорфі (передмістя Берліна) поліція навіть затримала 17 чоловік за порушення громадського спокою.
В 1909 році колишній ув’язнений видав автобіографію, за яку отримав гонорар у 160 тис. марок.
За два роки турне Фогт накопичив пристойну суму та перебрався до Люксембургу, де і помер в 1922 році. Проте його історію не забули. Ще в 1906 році зняли два перших фільми про «капітана з Копеніку». Пізніше вийшло ще 11 екранізацій. Остання з них — у 2011 році в Кенії. Написана в 1931 році Карлом Цукмаєром п’єса одразу стала бестселером і до сьогодні її ставлять у німецьких театрах.
Врешті-решт у 1999 році в Копеніку перед ратушею встановили пам’ятник Фогту. А всередині будівлі знаходиться постійна музейна експозиція, присвячена подіям столітньої давнини.
