7 березня 1999 року не стало американського режисера Стенлі Кубрика. Майстер знаменитий своїми суперечливими та зухвалими фільмами, що стали надбанням світового кінематографу.
Chas News згадує життєві віхи та творчі прийоми режисера.
Перші фільми та впізнаванність Стенлі Кубрика
Стенлі Кубрик народився 26 липня 1928 року в Нью-Йорку, в родині лікаря та домогосподарки.
Він не був надто старанним учнем і не мав особливих досягнень в школі. Проте з ранніх років цікавився фотографією і робив знімки для шкільної газети. Пізніше це захоплення приведе Кубрика до журналу Look, в якому він отримав посаду штатного фотокореспондента. Так Кубрик заглиблюється в світ мистецтва — відвідує галереї, театри і кіносеанси.
На початку 50-х Кубрик починає працювати над документальними короткометражками, які здебільшого спонсорували його друзі та сім’я. Першим повнометражним проєктом митця став «Страх та бажання» 1953 року. Кубрик виступив не лише режисером, але й оператором та монтажером.
Далі Стенлі переїжджає до Голлівуду.
У 1957 році Кубрик зняв «Шляхи слави» — військову драму про Першу світову війну з актором Кірком Дугласом у головній ролі. І хоча стрічка не мала фінансового успіху, проте отримала теплі відгуки критиків і премію BAFTA в номінації «Найкращий фільм».
У 1960 році вийшов ще один фільм, в якому Кубрик зняв Дугласа, — історична драма «Спартак»: про гладіатора, що очолив повстання проти Римської республіки. Однак через значні творчі розбіжності «Спартак» став кінцем недовгої дружби та співпраці Кубрика і Дугласа.
Попри проблеми під час виробничого процесу «Спартак» став комерційним хітом. Стрічка заробила $60 млн (враховуючи повторні релізи) при бюджеті у $12 млн. Крім того, історичний епік отримав чотири премії «Оскар» та зробив Кубрика знаменитим.
Культова наукова фантастика Стенлі Кубрика
У 1968-му Кубрик випустив «2001: Космічна одіссея» — фільм, що став дуже популярним серед любителів фантастики. Але перша реакція критиків була вкрай негативна. До мінусів фільму відносили повільний темп історії, недостатню кількість діалогів і абстрактність сюжету.
Водночас публіка відзначила досконалість візуальної складової фільму та атмосферу подорожі до відкритого космосу. «Одіссея» отримала чотири номінації на «Оскар», виграла лише одну — за спецефекти — проте, головне, навіки закарбувала ім’я Стенлі Кубрика в історії світового кінематографу.
«Сяйво»: горор не для всіх
Над «Сяйвом» (1980) Кубрик працював більше п’яти років. Фільм є екранізацією однойменного бестселера «короля жахів» Стівена Кінга.
Це — історія молодого письменника Джека, що разом з сім'єю на зиму перебирається у віддалений готель працювати доглядачем. Там герой планує знайти натхнення для нової праці, але порожні коридори та гнітюча атмосфера безвиході поступово зводять Джека з розуму.
Кубрик бажав створити для глядача по-справжньому шокуючий досвід від перегляду. Режисер використовував технологію «стедікам» для відтворення плавних рухів камери. Методика дозволила створити відчуття закритого простору та параноїдальну атмосферу постійного нагляду.
Все це Кубрик доповнив різноманітними «пасхалками» для ще більшого збентеження глядачів та напруження.
Як це вже траплялось із попередніми стрічками Кубрика, «Сяйво» після прем'єри отримала розгромні відгуки критиків. Її навіть номінували на антипремію «Золота малина» (в номінаціях «Найгірший режисер» та «Найгірша акторка»).
Однак попри критику фільм виявився прибутковим — касові збори сягнули $47,3 млн при бюджеті в $19 млн.
І знову з часом оцінка фільма Кубрика змінилась на позитивнішу, сьогодні фільм «Сяйво» займає провідні місця в рейтингах найкращих світових горорів всіх часів.
«Із широко заплющеними очима»: відверта сімейна драма
Останнім фільмом в кар'єрі Стенлі Кубрика став еротичний триллер «Із широко заплющеними очима» (1999). Стрічку знімали протягом майже двох років в умовах абсолютної секретності. Головні ролі виконали Том Круз та Ніколь Кідман, які, як і персонажі фільму, на той час також були подружжям.
«Із широко заплющеними очима» є одним з найсуперечливіших фільмів постановника. Це стосується як сюжету, так і історій зі знімального майданчика.
Відомий своїм перфекціонізмом та важким характером Кубрик виснажував акторів, змушуючи робити десятки дублів підряд. Для зйомки звичайної сцени, в якій герой проходить крізь двері, Тому Крузу довелось знятись у 95 дублях!
Крім того, режисер навмисне намагався посварити Круза та Кідман для досягнення ефекту недовіри в кадрі. Для акторів це стало справжнім випробуванням.
Зрештою зйомки потрапили до Книги рекордів Гіннесса — 400 днів безперервної зйомки.
Велика кількість відвертих еротичних сцен в трилері призвели до неминучих цензурних правок в деяких країнах. У Канаді і Сполучених Штатах сцени оргії відретушували.
Неоднозначність стрічки не завадили їй стати комерційно успішною — більше $162 млн касових зборів.
Сам Кубрик, який не дожив до прем’єри, померши уві сні від серцевого нападу, вважав «Із широко заплющеними очима» своєю найкращою роботою.
Прийоми Стенлі Кубрика в популярній культурі
Режисерські фішки Стенлі Кубрика — використання класичної музики в напружених сценах, симетрія в кадрі, знаменитий «погляд Кубрика», ворожий і відсторонений прямісінько в об’єктив камери — стали предметом наслідування іншими кінематографістами.
Наприклад, в роботі «Старим тут не місце» братів Коенів, персонаж маніяка Антона Чігура в одному з епізодів сидить на дивані, тримаючи в руках пляшку молока. Цю сцену можна вважати омажем до «Механічного апельсину», де подібна сцена відкриває фільм.
У фентезійній комедії «Чарлі та шоколадна фабрика» режисера Тіма Бертона можна помітити натяк на сцену з «Космічної Одіссеї».
Годі й казати про мультиплікацію. Вважається, що «Сімпсони» містять в собі найбільшу кількість відсилань до творчості Стенлі Кубрика. Так, епізод «Будинок жахів на дереві XXV» має фрагмент, який практично повністю копіює «Механічний апельсин» з наслідуванням образів та сюжетної канви фільму.
А культову сцену з «Доктора Стрейнджлава» комічно обіграли в епізоді «Гомер — дружинник», де Гомер Сімпсон, як і герой фільму, завзято «осідлав» атомну бомбу.
Студія Pixar також неодноразово віддавала шану режисерському стилю Кубрика. В «Історії іграшок» можна помітити відсилання до горору «Сяйво» — деталі інтер’єру повторюють середовище готелю «Оверлук».
А в оскароносному «ВОЛЛ·І» зовнішній вигляд робота-антагоніста «АВТО» частково повторює образ комп’ютера HAL 9000 з «Одіссеї» Кубрика.
